Ухвала суду № 76284549, 31.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11465/18

Провадження № 4-с/522/141/18

УХВАЛА

31 серпня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Домусчі Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104) про визнання постанови старшого державного виконавця 2-го Приморського Відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 неправомірною і зобов’язання усунути порушення та поновити порушене право шляхом зняття арештів з коштів, та закінчити зведене виконавче провадження та постановити окрему ухвалу, за участю зацікавлених осіб - стягувачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ВСТАНОВИВ:

До суду 27.06.2018 року надійшла скарга Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про визнання постанови старшого державного виконавця 2-го Приморського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 від 15.06.2018 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №56618816 - неправомірною і зобов’язання усунути порушення та поновити порушене право шляхом зняття арештів з коштів, та закінчити зведене виконавче провадження та постановити окрему ухвалу, за участю зацікавлених осіб - стягувачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

В обґрунтування скарги зазначили, що суб’єктом оскарження – старшим державним виконавцем 2-го Приморського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні №56618816 15.06.2018 року прийнято постанову про арешт коштів боржника.

Посилався на те, що арешт коштів боржника на загальну суму 607 537, 43 грн. здійснено для реалізації стягнень за виконавчими листами:

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/15917/12 від 10.01.2013 р. на суму 8594,23 грн. на користь ОСОБА_2;

- Заводського районного суду м. Миколаєва № 2-1407-10 від 15.03.2010 р. на суму 8822.00 грн. на користь ОСОБА_3 (помилково зазначено прізвище Глощак) П.М.;

- Приморського районного суду м. Одеси № 522/24592/16-ц від 26.12.2017 р. на 104 930,94 грн. на користь ОСОБА_4;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1004/11 від 24.05.2011 р. на суму 40 335.82 грн. на користь ОСОБА_5;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-12397/10 від 05.04.2011 р. на суму 32 561.61 грн. на користь ОСОБА_6;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5101/11 від 11.04.2011 р. на суму 63 179.70 грн. на користь ОСОБА_7;

- Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 2-582/2010 від 27.04.2010 р. на суму 29 282,76 грн. ОСОБА_8;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-815/10 від 25.02.2010 р. на суму 49 035.60 грн. на користь ОСОБА_9;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1522/5697/11 від 29.11.2011 р. на суму 66 558.66 грн. на користь ОСОБА_10;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5778/11 від 21.07.2011 р. на суму 76 470,00 грн. на користь ОСОБА_11;

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/19080/12 від 12.04.2013 р. на суму 4 440.00 грн. на користь ОСОБА_12;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5156/11 від 31.08.2015 р. на суму 63 520.00 грн. на користь ОСОБА_13;

- Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 310/7555/15-ц від 23.02.2016 року на суму 1 200,00 грн. на користь держави судовий збір;

Посилався на те, що постанову державного виконавця про відкриття зведеного ВП № 56618816 заявник не отримував.

Вважають дії та рішення державного виконавця у зведеному ВП № 56618816 незаконними, порушенням норм законодавства України з наступних підстав.

Посилався на те, що 31.05.2011 р. господарським судом Одеської області було відкрито провадження у справі № 7/17-2087-2011 про визнання ОСОБА_14 - кредитної спілки “Перше кредитне товариство” банкрутом. 05.03.2013 р. господарським судом Одеської області у цій справі було затверджено Реєстр кредиторів КС «ПКТ», грошові вимоги яких до Заявника визнані господарським судом і які мають бути задоволені або під час ліквідаційної процедури при визнанні Заявника банкрутом, або самим Заявником при відмові суду визнати його банкрутом і поновлені його господарської діяльності. Господарським судом 05.03.2013 р. до цього Реєстру було включено вимоги деяких стягувачів, зазначених у постанові державного виконавця Виговського Ю.Д. Від 15.06.2018 р., а саме: ОСОБА_4 на суму 64818,56 грн.; ОСОБА_9 на суму 40 774,53 грн.; ОСОБА_12 на суму 4 436,39; ОСОБА_13 на суму 63400,00 грн..

