Постанова № 76282899, 05.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/539/17 Номер провадження 22-ц/786/1858/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Гальонкіна С.А., Обідіної О.І.

секретаря Лимар О.М.,

за участі: представника позивача – адвоката ОСОБА_2, представників відповідачів - адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Карлівка Новатор» та Карлівської міської ради на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Косик С.М. в смт. Машівка зі складанням повного тексту судового рішення 14 червня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Карлівської міської ради Полтавської області, першого заступника міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_6, Комунального підприємства «Карлівка Новатор» про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Карлівський міський голова ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом. Уточнивши позовні вимоги просила визнати протиправними та скасувати розпорядження від 01.06.2017 року № 93 «Про звільнення керівника Комунального підприємства «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.», видане в.о. міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_6 та розпорядження від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення начальника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.», видане міським головою Карлівської міської ради ОСОБА_7, поновити її на посаді начальника КП «Карлівка Новатор» з 02.06.2017 р., стягнути з КП «Карлівка Новатор» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2017 р. по день винесення рішення суду та стягнути з Карлівської міської ради на користь позивачки 1000 грн. моральної шкоди. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді начальника комунального підприємства «Карлівка Новатор».

Зазначала, що відповідно до розпорядження в.о. голови виконавчого комітету Карлівської міської ради від 01.06.2017 р. за №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.» її було звільнено відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, у зв’язку з систематичним невиконанням нею без поважних причин посадових обов’язків та відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства. Розпорядженням міської ради від 13.06.2017 р. «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5О.» було змінено причини формулювання її звільнення на п.10 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.11 ст.41 КЗпП України.

Вважає вказані розпорядження протиправними.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року позов ОСОБА_5 до Карлівської міської ради Полтавської області, першого заступника міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_6, Комунального підприємства «Карлівка Новатор», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Карлівський міський голова ОСОБА_7 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 01.06.2017 р. № 93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печериці Поліни Олександрівни», видане в.о. міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_6.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Карлівської міської ради Полтавської області від 13.06.2017 р. № 97 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.06.2017 р. №93 «Про звільнення керівника КП «Карлівка Новатор» Печериці Поліни Олександрівни», видане міським головою Карлівської міської ради ОСОБА_7.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника Комунального підприємства «Карлівка Новатор» з 02 червня 2017 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2017 р. по 04.06.2018 р. включно в сумі 90138,08 грн.

Стягнуто з Карлівської міської ради на користь ОСОБА_5 1000 грн. моральної шкоди.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до першого заступника міського голови Карлівської міської ради ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Карлівської міської ради Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 1920,00 грн.

Стягнуто з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8760,00 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь держави судовий збір в сумі 1541,38 грн.

Стягнуто з Комунального підприємства «Карлівка Новатор» на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5840,00 грн.

Рішення оскаржили Карлівська міська рада та КП «Карлівка Новатор», які в апеляційних скаргах (кожен окремо) посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що розпорядженням міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 167 від 02.12.2016 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника КП «Карлівка Новатор» з 02 грудня 2016 року.

24 лютого 2017 року Карлівська міська рада Полтавської області уклала з ОСОБА_5 контракт на посаду начальника комунального підприємства «Карлівка-Новатор» Карлівської міської ради Полтавської області на термін з 01 березня 2017 року по 01 березня 2022 року.

Відповідно до доповідної записки від 31.05.2017 року ОСОБА_5 24 січня 2017 року була ознайомлена з контрактом, однак до 31 травня 2017 року один з екземплярів до Карлівської міської ради не повернула.

Розпорядженням в.о. міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 93 від 01 червня 2017 року начальника КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5 звільнено з 01 червня 2017 року відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП у зв’язку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов’язків та відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства (т.1, а.с.8).

Розпорядженням міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 97 від 13 червня 2017 року до розпорядження міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 93 від 01 червня 2017 року внесено зміни: формулювання причин звільнення в тексті слова «відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП у зв’язку з систематичним невиконанням начальником КП «Карлівка Новатор» ОСОБА_5 без поважних причин посадових обов’язків» змінено на «п. 10 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 11 ст. 41 КЗпП».

