Постанова № 76285735, 05.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2018 року м. Харків

Справа № 640/13587/17

Провадження № 22-ц/790/4798/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.

секретаря Прологаєвої А.Д.,

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3,

Третя особа: Харківська міська рада в особі представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа : Харківська міська рада про визнання права власності на спадкове майно, що набуте у спільну власність,

за апеляційною скаргою Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2018 року, ухвалене суддею Нев’ядомським Д.В.,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила

- визначити частку померлої 06 червня 2016 року ОСОБА_5 в розмірі ? від 52/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями № 15 по вулиці З’єднана в м.Харкові , як на спільне майно подружжя , що набуте у шлюбі.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 52/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями № 15 по вулиці З’єднана в м.Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 06 червня 2016 року.

Позов мотивований тим, що 52/100 частки житлового будинку №15 по вул. 3’єднана в м. Харкові зареєстровані на праві власності за батьком позивача - ОСОБА_3. При придбанні частки житлового будинку у власність батько позивача перебував у шлюбі з ОСОБА_5. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2014 року шлюб між батьками був розірваний. 06 червня 2016 року мати позивача ОСОБА_5 померла. У передбачений законодавством термін ОСОБА_1 звернулась до 5-ї ХДНК з заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю реєстрації право власності на 52/100 часток житлового будинку № 15 по вул. 3’єднана в м. Харкові за спадкодавцем ОСОБА_5 Вказана частка житлового будинку була придбана для сумісного проживання членів сім’і, батьки сплачували комунальні витрати та були зареєстровані у вищезазначеному будинку. Позивач є спадкоємицею першої черги. Інших спадкоємців немає, заповіт за життя мати не складала.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2018 року позов задоволено. Визначено частку померлої 06 червня 2016 року ОСОБА_5 в розмірі ? від 52/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями № 15 по вулиці З’єднана у м.Харкові, як на спільне майно подружжя, що набуте у шлюбі. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 52/200 часток житлового будинку з надвірними будівлями № 15 по вулиці З’єднана у м. Харкові в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 06 червня 2016 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону.

Не погоджуючись з вказаним рішення, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивач не надав доказів, які б підтверджували факт набуття спадкодавцем права власності на спірне нерухоме майно, а саме на самочинно побудовані тамбур літ. «Б2» (приміщення III площею 2,7 кв.м), тамбур літ. «63» (приміщення II площею 4,4 кв.м.), сарай літ. «И».

Підкреслює, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього. До спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Передумовою для виникнення права власності, а отже і його визнання, є прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

Зазначає, що у спадкодавця не виникло права власності на спірне самочинно переобладнане нерухоме майно, тому перехід цього права до спадкоємця в порядку спадкування відповідно до вимог чинного законодавства не можливий.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга (не) підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 52/100 частки житлового будинку №15 по вул. 3’єднана в м. Харкові зареєстровані на праві власності за батьком позивача - ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу № 5572 від 10.07.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, витягом з державного реєстру правочинів , технічним паспортом на житловий будинок (а.с. 4-9).

Доказом родинного зв’язку позивача ОСОБА_1 з власником будинку ОСОБА_3 є свідоцтво про народження позивача серії ІV-ВЛ № 485943 , актовий запис № 814 від 10.02.1990 року , де в графі батько зазначений : ОСОБА_3 , а мати : ОСОБА_5 (а.с. 10).

При придбанні частки житлового будинку у власність батько позивача перебував у шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб який укладений 16.07.1988 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2014 року шлюб між батьками був розірваний (а.с.11,12).

06 червня 2016 року мати позивача ОСОБА_5 померла, що також підтверджується копією свідоцтва про смерть від 08 червня 2016 року, актовий запис № 8703 (а.с.21)

У передбачений законодавством термін ОСОБА_1 звернулась до 5-ї ХДНК з заявою про прийняття спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено у зв’язку з відсутністю реєстрації право власності на спірне майно (а.с. 15).

Також, в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_7, про те, що їй належать 48/100 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: місто Харків , вулиця З’єднана, будинок №15, на підставі рішення Київського районного суду м.Харкові від 31 травня 2000 року, справа №2-2151/2-200р. Доводить до відома Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", що нею було самовільно побудовані: тамбур літ. Б2 ( приміщення ІІІ площею 2,7 кв.м), тамбур літ.б3 ( приміщення ІІ площею 4,4 кв.м.) сарай літ.И за власні кошти (а.с. 60).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно достатті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Як вбачається з матеріалів справи постановою П’ятої Харківської державної нотаріальної контори від 17 березня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері – ОСОБА_5, у зв’язку з відсутністю реєстрації право власності на спірне майно.

Отже, судовим розглядом встановлено, що самовільно побудовані споруди не були предметом спору.

Суд вирішив спір щодо права власності в порядку спадкування на частину житлового будинку, яка належала на праві спільної сумісної власності батькам позивача.

Твердження апелянта, що рішенням суду визнано право власності в порядку спадкування за позивачем на самовільно побудовані споруди, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки матеріали справи свідчать, що виділа в натурі або встановлення порядку користування приміщеннями між співвласниками не відбулося.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а саме заявою співвласника ОСОБА_7, яка стверджує, що саме вона самочинно побудувала зазначені в апеляційній скарзі споруди і саме вона на них претендує.

Позивач не ставила питання про визнання права власності на самовільно побудовані споруди, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів набуття спадкодавцем права власності на самовільні споруди- не має правового значення для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 червня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_8

повний текст постанови

складено 6 вересня 2018 року