Ухвала суду № 76288158, 09.08.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49633/17-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року суддя Печерського районного суду м. Києва Козлов Р.Ю., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про визнання недійсними патентів України та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів просив, суд ухвалити рішення яким визнати недійсним повністю патент України № 22692 від 25.01.2012 р. на промисловий зразок "Пробку гумову для закупорювання флаконів з лікарськими засобами", зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 22692 від 25.01.2012 р. на промисловий зразок "Пробку гумову для закупорювання флаконів з лікарськими засобами", зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патент України № 21722 від 11.04.2011 р. на промисловий зразок "Пляшка скляна для лікарських засобів", зареєстрований на ОСОБА_2; Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 21722 від 11.04.2011 р. на промисловий зразок "Пляшка скляна для лікарських засобів", зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патент України № 29159 від 10.04.2015 р. на промисловий зразок "Пробка гумова для закупорювання флаконів", зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 29159 від 10.04.2015 р. на промисловий зразок "Пробка гумова для закупорювання флаконів", зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патент України № 29158 від 10.04.2015 р. на промисловий зразок "Пробка гумова для закупорювання флаконів", зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 29158 від 10.04.2015 р. на промисловий зразок "Пробка гумова для закупорювання флаконів", зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патенту України № 23963 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок "Флакон скляний" зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 23963 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок "Флакон скляний" зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патент України № 23956 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок "Флакон скляний", зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 23956 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок "Флакон скляний", зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним повністю патент України № 23955 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок «Ампула скляна», зареєстрований на ОСОБА_2; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 23955 від 12.11.2012 р. на промисловий зразок «Ампула скляна», зареєстрований на ОСОБА_2; визнати недійсним патент України № 23753 від 25.09.2012 р. на промисловий зразок "Флакон для ін'єкційних розчинів", зареєстрований на ОСОБА_2 та зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсним патенту України № 23753 від 25.09.2012 р. на промисловий зразок "Флакон для ін'єкційних розчинів", зареєстрований на ОСОБА_2

Однак, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ч. 5 ст. 119 ЦПК України, чинній на момент постановлення ухвали, вказану позовну заяву ухвалою судді від 14 грудня 2014 року залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків додання до матеріалів свого позову оригіналу платіжного документу, який би підтверджував сплату судового збору у розмірі 10 240 грн.

14 рудня 2018 року супровідним листом копію вказаної ухвали направлено позивачу для виконання за адресою вказаною ним у позовній заяві.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з копією ухвали про залишення позову без руху повернулось на адресу суду з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

У зв'язку з цим, судом неодноразово повторно направлялась вказана копія ухвали на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 15.02.2018, 08.05.2018 та 04.07.2018 однак направлена судом кореспонденція знову повернулась на адресу суду з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».

Будучи ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

За таких обставин, судом встановлено, що копії ухвал про залишення позову без руху позивач не отримує за зазначеною ним контактною адресою, із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та заявою про усунення недолікв не звертався до суду тривалий час, що свідчить про те, що позивач не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи. Відтак, суд вбачає достатність підстав для визнання позову неподаним.

Крім того, суд надає оцінку тій обставині, що відповідна ухвала була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 грудня 2017 року, що свідчить про те, що позивач мав об'єктивну можливість ознайомитись з її змістом з урахуванням тривалого часу для залишення позову без руху.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, оскільки позивач не виконав вимоги ст. 177 ЦПК України, заяву необхідно вважати неподаною та повернути позивачеві.

При цьому, суд роз'яснює, що згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 185, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про визнання недійсними патентів України та зобов'язання вчинити дії, вважати неподаною та повернути позивачеві.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя