Рішення № 76281201, 29.08.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/20546/17

Провадження № 2/521/440/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0623 від 28.09.2017р. та стягнення раніше сплачених грошових коштів у сумі 60 000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0623 від 28.09.2017р. та стягнення раніше сплачених грошових коштів у сумі 60 000 грн. та просив суд визнати недійсним Договір доручення № Д 0623 від 28.09.2017 укладений між ним та TOB «ABIC АВТО»; стягнути з TOB ABIC АВТО», а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти в розмірі 60 000 грн.; стягнути з TOB ABIC АВТО», а нині ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 640 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 28.09.2017р. між ним та ТОВ «ABIC АВТО» було укладено Договір доручення № Д 0623, предметом якого є автомобіль марки «Nissan Х-Trail». 27.09.2017р. переглядаючи сайт «Автобазар» (електронна адреса: https://avtobazar.ua), натрапив на оголошення про продаж в місті Винниця автомобіля марки «Nissan X-Trail 2016» вартістю 12 352 доларів США. В телефонному режимі йому було повідомлено, що офіс підприємства, що здійснює продаж авто, знаходиться в місті Тульчин Вінницької області за адресою: вул. Левантовича, 13 та наголосили, що там же в нього буде можливість забрати автомобіль. 28.09.2017р. він разом зі своїм приятелем прибув до офісу, зазначеного в ході телефонної розмови, там йому було повідомлено про необхідність здійснити передоплату за автомобіль в сумі 60 000 грн. шляхом внесення зазначених грошових коштів на певний банківський рахунок. 28.09.2017 близько 15.00 год. в відділені № НОМЕР_1 «ОСОБА_2 Аваль, розташованому в тому ж районі, згідно виписаною Іриною квитанцією, в адресу підприємства TOB «ABIC АВТО» (ЄДРПОУ 41216210) на рахунок № 2600831355801, відкритий в ПАТ «ОСОБА_3 ДНІПРО» (МФО 305749) ним були внесені грошові кошти в сумі 60 000 грн., як він вважав в рахунок передоплати за авто. Через деякий час випадково звернув увагу на те, що в підписаному мною договорі фігурує зовсім інша сума, а саме: 600 000 грн., яка жодного разу не озвучувалася та не оголошувалась. Після чого негайно став перечитувати умови підписаного мною договору в результаті було виявлено, що договір наданий для підписання суттєво відрізняється від первинного договору задатку, наданого для ознайомлення, незважаючи на абсолютну зовнішню схожість обох договорів (обидва договори виконані на типовому бланку в яких прописом вписані дані лише у верхніх строках). Зокрема, в первісному договорі мова йшла про задаток (передоплату) в розмірі 60 000 грн. в рахунок купівлі автомобіля марки «Nissan X-Trail» вартістю 325 900 грн., в той час як згідно умов підписаного мною договору № Д 0623 від 28.09.2017 виходило, що він, нібито, доручив ТОВ «ABIC АВТО» здійснити юридичні дії та надати послуги з пошуку автомобіля марки «Nissan X-Trail» вартістю 600 000 грн., а грошові кошти в сумі 60 000 грн. являються оплатою вартості таких робіт TOB «ABIC АВТО». Виявивши факт підміни договорів став висловлювати обурення та задавати питання в офісі фірми, стосовно того чому в договорі з’явились нові суми та умови та те, що з вартості авто буде віднята внесена ним сума - 60 000 грн. на що представник TOB «ABIC АВТО» - пояснила, що жодним чином не слід звертати увагу на умови підписаного мною договору, а найголовніше те, що в написаній ним заяві значиться вартість автомобіля - 325 900 грн., при цьому запевнили, що насправді все буде відбуватись саме так як було оговорено та викладено в первісному договорі, тобто при оплаті вартості автомобіля - 325 900 грн. він має сплатити на 60 000 грн. менше, а саме суму 265 900 грн., та йому мають зателефонувати до 17.00 год. з головного офісу підприємства, розташованого в м. Києві з метою з’ясування в який із автосалонів м. Маріуполя необхідно доставити автомобіль, та надали номер телефону, за допомогою якого підтримували зв’язок напередодні. Однак того ж дня йому так ніхто не зателефонував, після чого зателефонував за наданим контактним номером телефону, в ході розмови повідомив про те що з ним ніхто не зв’язувався в телефонному режимі. Через деякий час надійшов телефон надійшов дзвінок та повідомлено, що 02.10.2017 з ним зв’яжеться дилер з метою обговорення деталей доставки автомобіля в м. Маріуполь. Однак в зазначену дату йому так ніхто і не зателефонував, після чого 03.10.2017 став телефонувати представнику ТОВ «АВІС АВТО», про те на його дзвінок не відповіли, а в подальшому телефон був відключений. Надалі намагався зв’язатись з будь-яким представником TOB «ABIC АВТО» здійснюючі чисельні дзвінки на всі відомі номери телефонів, пов’язані із вказаним підприємством та особами, що подали оголошення про продаж авто, однак відтоді і до теперішнього часу всі номери телефонів відключені. Таким чином, укладаючи з представником TOB «ABIC АВТО» Договір № Д 0623 від 28.09.2017, відповідно до отриманої від представника зазначеного підприємства інформації, вважав, що даний договір укладається з метою набуття права власності на існуючий в наявності у TOB «ABIC АВТО» автомобіль марки «Nissan X-Trail» вартістю 325 900 грн., в той час як згідно вказаного договору призначення платежу в сумі 60 000 грн. виявилось винагородою повіреного за організаційні заходи, щодо пошуку автомобіля марки «Nissan X-Trail» вартістю 600 000 грн. Представник компанії TOB «ABIC АВТО» не надала йому достовірну інформацію, оскільки він вважав, що сплачує кошти в рахунок оплати вартості автомобіля. Після підписання та вивчення змісту договору, стало зрозуміло, що сплачені кошти мені не повернуть, і можливості розірвати договір немає, оскільки договір не передбачає можливості розірвання без втрати грошових коштів, що є порушенням прав позивача як споживача послуг. За даних обставин він вимушений був звернутися до суду з вищезазначеним позовом та зазначеними позовними вимогами.

