Рішення № 76280806, 05.09.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4248/18

Провадження № 2/500/2594/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_2 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить: встановити факт проживання однією сім'єю її з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з лютого 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну частку (пай) по КСП ім. Кірова на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі. Свої вимоги мотивує тим, що нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що нею не надано документів, що підтверджують родинний зв'язок з померлим, а також, у зв'язку з відсутністю оригіналу дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) по КСП ім.. Кірова, виданий ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 18.07.2018 року витребувано відприватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_2, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 (сусіди позивачки та спадкодавця), які пояснили, що дійсно ОСОБА_2 проживала однією сім'єю 7-10 років із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 по день його смерті . ОСОБА_2 вела зі спадкодавцем спільне господарство, хоронила його. Позивач та померлий мали спільний бюджет, спільно вирішували побутові та фінансові питання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2 право власності на земельну частку (пай) по КСП ім.. Кірова на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі надано ОСОБА_3.

Згідно листа Міськрайонного управління в Ізмаїльському районі та місті Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №2304/126-18 від 30.07.2018р. сертифікат на право на земельну частку (пай) по КСП ім.. Кірова на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області НОМЕР_2 розміром 4,42 в умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі розпорядження Ізмаїльської райдержадміністрації від 15.03.2001 року за №86/А-2001 було зареєстровано на громадянина ОСОБА_3 про що свідчить запис в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №1031 від 26.03.2001 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданого 31.10.2003р. Кислицькою сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, на право власності на земельну частку (пай) по КСП ім.. Кірова на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 52123356 від 01.06.2018 року.

Позивач є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3

Осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

Позивач ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживала разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено довідкою Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №346 від 13.02.2018.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, письмовою відповіддю нотаріуса за №313/02-14 від 01.06.2018 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що не надано документів, що підтверджують родинний зв'язок з померлим.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України розгляд справ про встановлення факту віднесено до компетенції суду.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За позицією Верховного Суду України, викладеною в абз.2 п.2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.08 року до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю з лютого 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно ОСОБА_2 для подальшої реалізації спадкового права після смерті ОСОБА_3

Так, факт проживання позивача однією сім'єю із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з лютого 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджують допитані в судовому засіданні свідки та зібрані у справі докази, їх належна оцінка.

Враховуючи викладене, на думку суду правомірними є вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68654, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Вишнева, буд. 80, код ЄДРПОУ: 04378534) про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з лютого 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну частку (пай) по КСП ім.. Кірова на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (дублікат сертифікату на право на земельну частку (пай) НОМЕР_2).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2018р.

Суддя: А.С. Адамов