05.04.2016 року господарським судом Одеської області у цій справі (№ 7/17-2087-2011) було затверджено ОСОБА_15 угоду між КС «ПКТ» (ОСОБА_14) та комітетом його кредиторів. Відповідно до п. 4.2. даної ОСОБА_15 угоди з кредиторами Заявника (у тому числі і кредиторами-стягувачами ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13А.), сплата заборгованості відстрочується на один рік від моменту затвердження та сплачується після закінчення цього строку.

Посилався на те. що за умовами мирової угоди виконавчі провадження на користь будь-кого з кредиторів, вимоги якого охоплюються даною угодою, за постановою державного виконавця повинні бути закінченні протягом одного місяця.

У п. 8 резолютивної частини рішення від 05.04.2016 р. господарський суд, на підстав, ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом) також визначив, що «вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінченню строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню ш підлягає». До господарського суду Одеської області стягувані - вкладники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Головне управління ДФС в Одеській області взагалі не заявляли вимоги про визнання її конкурсними кредиторами. Вважає, що пред’явлення зазначеними стягувачами - кредиторами виконавчих листів до примусового виконання порушує вимоги іншого органу судової влади – ухвалі господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року. Таким чином вважає, що накладення арешту є незаконним та порушує затверджену господарським судом вищевказану мирову угоду.

Також посилались на те, що стягувачів - кредиторів ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 В А. постановою господарського суду Одеської обл. від 05.03.2013 р. у справі № 7/17-2087-2011 було визнано кредитором КС «ПКТ» та їх грошові вимоги внесено до судового Реєстру кредиторів ОСОБА_14 для їх подальшого задоволення на підставі зазначеного рішення господарського суду. Отже, на думку заявника, борги перед цими стягувачами не може бути стягнуто зі кредитної спілки двічі. Також посилались на те, що більшість виконавчих листів були пред’явлені стягувачами із пропуском строку для їх примусового виконання.

За вказаних обставин звернулись до суду з дійсною скаргою.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року провадження у справі було відкрито та скаргу призначено до розгляду на 12.07.2018 року.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання кредитної спілки про вжиття заходів забезпечення скарги.

12.07.2018 року розгляд справи було відкладено на 31.08.2018 року для надання державним виконавцем додаткових матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні 31.08.2018 року представники заявника – ОСОБА_16 (по довіреності від 20.03.2018 року) та ОСОБА_17 подану скаргу підтримали та просили задовольнити підстав, викладених у скарзі. Посилались на те, що арешт коштів блокує їх роботу. У судовому засіданні представника заявника заперечував щодо їх обізнаності про відкриття виконавчого провадження, посилався на те. що дізнались лише 18.06.2018 року, коли не змогли перерахувати податки.

Представника суб’єкта оскарження 31.08.2018р. до суду не з’явився, був сповіщений про час та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили. У минулому судовому засіданні представник виконавчої служби державний виконавець Виговський заперечував проти задоволення скарги, надавши для огляду матеріали виконавчого провадження, просив відмовити. Додатково пояснив, що у зведене виконавче провадження входить 11 виконавчих проваджень і жодних з них не входить до реєстру кредиторів. Посилався на те, що 15.11.2017 року та 15.01.2018 року представники кредитної спілки були ознайомлені з матеріалами зведеного виконавчого провадження неодноразово. Копії виконавчого провадження також були отримані представником спілки 18.04.2018 року. Відносно стягувачів ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_12І, ОСОБА_13 26.06.2018 року було винесено постанову про закриття виконавчого провадження. Вказував, що у зведеному виконавчому провадженні є всі ті особи, які вказані в даній скарзі, окрім 4х осіб: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, оскільки відносно них виконавчі листи були визнанні такими, що не підлягають виконанню. 26.06.2018 року з боржника (кредитної спілки) було стягнуто 104 652, 41 грн. та розподілено за цими 11 стягувачами, про що були ознайомлені представники спілки (06.07.2018 року від них надійшла заява про зменшення суми боргу). 10.07.2018 року начальником відділу ДВС було проведено перевірку та встановлено, що дійсно суму зменшено з 607 537, 43 грн. на 344 368,89 грн.. Посилався на те, що є залишок стягувачів, які не входять до числа кредиторів, визначених мировою угодою, при цьому у Законі України «Про виконавче провадження» немає статті, на підставі якої він міг би закінчити виконавче провадження по цим стягувачам. При цьому суду для огляду були надані матеріали виконавчого провадження.