Представник позивач в судове засідання не з’явилася, однак надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч.1 ст.1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

За змістом ч.2 ст.1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 4 – 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

28.09.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ABIC АВТО» було укладено Договір доручення № Д 0623 предметом якого є автомобіль марки «Nissan Х-Trail». (а.с. 13-15,16)

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АВІС АВТО» змінило назву на ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП». (а.с. 30-40)

Суд дослідивши укладений Договір доручення № Д0623 від 28.09.2017 приходить до висновку, що умови договору, зокрема ті, що стосуються винагороди повіреного, порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін є несправедливими.

Так, відповідно до п.5.1 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови Повіреного у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

Водночас підпунктом 5.1.1. визначено, що у випадку порушення Довірителем умов, визначених п.2.2.3 Договору (щодо перерахування вартості транспортного засобу протягом 60 днів з дати укладення Договору) Повірений має право заявити про односторонню відмову від Договору. При цьому, якщо Повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим Договором, винагорода, визначена п.3.1 Договору поверненню не підлягає.

За змістом підпункту 5.1.2 Договору визначено, що у разі односторонньої відмови від договору Повіреного поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, визначеної п.3.1. Договору.

За змістом підпункту 5.2.1 у випадку відмови Довірителя від Договору в односторонньому порядку протягом трьох днів з моменту укладення даного договору поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, а у випадку, коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням вказаного строку, винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору поверненню не підлягає.

Водночас, Повірений, відповідач у справі, за змістом укладеного Договору не несе відповідальності за порушення умов договору, окрім обов’язку повернути сплачену винагороду у випадку порушення ним своїх зобов’язань за договором, якщо не доведе, що таке порушення сталось не з його вини (п.6.3 Договору), та сплати неустойки у розмірі відсотку від розміру невиконаного зобов’язання, у випадку несвоєчасного перерахування коштів Довірителю (п.6.7 Договору).

Таким чином, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою відповідача, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав позивача як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що на думку суду приводить до дисбалансу договірних відносин.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами Договору доручення, передбачені підпунктом 5.2.1 п.5.2 Договору є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст.1008,1009 ЦК України.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в укладеному сторонами договорі № Д 0623 від 28.09.2017 жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного, зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази, які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

Суд також звертає увагу, що окремо від обов’язку сплати винагороди на споживача послуг Довірителя покладено також обов’язки щодо компенсації витрат Повіреного, які пов’язані з виконанням даного договору (п.2.2.2 Договору). До таких витрат, зокрема віднесено: послуги нотаріуса, послуги з реєстрації (перереєстрації), перегону транспортного засобу, а також інші додаткові витрати, що можуть бути понесеними в процесі виконання договору задля належного його виконання.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі наслідки розірвання договору, в тому числі і за ініціативою Повіреного, передбачають утримання на користь останнього від 50% до 100% суми сплаченої винагороди, водночас будь-яка відповідальність, компенсація, відповідача, за порушення умов договору окрім повернення сплачених коштів, відсутня.

Так, суд звертає увагу на вищезазначені умови п.5.1 Договору, яке дає право Повіреному в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі невиконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

І така відмова, в свою чергу, дає за умовами договору право відповідачу не повертати 50% отриманої ним винагороди в сумі 60000 грн. (п.5.1.2)

Аналіз змісту вищенаведених пунктів 2.1, 2.2 Договору, які передбачають обов’язки Повіреного і Довірителя, дає підстави стверджувати, що він містить встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця.

З огляду на зазначене, суд вважає, що такі положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч. 3ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягають визнанню недійсними.

Оскільки визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення адміністративного платежу, зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору, відповідно до положень ч. 6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1, 3 ст.203, ч. 3 ст.215 ЦК України, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначено в ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання оспорюваного ним договору доручення недійсним.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.216 ЦК України сплачені позивачем на виконання укладеного договору кошти в сумі 60000 грн. (а.с.17) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 203, 215, 216, 1008, 1009 Цивільного кодексу України ст. ст. 12, 13, 95, 263-265, 280-283, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЛАЄРС ГРУПП» про визнання недійсним Договору доручення № Д0623 від 28.09.2017р. та стягнення раніше сплачених грошових коштів у сумі 60 000 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним Договір доручення № Д 0623 від 28.09.2017 укладений між ОСОБА_1 та TOB «ABIC АВТО».

Стягнути з TOB ABIC АВТО» код ЄДРПОУ 41216210, а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» (місцезнаходження: 65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Філатова, б. 90 (р/р 26008040934001 в ПАТ «ЮНЕКС БАНК» МФО 322539)) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС404140, виданий 13.09.2000р. Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 26) сплачені грошові кошти в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень шляхом перерахування вказаної суми на картковий рахунок № 26254974862909 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851.

Стягнути з TOB ABIC АВТО» код ЄДРПОУ 41216210, а нині TOB «ЛАЄРС ГРУПП» (місцезнаходження: 65074, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Філатова, б. 90 (р/р 26008040934001 в ПАТ «ЮНЕКС БАНК» МФО 322539)) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, паспорт серії ВС404140, виданий 13.09.2000р. Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 26) суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень шляхом перерахування вказаної суми на картковий рахунок № 26254974862909 в ПАТ «ПУМБ» МФО 334851.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН