Постанова № 76284899, 28.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6253/18

Номер справи місцевого суду: 520/3510/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника прокуратури Одеської області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

встановив:

26 березня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області та Одеської місцевої прокуратури № 1 (далі - ОМП №1), в якому просив стягнути на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку ДКС України.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 посилався на те, що бездіяльністю посадових осіб прокуратури Одеської області, ОМП № 1 йому та його родині було завдано моральної шкоди, яка виражається у стражданнях, які вони понесли у зв'язку з невчасним внесенням даних до ЄРДР щодо вчинення стосовно них кримінального правопорушення, за заявою від 06 березня 2018 року за вх. № 116, а також у зв'язку з тривалою участю в судових засіданнях, на що витрачено свій особистий час, призначений для відпочинку, роботи чи виховання доньки, що значно порушило його життєво важливі зв’язки, завдало душевних страждань, нервових стресів, та які вони оцінюють не менш як 5 000 грн.

Представник прокуратури Одеської області, ОМП № 1 – ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного позову, надала суду відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнала, вважаючи їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, які також діють в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до прокуратури Одеської області, ОМП № 1, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання щодо скасування вищевказаного рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що за шкоду, завдану позивачу незаконними діями органів прокуратури, має відповідати держава, в особі Державного Казначейства України, яка не залучена до участі у справі, а тому в позові має бути відмовлено.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2018 року за вх. № 116 позивачі звернулись до ОМР № 1 із заявою про скоєне правопорушення, в якій просили у строк, встановлений ст. 214 КПК України, зареєструвати, подану заяву про скоєне кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за дії, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України у відношенні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1. Також просили передати кримінальне провадження до відповідного органу ГУНП в Одеській області для проведення досудового розслідування. Надати їм витяг з ЄДРПОУ та повідомити його за телефоном, у встановленому законом порядку та строки, для отримання власноруч відповіді про рішення за заявою.

Заява позивачів була обгрунтована тим, що у 2008 році ОСОБА_8, втративши право власності на 1/2 частин 9/25 часток, відповідно до рішення державного реєстратора від 07.07.2006 року, являючись власником 11/200 часток домоволодіння у період відсутності ОСОБА_5, самовільно зніс частину будинку під літ.: 4а-1, 4а-2, 4а-3, 4а-4, 4а-5, 4а-6, надвірну споруду під літ. «Л», погріб під літ. «П» та захопив 233 кв.м. земельної ділянки, де самовільно побудував двоповерховий будинок під літ. «Л». Наслідки від скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення носять тривалий характер порушення права власності, та тривають досі.

Позивачі також зазначили, що у відповідності до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

У зв’язку з несвоєчасним внесенням відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, позивач ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ОМП № 1.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.03.2018 року, справа № 520/2766/18, було зобов’язано відповідних посадових осіб ОМП № 1 внести за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах малолітньої ОСОБА_6, № 116 від 06.03.2018 року, відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та надати заявнику протягом 24 годин витяг з ЄРДР.

Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 були внесені лише 07.05.2018 року, номер кримінального провадження: 42018162010000032.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивачів бездіяльністю посадових осіб ОМП № 1, які призвели до несвоєчасного внесення відомостей в ЄРДР щодо скоєного кримінального правопорушення.

З цих підстав, доводи представника прокуратури Одеської області, які були надану в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про відсутність фактів порушення відповідачами прав позивачів, є безпідставними і необгрунтованими.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, шкода відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, оскільки у справі, яка розглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є протиправна бездіяльність відповідних посадових осіб ОМП № 1 в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України.

З цих підстав, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України, згідно якої шкода в такому випадку відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено статтями 1173, 1174 ЦК України.

Так, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

У відповідності до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року - при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом необхідно притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) - шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень та інше.

Пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1)шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2)шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Певна правова позиція, висловлена й Верховним Судом 14.02.2018 року у справі № 521/10640/15-ц, провадження № 61-111св18 та у справі № 520/3307/16-ц, провадження № 61-6482св18 (а.с.6-7, 65-67), в яких зазначено, що відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі в якості відповідачів зазначили лише Прокуратуру Одеської області та ОМП № 1, яка взагалі не є юридичною особою, та не залучили в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, як орган, на який законом покладено обов’язок безспірного списання коштів державного бюджету.

Виходячи із положень, передбачених ст.ст 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 13 ч. 3 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у разі, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно послався на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу відмови в позові.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що позивачі жодним чином не обгрунтовували свої позовні вимоги застосуванням вказаного Закону і крім того, в даному випадку відшкодування завданої моральної шкоди позивачам має відшкодовуватись не на підставі вказаного Закону, а на підставі статей 1173, 1174 та ч.6 ст. 1176 ЦК України, про що вказано вище.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання суду на Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу відмови в позові.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не повній у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити та виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду на Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу відмови в позові. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 – 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду на Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу відмови в позові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.09.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_9

ОСОБА_2