У судовому засіданні були присутні зацікавлені особи – ОСОБА_8, ОСОБА_6, представник ОСОБА_13- ОСОБА_22 (по довіреності від 24.07.2018 року) заперечували проти задоволення скарги та просили відмовити.

ОСОБА_8 надав до суду письмові пояснення, згідно яких зазначив, що він не відноситься до конкурсних кредиторів, а отже до них не застосовуються положення ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом. Його виконавчий лист №2-582/2010 не був визнаний судом таким. що не підлягає виконанню, на даний час виконавчий лист є чинним (його строк пред’явлено встановлено до 2020 року), а отже державним виконавцем правомірно вчиняються дії з забезпечення примусового виконання рішення суду.

ОСОБА_23 у судовому засіданні також висловив думку щодо правомірності дій державного виконавця, вказав, що строк дії його виконавчого листа визначено до 30.06.2020 року.

Представник ОСОБА_13- ОСОБА_22 також заперечувала проти задоволення скарги, вважає. що дії державного виконавця є законними.

До суду 07.07.2018 року надійшла заява від ОСОБА_7, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності та просив відмовити у задоволені скарги (а.с.76). У письмових поясненнях від 27.07.2018 року посилався на те, що не включення його до списку кредиторів господарським судом Одеської області не є підставою для невиконання судового рішення, оскільки його виконавчий лист весь час перебував на виконанні у Другому Приморському відділі ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області та був пред’явлений ним у строк.

Також у матеріалах справи наявні заяви від ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності та відмовити у задоволенні скарги за її необґрунтованості.

Суд, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, за згодою осіб, які були присутні у судовому засіданні, ухвалив слухати справу за відсутності представника 2-го Приморського Відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області зацікавлених осіб - стягувачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, сповіщених належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться зведене виконавче провадження №56618816 з примусового виконання виконавчих листів:

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/15917/12 від 10.01.2013 р. на суму 8594,23 грн. на користь ОСОБА_2;

- Заводського районного суду м. Миколаєва № 2-1407-10 від 15.03.2010 р. на суму 8822.00 грн. на користь ОСОБА_3 (помилково зазначено прізвище Глощак) П.М.;

- Приморського районного суду м. Одеси № 522/24592/16-ц від 26.12.2017 р. на 104 930,94 грн. на користь ОСОБА_4;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1004/11 від 24.05.2011 р. на суму 40 335.82 грн. на користь ОСОБА_5;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-12397/10 від 05.04.2011 р. на суму 32 561.61 грн. на користь ОСОБА_6;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5101/11 від 11.04.2011 р. на суму 63 179.70 грн. на користь ОСОБА_7;

- Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області № 2-582/2010 від 27.04.2010 р. на суму 29 282,76 грн. ОСОБА_8;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-815/10 від 25.02.2010 р. на суму 49 035.60 грн. на користь ОСОБА_9;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1522/5697/11 від 29.11.2011 р. на суму 66 558.66 грн. на користь ОСОБА_10;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5778/11 від 21.07.2011 р. на суму 76 470,00 грн. на користь ОСОБА_11;

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/19080/12 від 12.04.2013 р. на суму 4 440.00 грн. на користь ОСОБА_12;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5156/11 від 31.08.2015 р. на суму 63 520.00 грн. на користь ОСОБА_13;

- Бердянського міськрайонного суду Запорізької області № 310/7555/15-ц від 23.02.2016 року на суму 1 200,00 грн. на користь держави судовий збір.

