Постанова № 76284732, 03.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4742/18

Номер справи місцевого суду: 499/648/17-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

розглянувши у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на рішення Іванівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Тимчука Р.М. у смт. Іванівка Одеської області 13 лютого 2018 року о 12 год. 00 хв., -

встановила:

30 серпня 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14 листопада 2011 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 000 гривень у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення норм закону та умов договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31 липня 2017 року мав заборгованість у розмірі 23 021 гривень, яка складається з наступного: 396,49 гривень - заборгованість за кредитом, 17 402,08 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 650 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1 072,43 гривень - штраф (процентна складова).

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 23 021 гривень, яка складається з наступного: 396,49 гривень - заборгованість за кредитом, 17 402,08 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 650 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1 072,43 гривень - штраф (процентна складова), та судові витрати в розмірі 1 600 гривень, понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом.

На вказане судове рішення була принесена апеляційна скарга представником ОСОБА_2, в якій останній просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити, посилаючись на неповне з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: апелянт, погоджуючись із тим, що між сторонами по справі був укладений договір про надання банківських послуг, заперечує проти факту укладення кредитного договору; вважає недоведеним доказ отримання ОСОБА_2 платіжної картки з кредитним лімітом, зазначеним у позові; вважає, що позивачем був пропущений строк для звернення із позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно матеріалів справи, 14 листопада 2011 року ОСОБА_2 надав позивачу заяву № б/н згідно якої останній виявив бажання оформити на своє ім’я платіжну картку кредитка «Універсальна», з якої вбачається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг ( а.с. 6).

Зазначена обставина на яку посилався представник позивача, підтверджена дослідженим в судовому засіданні судом першої інстанції оригіналом даної заяви, яка містить підпис відповідача.

Відповідач дійсність власного підпису не заперечував та зазначив, що підпис виконаний ним особисто та він подавав дану заяву і цю обставину не заперечує.

Також, судом в якості доказу було досліджено оригінал довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 14 листопада 2011 року, копія якої міститься в матеріалах справи ( а.с.7). Відповідно до даної довідки, яка також особисто підписана відповідачем, встановлено, що відповідача було ознайомлено з умовами кредитування з використанням картки кредитка «Універсальна», сторонами погоджено всі умови договору, з якими відповідач ознайомився, що підтверджується його підписом.

Отже, судом на підставі даних документів вірно встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір, оскільки згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вимогами ст. 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або стандартних формах, який може бути лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та довідка про умови кредитування підписані позивачем та відповідачем, тому у суду було достатньо підстав вважати, що договір укладений, у довідці викладено всі умови договору між сторонами, тому посилання відповідача, що позивачем не надано доказів про наявність договору на відкриття та видачу платіжної картки є спростованими.

Позивачем в обґрунтування своїх доводів було надано копію фотозйомки, що підтверджує отримання відповідачем кредитної картки ( а.с.73).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Щодо посилань представника ОСОБА_2 на необхідність застосування строку позовної давності до відповідних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності(стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається

після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки.

Відповідно до вимог частини першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнанням ним боргу перед позивачем. Так, згідно банківської виписки, відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 20 жовтня 2017 року.

Тому, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Отже, дослідивши заяву позичальника, довідку про умови кредитування, виписку по рахунку, взявши до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява № б/н про оформлення на ім’я ОСОБА_2 платіжної картки «Універсальна» та довідка про умови кредитування є правочином, зокрема становить собою договір позики, оскільки вчинена у письмовій формі, підписана сторонами, містить домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, щодо надання строкового кредиту, зазначені умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції відносно вищевказаних правових доводів, колегія суддів частково не погоджується із висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 021 гривень заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, до стягнення заявлені вимоги, які складаються із заборгованості за кредитом – 396, 49 гривень, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 17 402, 08 гривень, заборгованості за пенею комісією – 3 650 гривень, а такж штрафи: 500 гривень (фіксована частина) та 1 072, 43 гривень (процентна складова), а всього на суму 23 021 гривень.

Згідно ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За змістом ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Відповідно до п.1.1.5.20. Умов надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів щодо будь-якого з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с. 17 – зворот).

Відповідно до п.1.1.5.20. Умов надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів щодо будь-якого з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с. 18).

Таким чином, штраф (процентна складова) у розмірі 5% вирахований з сумарної заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії (396, 49 гривень + 17 402, 08 гривень + 3 650 гривень) х 0, 05 = 1 072, 43 гривень, тому в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Тобто, фіксована частина штрафу та штраф у вигляді процентної складової простроченої заборгованості, яка включає до себе тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами, пеню та комісію, передбачені договором, в даному випадку містять ознаки подвійного стягненя неустойки та ознаки стягнення неустойки з неустойки.

Статтею 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку із чим рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 листопада 2011 року у розмірі 21 921, 57 гривень, яка складається з наступного: 396, 49 гривень - заборгованість за кредитом, 17 402, 08 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 650 гривень – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень – штраф (фіксована частина).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) судові витрати у розмірі 1 400 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 03 вересня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

ОСОБА_3