Рішення № 76280437, 06.09.2018, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/199/18

Провадження № 2/484/3956/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Маржиної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Медичний центр «Агапіт», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2,

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 452 870 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що 31.05.2012 року звернулася за медичною допомогою до ПП «МЦ «Агапіт» зі скаргами на біль у правому гомілковостопному суглобі, де її спрямували до лікаря хірурга ОСОБА_2, який встановив їй діагноз: «Деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу» і призначив їй лікування та реографію нижніх кінцівок. За результатами реографії від 01.06.2012 року їй було діагностовано судинну дистонію нижніх кінцівок; варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Призначене лікування вона пройшла.

16.09.2013 року вона знову звернулася до лікаря хірурга ОСОБА_2, який без направлення її на аналізи встановив діагноз: «ОСОБА_3, що формується, поперекове пласкостоп’я. Вальгусне викривлення перших пальців. Деформуючий артроз суглобів стопи нижніх суглобів нижніх кінцівок» та призначив лікування, яке вона пройшла, виконувала всі рекомендації та призначення лікаря ОСОБА_2, зверталася до нього своєчасно, об’єктивно розказувала про свої відчуття та стан.

Призначене лікування не давало результатів, у зв’язку з чим 19.10.2013 року вона знову звернулася до лікаря хірурга ОСОБА_2, який призначив сильніше лікування, але стан її здоров’я не поліпшився, біль тривав, порушився сон та хода і 08.06.2014 року вона знову звернулася до того ж лікаря, який знову без огляду та належного обстеження встановив діагноз: «Деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглоба і суглоба стопи». Наступного разу на прийомі 17.11.2014 року лікар встановив діагноз: «Деформуючий артроз лівого кульшового і колінного суглобів», однак лікування не було ефективним. Стан здоров’я погіршувався, вона фактично втратила можливість самостійно пересуватися і звернулася до лікаря терапевта цього ж Медичного центру, який після огляду одразу направив її на обстеження, яке вона пройшла 16.02.2015 року в медичному діагностичному центрі ТОВ «ДЦ Медекс» в м. Києві, де їй було проведене магнітно-резонансну томографію поперекового крестцового відділу хребта і виявлено МР ознаки остеохондрозу міжхребетних дисків L1-L2, L2-L3, K3-L4,L4-L5,L5-S1; кіста тарлова на рівні S2. Того ж дня лікар-ревматолог ТОВ «Клініка сучасної ревматології» в м. Києві ОСОБА_4 після огляду за результатами досліджень терміново направила її до ТОВ «МДЦ МРТ», де вона пройшла магнітно-резонансну томографію кульшового суглобу і було виявлено: «Остеоартроз лівого кульшового суглобу Ш ступеня; пізня стадія асептичного некрозу (фрагментація) головки лівої стегнової кістки; остеоартроз правого кульшового суглобу П-Ш ступеня; рання стадія асептичного некрозу головки правої стегнової кістки», після чого 18.02.2015 року їй було рекомендовано проконсультуватись з лікарем ортопедом на предмет ендопротезування лівого кульшового суглобу.

26.03.2015 року лікар ортопед-травматолог ДУ «Інститут травмотології та ортопедії НАМН України» к.м.н. ОСОБА_3 поставив діагноз: «Двобічний асептичний некроз обох голівок кульшових суглобів. Деформуючий коксартроз 3-4 ст» та рекомендував оперативне втручання – тотальне ендопротезування.

Вважає, що погіршення стану її здоров’я відбулося через некваліфіковане лікування її лікарем хірургом ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2, який не провів і не призначив їй необхідного обстеження, внаслідок чого не встановив правильного діагнозу, а відповідно і не призначив їй правильного лікування; не дотримався Клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим з остеоартрозом, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 676 від 12.10.2006 року.

Через погіршення стану здоров’я за рекомендацією ортопеда-травматолога 21.04.2015 року вона звернулася до ТОВ «Центр травматології та ортопедії» (Чернівецький центр травматології та ортопедії шведсько-українська клінгіка «Angelholm»), який спеціалізується на ендопротезуванні, де їй здійснили діагностичну процедуру – денситометрію з висновком: «Структурно-функціональний стан кісткової тканини відповідає остеоартрозу» і рекомендовано оперативне втручання (безцементне ендопротезування лівого кульшового суглоба). 22.04.2015 року у вказаному центрі їй було здійснено оперативне втручання – ендопротезування лівого кульшового суглоба та призначене післяопераційне лікування препаратом «Акласта» у зв’язку з тим, що щільність кісткової тканини її кульшових суглобів склала лише 73% від норми.

