Ухвала суду № 76288339, 04.09.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2851/18

1кс/755/3596/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2018 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Левко В.Б., секретар судового засідання Степаненко І.Б., за участю адвоката ОСОБА_1, прокурора Грекової С.О., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді від 06 квітня 2018 року задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Балюка О.Л. про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Заявник не погоджується з таким рішенням, оскільки зазначені нежитлові приміщення не визнавались речовим доказом у кримінальній справі №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, а також відсутні відомості, що у належному ОСОБА_2 приміщенні здійснюється самовільна перебудова шляхом демонтажу несучих стін, оскільки зазначене посилання відсутнє, як у клопотанні слідчого так і в ухвалі слідчого судді. Також при прийнятті рішення про накладення арешту не враховані підстави та обставини набуття права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

Із зазначених підстав адвокат ОСОБА_1 вважає, що немає жодної необхідності та обґрунтованих підстав для накладення арешту на групу приміщень, №128 на 1 поверсі літ. «А», площею 96,7 кв.м по АДРЕСА_1 з метою забезпечення речових доказів, тому просить скасувати арешт накладений на зазначені приміщення.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі з наведених обставин та просив задовольнити.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 не заперечувала проти задоволення клопотання з тих підстав, що на даний момент у застосуванні цього заходу відпала потреба.

Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання вислухавши адвоката ОСОБА_1, прокурора Грекову С.О., слідчий суддя дійшов такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року задоволено клопотання слідчого Балюка О.Л. та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: група приміщень №129, 130, загальною площею 221,80 кв.м, нежитлове приміщення №127, площею 95,10 кв.м, нежитлове приміщення №128 площею 69 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1; група приміщень по вул. №140 у підвалі, літ. «А», площею 82 кв.м, нежитлові приміщення №127, 128, 129, 130, 131, 132, загальною площею 390,3 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, група приміщень №128 на 1 поверсі літ. «А», площею 96,7 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 та заборонено будь-яким фізичним чи юридичним особам використовувати та розпоряджатися даним майном.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві групу приміщень по АДРЕСА_1, а саме: група приміщень №129, 130, загальною площею 221,80 кв.м, нежитлове приміщення №127, площею 95,10 кв.м, нежитлове приміщення №128 площею 69 кв.м; група приміщень по АДРЕСА_3 у підвалі, літ. «А», площею 82 кв.м, нежитлові приміщення №127, 128, 129, 130, 131, 132, загальною площею 390,3 кв.м; нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_1, група приміщень №128 на 1 поверсі літ. «А», площею 96,7 кв.м, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

У постанові слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києва йдеться про те, що, зокрема, нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, група приміщень №128 на поверсі 1 літ. «А», площею 96,7 кв. м., що належать ОСОБА_2 має значення речового доказу.

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, враховуючи позицію органу досудового розслідування щодо відсутності на даний час необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню..

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000024 від 16 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.

Скасувати частково арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року, а саме на нежитлові приміщення група приміщень №128 на 1 поверсі літ. «А», площею 96,7 кв.м, що розташовані по вул. Краківська, 13в, у м. Києві, заборонивши будь-яким фізичним чи юридичним особам використовувати та розпоряджатись даним майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Б. Левко