У рамках даного виконавчого провадження державним виконавцем Виговським Ю.Д. 15.06.2018 року було винесено постанову про арешт коштів боржника – КС «Перше кредитне товариство» та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, зокрема, ПАТ КБ «Приватбанк», АБ «Укргазбанк», ПАТ «Діамантбанк», АТ «ОСОБА_25 ОСОБА_17», АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Форум».

У подальшому 10.07.2018 року за заявою кредитної спілки про зменшення суми, що підлягає стягненню на користь стягувачів, у постанові про арешт коштів боржника ВП №56618816 за зведеним виконавчим провадження від 15.06.2018 року було зменшено суму з 607 537.43 грн. на 344 368,89 грн.., що підтверджується постановою начальника Другого Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_15 від 10.07.2018 року.

Також судом встановлено, що 05.04.2016 року господарський суд Одеської області затвердив між кредиторами та боржником мирову угоду у справі № 7/17-2087-2011 за заявою кредитора ОСОБА_26, до боржника - кредитної спілки «Перше кредитне товариство», про визнання банкрутом. Провадження у справі про банкрутство кредитної спілки «Перше кредитне товариство» припинено.

Протоколом № 260617/01 засідання спостережної ради кредитної спілки «Перше кредитне товариство» від 26.06.2017 року затверджена кандидатура ОСОБА_27 на посаду голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство» та він призначений на цю посаду з 27.06.2017 року.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслює, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"(рішення у справі "Горнсбі проти Греції» п. 40).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Між тим, судом не встановлено підстав для закінчення вказаного виконавчого провадження №56618816 виходячи з наступного.

18.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла в період розгляду справи господарським судом Одеської області.

У частині 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка втратила чинність, було встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, то відповідно до ч. 4 ст. 23 цього Закону в новій редакції особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їхні вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Таким чином, в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року по справі №7/17-2087-2011 помилково було здійснено посилання на редакцію статті, яка втратила чинність, тому суд не приймає до уваги посилання скаржника.

Отже, завершення виконавчих проваджень відносно зацікавлених осіб буде перепоною у завершенні судового провадження та реалізації їх гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».

Згідно до положень ст..18 Закону, виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За розглядом справи судом не встановлено жодних порушень з боку держаного виконавця положень Закону України «Про виконавче провадження» під час винесення оскаржуваної постанови про накладення арешту (остання була винесена не у рамках зведеного виконавчого провадження, а у рамках виконавчого провадження №56618816 з примусового виконання виконавчих листів осіб, які не було внесені до реєстру конкурсних кредиторів; у рамках даного виконавчого провадження у подальшому було зменшено суму за заявою саме кредитної спілки).

Також суд не приймає до уваги посилання представника кредитної спілки з приводу неотриманням ними постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки останнє не стосується предмету скарги.

Також з боку заявника до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження їх посилань з приводу того, що більшість виконавчих листів були пред’явлені до виконання з пропущенням строків їх пред’явлення.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», вбачає, що державний виконавець діяв у межах та відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на час винесення оскаржуваної постанови, тому відмовляє у задоволенні скарги.

Щодо вимоги заявника про постановлення окремої ухвали відносно старшого державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГУТЮ в Одеській області ОСОБА_1, то суд звертає увагу на те, що ця вимога знаходиться за межами предмета доказування, тому згідно ст. 262 ЦПК України, правових підстав для постановлення такої ухвали не має.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 124 Конституції України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451, п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) ЦПК України; ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1, 2, 10, 13, 18, 28, 35, 36, 37, 41, 55, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні Скарги Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» ( код ЄДПРОУ 23212644 , 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104) про визнання постанови старшого державного виконавця 2-го Приморського Відділу державної виконавчої служби м.Одпеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_1 неправомірною і зобов’язання усунути порушення та поновити порушене право шляхом зняття арештів з коштів, та закінчити зведене виконавче провадження та постановити окрему ухвалу, за участю зацікавлених осіб- стягувачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали виготовлено 05.09.2018 року.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_28