10.08.2016 року вона звернулася до того ж центру з метою ендопротезування правого кульшового суглобу, а 11.08.2016 року їй було проведено таку операцію з призначенням подальшого лікування.

Згідно довідки № 260618 від 17.10.2016 року медико-соціальною експертною комісією їй встановлено П групу інвалідності.

30.03.2015 року вона звернулась до відповідача з претензією і просила відшкодувати їй вартість необхідного лікування внаслідок погіршення стану здоров’я через некваліфіковану медичну допомогу лікаря ОСОБА_2, однак директор ПП «МЦ «Агапіт» відмовив їй, проявив неприязне ставлення, відмовив її родичам у медичному обслуговуванні.

За наведених обставин вважає, що внаслідок некваліфікованого обстеження і лікування працівником відповідача завдано шкоди її здоров’ю, вона стала інвалідом П групи; відчула фізичний біль, душевні страждання, понесла витрати на додаткові обстеження, лікування та протезування; змінився звичайний уклад її життя; вона втратила можливість працювати, здійснювати підприємницьку діяльність; втратила довіру до медичних працівників, нормальні життєві зв’язки; вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір матеріальної шкоди позивач визначила у 252 870 грн., з яких 10 500 грн. – вартість послуг з ендопротезування лівого кульшового суглоба, 106 760 грн. – вартість комплектуючих для ендопротезування; 13 000 грн. – вартість медичного препарату «Акласта», 10 500 грн. – вартість послуг з ендопротезування правого кульшового суглоба; 112 110 грн. – вартість комплектуючих для ендопротезування.

Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 200 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 повністю підтримала позов, просила його задовольнити. Стверджувала, що ОСОБА_1 виконувалися всі приписи лікаря ОСОБА_2, вона пройшла всі призначені обстеження, виконала всі рекомендації щодо лікування; у період лікування у ПП «МЦ «Агапіт» до інших лікарів не зверталася; суду надала всі наявні у неї медичні документи, пов’язані з обстеженнями, лікуванням, протезуванням.

Відповідач позов не визнав, письмово виклав свої заперечення /а.с.64/. Представник відповідача ПП «Медичний центр «Агапіт» - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що позивач дійсно зверталася за медичною допомогою до ПП «Медичний центр «Агапіт» у зазначені в позові дати, але вперше 31.05.2012 року вона скаржилася на біль у правому гомілковостопному суглобі близько трьох тижнів. Після огляду їй було встановлено діагноз: «Деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу», призначено рентгенографія гомілковостопного суглобу, необхідне лікування, а також реовазографія нижніх кінцівок. Наступного разу ОСОБА_1 звернулася лише 16.09.2013 року – через 15 місяців і скаржилася на біль та набряк в області склепіння лівої ступні протягом тижня. Їй встановлено діагноз «ОСОБА_3, що формується, поперечна плоскостопість, вальгусне відхилення перших пальців. Деформуючий артроз суглобів ступнів», призначене лікування; вказано на можливість розвитку артрозу в інших суглобах нижніх кінцівок та рекомендоване рентгенологічне обстеження великих суглобів нижніх кінцівок. Далі позивач звернулася 19.10.2013 року, відмітила покращення самопочуття, від рекомендованого обстеження інших суглобів відмовилася. Їй було призначене додаткове лікування.

Наступного разу 08.06.2014 року через 8 місяців ОСОБА_1 поскаржилася на біль у лівому гомілковостопному суглобі за три тижні до звернення. Їй встановлено діагноз: «Деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу та суглобів ступні. Поперечна пласкостопість», призначене лікування. Востаннє позивач звернулася через п’ять місяців 17.11.2014 року, вперше поскаржилася на біль у лівому кульшовому та лівому колінному суглобах протягом останніх трьох тижнів. Встановлено діагноз: «Деформуючий артроз лівого кульшового та лівого колінного суглобів», призначене лікування, направлено на рентгенологічне дослідження кульшових та колінних суглобів, але пацієнт до лікаря більше не зверталася. Такий діагноз було підтверджено в лютому 2015 року у клініках м. Києва і додатково виявлено асептичний некроз головок стегнових кісток, яке є тяжким дегенеративно-дистрофічним захворюванням, пов’язаним з порушенням кровообігу та обмінних процесів; відбувається внаслідок порушення кровообігу у голівці стегнової кістки, може розвиватися протягом кількох тижнів, але може мати й миттєву форму і сформуватися протягом кількох днів. Передбачити такий процес або запобігти йому неможливо. Також відповідач послався на висновок клініко-експертної комісії Управління охорони здоров’я Миколаївської ОДА, згідно якого лікування пацієнтки в ПП «МЦ «Агапіт» надавалося відповідно до «Амбулаторно-клінічних стандартів надання медичної допомоги травматологічним та ортопедичним хворим (дорослим)», затверджених наказом МОЗ України від 28.12.2007 року № 507.

За таких обставин представник відповідача вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням позивача у ПП «Медичний центр «Агапіт» та виникненням у неї двостороннього асептичного некрозу голівки стегнової кістки з подальшою інвалідізацією. Діагностика і лікування ОСОБА_1 за показниками та симптоматикою на момент її звернення за медичною допомогою здійснювалося кваліфіковано і в повному обсязі, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача відшкодування матеріальної та моральної шкоди, адже такої шкоди з його вини позивачу не заподіяно. Просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, який працює лікарем-хірургом ПП «МЦ «Агапіт» з позовом не погодився, просив відмовити в його задоволенні з тих же підстав, що і відповідач. Також зазначив, що направлення на обстеження пацієнтки він не записував в амбулаторній картці ОСОБА_1 Вони видавалися ОСОБА_1 на руки і вона мала здати їх особі, яка проводить обстеження. Всі результати обстежень, аналізів та сама амбулаторна картка залишилися на руках у ОСОБА_1, яка вилучила зі своєї картки результати аналізів, данні рентгеографії правого гомілковостопного суглобу, представила висновок рентгеографії правого кульшового суглобу, яка не проводилася.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що працює лікарем хірургом ПП «Медичний центр «Агапіт» та лікарем хірургом для надання невідкладної медичної допомоги у Первомайській центральній районній лікарні. Його пояснення ідентичні запереченням відповідача. Крім того, повідомив, що ОСОБА_1 не скаржилася на біль у колінних або кульшових суглобах, тому він не призначав обстеження таких суглобів, але роз’яснював їй, що хвороба може поширитися на ці суглоби.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що з 2007 року працює молодшою медичною сестрою у ПП «Медичний центр «Агапіт», знайома з позивачем. Саме вона порадила їй звернутися до ПП «МЦ «Агапіт» років 5-6 назад, коли та поскаржилася на біль у нозі. Позивач лікувалася у лікаря ОСОБА_2 Після лікування говорила, що їй стало краще. Потім знову було погіршення, вона знову зверталася до лікаря і розказувала їй, що ОСОБА_2 призначив дороге лікування, на що вона порадила їй не робити всього, що призначив лікар. Чи виконувала ОСОБА_1 всі призначення лікаря – не знає.

Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що працює лікарем-рентгенологом у Первомайській ЦМБЛ. 31.05.2012 року він робив рентгенологічне дослідження правого гомілковостопного суглобу ОСОБА_1 у двох проекціях за направленням лікаря ОСОБА_2 згідно запису № 843 в Журналі запису рентгенологічних досліджень. Висновок дослідження: початкові ознаки деформуючого артрозу. Під час дослідження отримана ефективна еквівалентна доза близько 0,02 мзв, яка не застосовується для кульшового суглобу.

Судом від сторін та медичних закладів витребувані всі оригінали медичних документів, пов’язаних з обстеженнями та лікуванням ОСОБА_1, про які відомо.

Сторонами заявлено, що ними надані всі наявні у них документи, які стосуються предмету позову.

Оскільки для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання в галузі медицини, сторонами не надано висновків експертів, а відповідно до п.1 ч.1 ст. 105 ЦПК України для встановлення характеру і ступеню ушкоджень здоров’я призначення експертизи є обов’язковим, за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 ухвалою суду від 16.02.2018 року /а.с.221-224/ у справі призначено судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:

1. Виходячи з наявних медичних даних, які захворювання були у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 01.06.2012 року? станом на 16.09.2013 року? станом на 19.10.2013 року? станом на 08.06.2014 року? станом на 17.11.2014 року? станом на 18.02.2015 року? та станом на 26.03.2015 року?

2. Виходячи з наявних медичних даних, чи правильно, своєчасно і ефективно проводив обстеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, лікар хірург ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2?

3. Виходячи з наявних даних, чи правильно і своєчасно лікар хірург ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2 встановив діагноз захворювань ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2?

