Рішення № 76287132, 05.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2018 Справа №607/14712/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме просить визнати за нею право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4; визнати за нею право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області належну їй, як колишньому члену колгоспного двору.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 листопада 1996 року помер її батько ОСОБА_5, який за життя склав в її користь заповіт, згідно якого заповів позивачу житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Курники по вул. Шевченка, 63, однак отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не може через відсутність правовстановлюючого документу на вказаний будинок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з’явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Проти позовних вимог не заперечує.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ИД №037407 від 29 листопада 1996 року, виданого Лозівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, 28 листопада 1996 року помер ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема і на житловий будинок №63 по вул. Шевченка в с. Курники Тернопільського району Тернопільської області.

Як вбачається із інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації №271 від 20 березня 2017 року, зазначений будинок зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності від 14 червня 1989 року.

Згідно виписки з погосподарської книги, виданої старостою с. Курники ОСОБА_3 сільської ради 28 листопада 2016 року, №545, членами колгоспному двору станом на 01 липня 1990 року були: ОСОБА_4 (помер) - голова двору; ОСОБА_6 (померла) – дружина; ОСОБА_7 – син; ОСОБА_8 – невістка; ОСОБА_9 – внучка; ОСОБА_10 – внучка; ОСОБА_11 – внук; ОСОБА_2 (позивач) – дочка; ОСОБА_12 – зять; ОСОБА_13 – внук; ОСОБА_14 – внучка; ОСОБА_15 - внучка.

Як слідує із свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 14 червня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Тернопільської районної ради народних депутатів, будинок з належними будівлями та спорудами по вул. Леніна (зараз Шевченка) буд. №63 в с. Курники в цілому належить ОСОБА_4 на праві особистої власності.

Відповідно до технічного паспорту від 14 березня 2017 року, виготовленого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2, вартість будинку становить 226494 грн.

Згідно довідки, виданої виконкомом ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №546 від 28 листопада 2014 року, на день смерті ОСОБА_4 разом з ним були зареєстровані та проживали в будинку по вул. Шевченка, 63 в с. Курники Майловська ОСОБА_16 (померла) - дружина, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_12 - зять, ОСОБА_13 - внук, ОСОБА_14 - внучка, ОСОБА_17 - внучка, ОСОБА_18 - правнучка, ОСОБА_7 — син, ОСОБА_8 - невістка, ОСОБА_10 - внучка, ОСОБА_15 - внучка, ОСОБА_19 - правнучка.

Згідно з ч.1 статті 120 ЦК України (в ред. 1963 року, чинного на той час) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року): положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Таким чином, оскільки вищевказаний житловий будинок збудовано в період до 15 квітня 1991 року, тобто до введення в дію Закону України «Про власність», спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право спільної сумісної власності. Це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вищезазначеного Закону.

Відповідно до вимог ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до вимог ст.1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За нормами ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Згідно із вимогами ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За життя, 06 жовтня 1995 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем Лозівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, згідно якого позивачу належний йому на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в с. Курники по вул. Шевченка, 63, заповів ОСОБА_2.

13 грудня 2017 року за № 3371/02-14 державним нотаріусом Тернопільської районної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 28 листопада 1996 року, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4; визнати за нею право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області належну їй, як колишньому члену колгоспного двору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області належну їй, як колишньому члену колгоспного двору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: Шевченка, 63, с. Курники Тернопільського району Тернопільської області,

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, код Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій 04394846.

Повний текст рішення суду складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_20