В разі звернення ОСОБА_5 зобов’язано КП «Карлівка Новатор» внести зміни до запису в трудовій книжці ( т.1,а.с. 101).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваних розпорядженнях не зазначено причини та підстави звільнення, а розпорядження від 13.06.2017р. містить лише посилання на загальні норми п.1-1 ст.41 КЗпП України, а тому прийшов до висновку, що звільнення позивача проведено з порушенням чинного трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно п. 11 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Так відповідно до розпорядження міського голови Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області № 97 від 13 червня 2017 року ОСОБА_5 звільнено на підставі п. 10 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 11 ст. 41 КЗпП ( т.1,а.с. 101).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що посилання у зазначеному розпорядження на п. 10 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» є мотивуванням компетенції щодо прийняття такого рішення, проте є зайвим для запису в трудову книжку позивача за змістом п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, так як запис в трудовій книжці має точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Між тим, звільнення за п. 11 ст. 41 КЗпП є дисциплінарним стягненням і тому власником або уповноваженим ним органом мають бути додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, що передбачені статтями 147, 148, 149 Кодексу законів про працю.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Здійснюючи аналіз оскаржуваних розпоряджень Карлівської міської ради, колегія суддів приходить до висновку про їх невідповідність правилам і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Як вбачається із змісту розпоряджень, як від 01.06.2017р., так і від 13.06.2017р. в них не зазначено в чому конкретно виявилось порушення, обставини, за яких вчинено, період їх виникнення.

Відповідачами не доведена систематичність допущених порушень ОСОБА_5, як підстави для застосування п.3 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, представником Карлівської міської ради не заперечується, що з часу прийняття позивача на роботу заходи дисциплінарного стягнення до неї не застосовувались.

Відсутність укладеного контракту між засновником та начальником підприємства також не може бути підставою звільнення позивача 01 червня 2017р., так як Карлівська міська рада 28 лютого 2017р., направляючи КП «Карлівка Новатор» два примірника контракту для підписання, просила якнайшвидше підписати та повернути другий примірник в міську раду. Отже, достовірно знаючи про відсутність примірника контракту протягом трьох місяців відповідач не вживав жодних заходів до з’ясування цього питання та витребування відповідних пояснень у ОСОБА_5

Виявивши у березні 2017р. відсутність примірника контракту, міська рада в межах строків, визначених трудовим законодавством (не пізніше одного місяця з дня виявлення), не вживала дій щодо застосування заходів впливу на позивача.

Не містить відомостей щодо порушення ОСОБА_5 своїх обов’язків і розпорядження № 97 від 13 червня 2017р., яким внесені зміни до попереднього розпорядження відносно позивача.

Так, розпорядження № 97 прийняте 13 червня 2017р. вже поза межами трудових відносин з позивачем, коли можливість отримання відповідних пояснень від ОСОБА_5 за допущені ніби-то порушення була втрачена.

Посилання відповідача, як ні підставу звільнення ОСОБА_5 за п. 11 ст. 41 КЗпП України, на відомості звіту керівника підприємства про виконання показників ефективності діяльності підприємства КП «Карлівка Новатор» не заслуговують на увагу, так як вони належним чином відповідачем не аналізувались з часу їх отримання міською радою - 11.05.2017р. до звільнення позивача – 01.06.2017р., а доповідна записка начальника відділу соціально-економічного та стратегічного розвитку міста ОСОБА_8 від 12.05.2017р. не містить жодних даних про несвоєчасно виплачену заробітну плату працівникам підприємства ( т.1, а.с.156-158).

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вірно виходив з довідки про розмір отриманої ОСОБА_5 заробітної плати за час роботи у відповідача ( т.1, а.с.209) та приписів Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 8 лютого 1995р. № 100.

Відповідачами відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України розрахунки позивача з цього приводу не спростовані.

Відносно вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів виходить з норми ст.237-1 КЗпП України та роз’яснень, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приймаючи до уваги, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням вимог чинного трудового законодавства, задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в заявленому розмірі є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційних скарг щодо незгоди із розміром стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, оцінюються колегією суддів відповідно до положень ст.137 ЦПК України.

Так, позивачем та її представником наданий детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( т.1, а.с.196-203, т.2,а.с.59-63), обсяг яких є предметом доказування та відповідно спростування сторонами.

Відповідачами не доведено в чому полягає недотримання позивачем та її представником вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, а усне клопотання ОСОБА_6 про зменшення цих витрат належним чином не обгрунтоване.

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п. 1 ч.1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Карлівка Новатор» та Карлівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Повний текст постанови складено 06.09.2018 р.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1