4. Чи дозволяла кваліфікація лікаря ОСОБА_2 та об’єктивні данні встановити правильні діагнози ОСОБА_1?

5. Чи правильно, своєчасно та ефективно лікар ОСОБА_2 призначив і проводив лікування ОСОБА_1?

6. Виходячи з наявних фактичних даних, чи можна стверджувати, що ОСОБА_1 виконала усі рекомендації та призначення лікаря ОСОБА_2 та пройшла повний курс призначеного ним лікування?

7. Якщо є недоліки в обстеженні, діагностиці і лікуванні ОСОБА_1 лікарем ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2, то в чому вони полягають і як вплинули на стан пацієнта або яка їх роль у виникненні у ОСОБА_1 захворювання: двобічного асептичного некрозу обох голівок кульшових суглобів; деформуючого коксартрозу 3-4 ст. та інвалідності ОСОБА_1?

8. Яка причина виникнення захворювання двобічного асептичного некрозу обох голівок кульшових суглобів; деформуючого коксартрозу 3-4 ст. та інвалідності ОСОБА_1?

9. В разі наявності недоліків в обстеженні, діагностиці і лікування ОСОБА_1 лікарем ОСОБА_2, чи наявний причинний зв’язок між такими недоліками та виникненням двобічного асептичного некрозу обох голівок кульшових суглобів; деформуючого коксартрозу 3-4 ст. та інвалідності ОСОБА_1? Чи була у лікаря в такому випадку можливість передбачити несприятливі наслідки своїх дій?

10. Чи могло захворювання ОСОБА_1: двобічний асептичний некроз обох голівок кульшових суглобів; деформуючий коксартроз 3-4 ст. та інвалідність ОСОБА_1 виникнути і за умови правильного лікування її попередніх захворювань?

Після надходження висновку експерта ухвалою від 27.06.2018 року відновлено провадження у справі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 122/18 від 04.06.2018 року /а.с.257-273/ на підставі вивчення матеріалів цивільної справи та медичної документації на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з питаннями, які були поставлені на розв’язання експертизи, експертна комісія прийшла до таких підсумків:

1-10. Згідно з даними карти амбулаторного хворого, 31.05.2012 року ОСОБА_1 звернулася до лікаря хірурга ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2 зі скаргами на біль в ділянці правого гомілково-надп’яткового суглоба. Після огляду лікарем-хірургом був встановлений діагноз: «Деформуючий артроз правого гомілковостопного суглобу, реовазографія нижніх кінцівок й лікування, яке включало комплексні гомеопатичні препарати з протизапальною, знеболювальною, десенсибілізуючою, імуномоделюючою та репаративною дією, нестероїдні протизапальні засоби, фізіотерапевтичні процедури, внутрисуглобові блокади з кортикостероїдними гормоном та анестетиком для зняття запалення в суглобі та знеболювання.

З огляду на клінічну картину, а також на початкові рентгенологічні ознаки деформуючого артрозу правого гомілково-ступневого суглобу за результатами рентгенографічного дослідження від 31.05.2012 року (за даними «Журналу запису рентгенологічних досліджень» та за показами свідка лікаря-рентгенолога ОСОБА_8О.), слід вважати, що діагноз ОСОБА_1 лікарем хірургом ПП «Медичний центр «Агапіт» був встановлений правильно, а призначене додаткове дослідження та лікування відповідало Розділу 5 «Ортопедія і травматологія» Додатку «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України», затверджених наказом МОЗ України від 27.07.1998 року № 226.

Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого, та згідно із записом № 1125 в «Журналі обліку прийому хірургом», 16.09.2013 року (через 1,4 роки після попереднього звернення) ОСОБА_1 звернулась до лікаря хірурга ПП «Медичний центр «Агапіт» зі скаргами на біль, припухлість в ділянці своду лівої стопи близько тижня. Після огляду лікарем-хірургом був встановлений діагноз: «така, що формується поперекова плоскостопість, вальгусне викривлення перших пальців, деформуючий артроз суглобів стоп», були призначені дослідження: аналіз крові на сечову кислоту та ревмопроби та рекомендоване лікування: застосування ортопедичних устілок, комплексні гомеопатичні препарати з протизапальною, знеболювальною, десенсибілізуючою, імуномоделюючою та репаративною дією, нестероїдні протизапальні засоби, місцеві відволікаючи та знеболюючі засоби у вигляді розтирань та компресів.

