Постанова № 7628603, 11.01.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

Справа № 2 а- 3680/09/1970

Ст. 31

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2010 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача: Малого І.М., Гурвіца А.С.

представника відповідача: Мартинюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро» (далі по тексту ТОВ «Бучач-агро» або позивач) звернулось до суду з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту Бучацька МДПІ або відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0.

Позивач в обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вважає дії податкового органу по прийняттю оспорюваних податкових повідомлень-рішень такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що не погоджується з висновками податкового органу і свою позицію мотивував наступним чином:

Представник позивача вважає, що Державною податковою адміністрацією в Тернопільській області (далі по тексту ДПА в Тернопільській області) та Державною податковою адміністрацією України (далі по тексту ДПА України) грубо порушено вимоги Положення про порядок надання та розгляду скарги платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11 грудня 1996 року №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за №723/1748, а саме безпідставно продовжувались строки розгляду скарги.

Крім того, представник позивача вважає, що ТзОВ «Бучач-агро» слідуючи нормі п.п. 3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» «Об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування», здійснив поставку за компенсацію сукупних валових активів платника податку.

Також представник позивача ствердив, що податковий орган в акті перевірки та у своїх запереченнях на адміністративний позов неправомірно посилається на Цивільний кодекс України, оскільки він не регулює питань податкового обліку. На його думку, передача активів унаслідок ліквідації підприємства, чи його продаж, є операцією, що не є обєктом оподаткування.

П редставник позивача, посилаючись на п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-111, вважає, що в даному випадку має місце конфлікт інтересів, а тому рішення має бути прийняте на користь платника податків.

Підсумовуючи викладене, представник позивача пояснив, що податковим органом при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень, поверхнево досліджену операцію з продажу сукупних валових активів, що в кінцевому результаті призвело до неправильного висновку про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні. Згідно заперечення відповідача, підприємство хибно посилається на п.п.3.2.8 п.3.2 ст.З Закону України „Про податок на додану вартість". З даного приводу відповідач зазначає, що діяльність (утворення та припинення) товариства з обмеженою відповідальністю регламентується нормами Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII „Про господарські товариства". Відповідно до ст. 19 даного Закону припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог товариства про захист економічної конкуренції. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників .

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу ТОВ «Бучач-агро» ТОВ»Бучачагрохлібпром» від 1 квітня 2009 року не обумовлено про набуття підприємством-покупцем прав і обов»язків (правонаступництва) ТОВ «Бучач-агро».

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що позивач неправомірно використав пільгу, передбачену п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 закону України «Про податок на додану вартість», а тому продаж цілісного майнового комплексу в даному випадку є операцією з передачі товарно-матеріальних цінностей, тобто звичайною поставкою товарів. Яка є обєктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, представник відповідача пояснив, що донарахування ТОВ «Бучач-агро» за результатами перевірки податку на прибуток проведене у звязку із завищенням задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації: Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у рядку 04.11 за 4 квартал 2008 року в сумі 14153 грн., і порушенням в такий спосіб п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З врахуванням цього, Бучацькою МДПІ податок на прибуток позивача занижено на 3538, 25 грн.

Підсумувавши викладене, представник відповідача, ствердив, що Бучацька МДПІ винесла оспорювані податкові повідомлення-рішення на підставі норм чинного законодавства, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Бучацької МДПІ в період з 14 квітня 2009 року по 25 травня 2009 року на підставі направлень проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бучач-агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 02.04.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 02.04.2009р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.05.2009 р. №243/23/31878071.

Перевіркою, серед інших було виявлено порушення ТОВ „Бучач-агро»" п.4.1 ст.4. п.5.9, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97- ВР (далі по тексту Закон №283), з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3538,25 грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. на 3538,25 грн., а також пп.3.1.1, п. 3.1 ст.3 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненями (далі по тексту Закон 3168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2009 року на суму 560074 грн.

На підставі акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій Бучацькою МДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10.06.2009 року №99/0000152300/0 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4245, 90 грн. та № 97/0000162300/0 за платежем податок на додану вартість на суму 672088, 80 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач 17 червня 2009 р. оскаржив їх до Бучацької МДПІ. Бучацька МДПІ своїм рішенням № 4711/25-003 від 13 липня 2009р. про результати розгляду первинної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а первинну скаргу підприємства без задоволення.

В подальшому позивачам було подано повторну скаргу до ДПА у Тернопільській області, яка своїм рішенням від 18.09.09р. № 13870/10/25-007/334 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а повторну скаргу підприємства без задоволення.

Також підприємство звернулось із повторною скаргою до ДПА України, яка своїм рішенням від 27.11.09 № 12275/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення Бучацької МДПІ від 10 червня 2009 року, а повторну скаргу підприємства без задоволення.

Як свідчать обставин справи, згідно з протоколом зборів засновників від 6 березня 2009 року № 1 ТОВ „Бучач-агро" було прийнято рішення про припинення діяльності товариства, у зв'язку з неліквідністю, тобто нездатністю погасити поточні зобов'язання за рахунок власних коштів. Зборами затверджено ліквідаційну комісію товариства. ТОВ „Бучачагрохлібпром" (як основний кредитор) звернулося до ліквідаційної комісії ТОВ „Бучач-агро" з пропозицією викупити цілісний майновий комплекс з усіма активами та зобов'язаннями (лист від 26.03.2009р.). Ліквідаційна комісія товариства дала згоду на проведення реалізації цілісного майнового комплексу.

Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 1 квітня 2009 року ліквідаційна комісія ТОВ „Бучач-агро" передала, а комісія ТОВ „Бучачагрохлібпром" прийняла активи на суму 4 951 443,43 грн., зокрема: товари на суму 4 055 725,10 грн. і дебіторську заборгованість по розрахунках з іншими дебіторами на суму 245 209,01 грн.

Вартість ТМЦ, переданих ТОВ „Бучачагрохлібпром" на суму 4 055 725 грн., ТОВ „Бучач-агро" відобразило у р. 3 „Операції, що не є об'єктом оподаткування" декларації з ПДВ за квітень 2009 року з посиланням на підпункт 3.2.8 пункту 3.2 статті З Закону України "Про ПДВ" (не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку).

Як видно з акту перевірки від 28 травня 2009 року, в якому є посилання на інформацію відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Бучацької районної державної адміністрації від 12 травня 2009 року №31 (сторінка 17 акту), передавальний акт про передачу активів подається в тому випадку, якщо припинення юридичної особи здійснюється в результаті злиття, приєднання або перетворення (реорганізації), а оскільки припинення юридичної особи ТОВ „Бучач-агро" здійснюється в результаті ліквідації, жодного документу про передачу активів товариства та внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ „Бучачагрохлібпром" не до державного реєстратора не подавалось.

Відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА №118131. станом на 24 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро» не припинене.

Статтею 108 Цивільного кодексу України визначено, що зміна організаційно-правової форми юридичної особи є її перетворенням.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України визначено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації). Тобто відбувається передача валових активів однієї юридичної особи іншій юридичній особі. Компенсацією при такій передачі є набуття юридичною особою, що отримала такі активи, обов'язків юридичної особи, що їх передала.

Аналогічні норми закріплені в статтях 59, 91 Господарського кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

При здійсненні операції з включення активів підприємства, що реорганізується, до складу активів іншого підприємства, компенсацією визнаються корпоративні та майнові права і обов'язки стосовно пасивів реорганізованого підприємства.

З аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування тільки в тому випадку, коли припинення діяльності підприємства-продавця здійснюється шляхом його реорганізації коли до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи, а не ліквідації цього підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ „Бучачагрохлібпром" не набуло прав і обов'язків (правонаступництва) ТОВ „Бучач-агро", а тому вартість майна (4 055 725 грн.), переданого згідно з актом приймання - передачі від 1 квітня 2009 року, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З врахуванням цього, суд вважає, що ТОВ „Бучач-агро" в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про ПДВ" занизило на 4 055 725 грн. об'єкт оподаткування податком на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2009 року на 811 145 грн.

При визначенні податкового зобов'язання з ПДВ податковим органом правильно враховано податок, сплачений ТОВ „Бучач-агро" до бюджету при одержанні попередньої оплати від ТОВ „Бучачагрохлібпром" в сумі 230 425 грн., та наявність задекларованого в квітні 2009 року залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 20 646 грн., а тому правильно визначено, що заниження податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2009 року склало 560 074 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Враховуючи викладене, суд повністю погоджується з висновком Бучацької МДПІ, з приводу того, що ТОВ „Бучач-агро" в порушення пункту 4.1 статті 4 і пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включило до складу валового доходу передоплату в сумі 254 887 грн., отриману за ТМЦ (4 кв. 2007р.), та приріст балансової вартості товарів на складах в сумі 3 920 000 грн. (1 кв. 2008р.); а також в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону занизило валові витрати на 4 174 887 грн. (2007р. і за 1 кв. 2008р.) та завищило валові витрати 14 153 грн. (4 кв. 2008р.) за рахунок невідповідності даних обліку підприємства (рахунки-фактури, накладні, звіти матеріально-відповідальних осіб, головна книга) даним декларацій з податку на прибуток (заперечень по суті зазначених порушень у скарзі не надано). Заниження податку на прибуток склало 14 153 грн.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що ДПА в Тернопільській області та ДПА України при розгляді повторних скарг на податкові повідомлення-рішення Бучацької МДПІ від 10 червня 2009 року безпідставно продовжувались строки розгляду скарги, оскільки, по-перше, відповідно до Положення про порядок надання та розгляду скарги платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11 грудня 1996 року №29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за №723/1748, ДПА в області та ДПА України таким правом наділені, а по-друге, продовження строків розгляду скарг жодним чином не зачіпає права та інтереси позивача.

Вирішуючи даний спір, суд вважає, що недоречним є посилання представника відповідача на п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки в даному випадку немає конфлікту інтересів.

Відповідно до ст.19 КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши здобуті у справі докази, а також чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що дії Бучацької МДПІ при проведенні перевірки та винесенні оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0 прийняті у відповідності до вимог Конституції та законів України, а тому суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 59, 91 Господарського кодексу України, ст. ст.104, 108, Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 січня 2010 року.

Головуючий суддя: А.В.Осташ

Справа № 2 а- 3680/09/1970

Ст. 31

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

11 січня 2010 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача: Малого І.М., Гурвіца А.С.

представника відповідача: Мартинюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0,-

Керуючись ст.ст. 59, 91 Господарського кодексу України, ст. ст.104, 108, Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучач-агро» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2009 року №97/0000162300/0 та №99/0000152300/0, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя: А.В.Осташ