Постанова № 76286062, 05.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 638/8640/17

провадження № 22ц/790/2736/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

заявник – ОСОБА_1,

відповідач – Прокуратура Полтавської області,

відповідач – Державна казначейська служба України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року в складі судді Семіряд І.В.,

у с т а н о в и в:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що з 14 січня 2016 року в провадженні Прокуратури Полтавської області перебуває кримінальна справа № 42016000000000211, порушена за частиною 1 статті 364 КК України. Згідно з вимогами статті 25 КПУ України (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) слідчий був зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його скоїла. Однак постановою від 12 лютого 2016 року невмотивовано відмовлено у визнанні його потерпілим по даному кримінальному провадженню. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року постанову від 12 лютого 2016 року скасовано. Після скасування відповідач на порушення вимог частини 2 статті 21 КПК України не видав йому пам’ятку про права та обов’язки потерпілого та постановою Прокуратури Полтавської області від 28 квітня 2016 року, яка містить завідомо неправдиві відомості, закрив кримінальне провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року було відмовлено в задоволенні його скарги на постанову від 28 квітня 2016 року. Однак ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2016 року ухвала Жовтневого районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року та постанова Прокуратури Полтавської області про закриття кримінального провадження від 28 квітня 2016 року скасовані.

Постановою Прокуратури Полтавської області від 24 жовтня 2016 року, яка містить завідомо неправдиві відомості та аналогічна за змістом постанові від 28 квітня 2016 року, кримінальне провадження знов було закрито. Копія цієї постанови на порушення вимог частини 5 статті 284 КПК України йому не була направлена. Постановою Жовтневого районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року відмовлено в задоволенні його скарги на постанову від 24 жовтня 2016 року. Однак ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2017 року ухвала Жовтневого районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року та постанова Прокуратури Полтавської області від 24 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження скасовані.

Посилаючись на те, що Прокуратура Полтавської області не вживає заходів для розслідування кримінальної справи, через систематичну бездіяльність посадових осіб якої він не може поновити свої порушені права, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 576 000 грн. 00 коп.

10 липня 2017 року ОСОБА_2 – заступник прокурора Полтавської області подав заперечення на позовну заяву.

Заперечення мотивовані тим, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені частиною 2 статті 23, статтею 1174, частинами 1 та 6 статті 1176 ЦК України, відсутні, оскільки позов не доведено.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 30 січня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 3 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що факт заподіяння позивачу неправомірними діями Прокуратури Полтавської області моральної шкоди, що призвело до тривалих моральних страждань, знайшов підтвердження в судовому засіданні. Сума в розмірі 3 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 з урахуванням характеру і обсягу страждань, їх глибини, тривалості, характеру немайнових витрат і тяжкості вимушених змін у житті позивача.

26 лютого 2018 року ОСОБА_3 – заступник прокурора Полтавської області подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і свідчить про реалізацію сторонами кримінального провадження конституційного права на доступ до правосуддя. Склад цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_1 не доведено, а тому факти оскарження позивачем дій, рішень слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та задоволення або відмова у задоволенні цих скарг слідчим суддею не є підставами для відшкодування моральної шкоди.

27 лютого 2017 року ОСОБА_4 – представник Державної казначейської служби подав відзив на позов.

Відзив мотивовано тим, що позов не є доведеним, тому підстав для стягнення 3 000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 немає.

29 травня 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі належним чином оцінених доказів.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що з 14 січня 2016 року в провадженні Прокуратури Полтавської області перебуває кримінальна справа № 42016000000000211, порушена за частиною 1 статті 364 КК України.

Постановою від 12 лютого 2016 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим по даному кримінальному провадженню. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Полтави від 03 березня 2016 року постанову від 12 лютого 2016 року скасовано. Постановою Прокуратури Полтавської області від 28 квітня 2016 року кримінальне провадження було закрито.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року було відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову Прокуратури Полтавської області від 28 квітня 2016 року. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2016 року ухвала Жовтневого районного суду м. Полтави від 12 серпня 2016 року та постанова Прокуратури Полтавської області про закриття кримінального провадження від 28 квітня 2016 року скасовані.

Постановою Прокуратури Полтавської області від 24 жовтня 2016 року кримінальне провадження знов закрито. Постановою Жовтневого районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови Прокуратури Полтавської області від 24 жовтня 2016 року. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 травня 2017 року ухвала Жовтневого районного суду м. Полтави від 06 березня 2017 року та постанова Прокуратури Полтавської області від 24 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження скасовані.

Вищевказані процесуальні рішення слідчого скасовувались ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Полтави з підстав проведення неповної перевірки за заявами позивача, попередні вказівки суду неповністю виконувались або не виконувались взагалі.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов’язок відшкодувати шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи Прокуратури Полтавської області щодо закриття кримінального провадження та відмови у визнанні позивача потерпілим.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого – спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи Прокуратури Полтавської області, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Розмір моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив із того, що в результаті винних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди, врахувавши вимоги розумності, справедливості та обсягу душевних страждань.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь прокуратури Полтавської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки протиправна бездіяльність органів прокуратури Полтавської області встановлена судом першої інстанції із викладенням мотивів у рішенні суду.

Посилання на те, що можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і свідчить про реалізацію сторонами кримінального провадження конституційного права на доступ до правосуддя, не спростовує висновків суду першої інстанції з урахуванням викладених вище мотивів суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції, з урахуванням установлених обставин справи, правильно здійснив тлумачення закону та застосував його до спірних правовідносин. До того ж, відповідний правовий висновок щодо застосування статей 116, 1176, 1173, 1174 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Прокуратури Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_5