Ухвала суду № 76291079, 30.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3684/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Білоцерківець О.А.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Парсамян А.А.

за участю:

прокурора Кацюби В.С.

представника власника майна, адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні об'єднаного клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. про арешт майна, вилученого 23.05.2018 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя виходив з того, що до клопотання не додано постанови про визнання речей, на які прокурор просить накласти арешт, речовими доказами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор Косяченко Т.М. подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою об'єднане клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Мотивуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, прокурор зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує про те, що у кримінальному провадженні призначено комплексні судово-хімічні та судово-товарознавча експертиза та додає про відповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, вимогам ст. 98 КПК України.

Також прокурор зазначає про те, що посилання слідчого судді на те, що у витягу з ЄРДР відсутнє посилання на жодне з підприємств за адресами службових осіб яких проведено обшуку, є необгрунтованим, оскільки такий витяг не може вважатися джерелом доказів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Головного управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження № 42018010000000024, відомості про яке 09.02.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 201 КК України.

Прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. звернулась до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 23.05.2018 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_4.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року у задоволенні даного клопотання відмовлено.

Дане рішення слідчого судді суду першої інстанції не може бути визнано обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 - 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України, передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М. метою для накладення арешту на майно, вилучене 23.05.2018 в ході обшуку за адресами: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, АДРЕСА_5 поверх 17, є забезпечення збереження речових доказів (а.с.1-4).

Відповідно до вимог Закону, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Постановами старшого слідчого з ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Хоменко Д.М. від 24 травня 2018 року предмети, вилучені 23.05.2018 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2, за адресою: АДРЕСА_3 за адресою: АДРЕСА_4, за адресою: АДРЕСА_5 поверх 17, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, аналіз клопотань прокурора про накладення арешту на майно дає підстави для висновку, що дані клопотання відповідають вимогам ст. 171 КПК України та містять правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року дозвіл старшому слідчому слідчого відділу Головного управління СБ України м. Києва та Київської області майору юстиції Хоменку Денису Миколайовичу та слідчим, що входять до групи слідчих у кримінальному провадженні № 42018010000000024, на вилучення мобільних телефонів, на які сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчим суддею не надався, відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, а тому клопотання прокурора в цій частині не підлягає задоволенню. З цих же підстав не заслуговують на увагу доводи прокурора про призначення у справі комплексних судово-хімічних та судово-товарознавчих експертиз, оскільки, у відповідності до вимог закону, не є визначеними підставами для накладення арешту.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню частково, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання об'єднаного клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим КосяченкоТ.М., з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 170 - 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні об'єднаного клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим КосяченкоТ.М. про арешт майна, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М., скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М., задовольнити частково.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно вилучене під час обшуків, а саме:

- дві банківські картки «Приватбанк» № НОМЕР_1; № НОМЕР_2;

- дві банківські картки «Пумб» № НОМЕР_3; № НОМЕР_4;

- кліше печатки ТОВ «АВАЛОН ІНВЕСТ» Ідентифікаційний код 34239893 № 4;

- кліше печатки ТОВ «АВАЛОН ТРАНС ГРУП» Ідентифікаційний код 40081085;

- печатка із відтиском округлої форми синього кольору з написом «Швейцарские соединительные системы» * Москва * Закрытое акционерное общество огрн 1037727033343»;

- печатка із відтиском округлої форми фіолетового кольору з написом «Авалон Інвест ідентифікаційний код 34239893» * Україна * м. Київ * Товариство з обмеженою відповідальністю»

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.