Враховуючи характер та локалізацію патологічного процесу, попередній діагноз ОСОБА_1 був встановлений лікарем хірургом правильно, додаткові лабораторні дослідження крові з метою встановлення етіологічного чинника патологічного процесу (ревматичного походження або в результаті обмінних порушень внаслідок подагри) слід вважати вірними, призначеними відповідно до «Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених наказом МОЗ України від 27.07.1998 року № 226. Проте, лікарем-хірургом не було призначено рентгенографію уражених суглобів стоп для визначення характеру та ступеню патологічного процесу, як це передбачено вищевказаними «Стандартами», що слід вважати недоліком надання медичної допомоги.

За записами в медичній карті амбулаторного хворого від 19.10.2013 року (майже через місяць після попереднього звернення) ОСОБА_1 звернулась до лікаря-хірурга ОСОБА_2 зі скаргами на біль у гомілково-надп’яткових суглобах. Відмічала покращення після лікування. Лікарем хірургом був зроблений запис: «Д» той же» та рекомендовано: хондропротектори, нестероїдні протизапальні засоби, препарати кальцію, місцеві відволікаючі та знеболювальні процедури (розтирання, компреси), блокади з анестетиком та глюкокортироїдом. Експерти відзначили, що лікарем-хірургом не було призначено рентгенографію уражених суглобів для визначення характеру та ступеню патологічного процесу, як це передбачено вищевказаними «Стандартами», що слід вважати недоліком медичної допомоги.

За записами лікаря-хірурга від 08.06.2014 року (через вісім місяців після проведеного лікування) ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на біль в лівому гомілкостопному суглобі. Після огляду був встановлений діагноз: «Деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглоба та суглобів стоп. Поперекова плоскостопість обох стоп». Встановлений діагноз відповідав скаргам хворої та анамнестичним даним. Лікарем-хірургом було рекомендовано: хондропротектори, гомеопатичні препарати, препарати кальцію, нестероїдні протизапалювальні засоби, блокади з анестетиком та глюкокортироїдом. Проте, лікарем-хірургом не було призначено рентгенографію ураженого суглобу для визначення характеру та ступеню патологічного процесу, як це передбачено вищевказаними «Стандартами», що слід вважати недоліком надання медичної допомоги.

Отже, враховуючи клінічні дані, характер перебігу патологічного процесу, а також рентгенологічні дані від 31.05.2012 року, слід вважати, що «станом на 01.06.2012 року, …на 16.09.2013 року, …на 19.10.2013 року…, на 08.06.2014 року….» у ОСОБА_1 мало місце системне дегенеративно-дистрофічне захворювання кісткової тканини – деформуючий артроз. Це хронічна системна патологія з ураженням багатьох суглобів, довготривалим хронічним прогресуючо-рецедивуючим перебігом, де періоди ремісії змінюються періодами загострень.

Причинами розвитку деформуючого артрозу є уражені дефекти опорно-рухового апарату, надлишкова маса тіла, перенавантаження, переохолодження, обмінні порушення, гормональний дисбаланс, нестача мінералів в організмі, аутоімунні захворювання, судинна патологія та інше. За наданими матеріалами можна припустити, що розвиток у ОСОБА_1 деформуючого артрозу міг бути пов’язаний з гормональними порушеннями в період менопаузи. Лікування, яке призначалося ОСОБА_1 лікарем-хірургом ОСОБА_2 , відповідало встановленому діагнозу і не було їй протипоказане.

За записами в медичній карті амбулаторного хворого та записом за № 1125 в «Журналі обліку прийому хірургом» 17.11.2014 року (через 5 місяців після попереднього звернення), ОСОБА_1 звернулася до лікаря-хірурга ОСОБА_2 зі скаргами на біль в лівих кульшовому та колінному суглобах протягом трьох тижнів. Лікарем-хірургом був встановлений діагноз: «Деформуючий артроз лівого кульшового та колінного суглобів» та було рекомендовано: рентгенографія кульшового суглобу, хондропротектори, протизапалювальні засоби, блокади з анестетиком та глюкокортикоїдом, парафінові аплікації, компреси з біоактивними грязьовими речовинами.

Беручи до уваги скарги та анемнез захворювання, слід вважати, що попередній діагноз ОСОБА_1 був встановлений вірно, а рентгенографія кульшвого суглоба для уточнення характеру й вираженості патологічного процесу в лівому кульшовому суглобі була призначена правильно, відповідно до вищевказаних «Стандартів».

Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 465 ОСОБА_1 під час перебування на лікуванні з 21.04.2015 року по 30.04.2015 року у ТЗоВ «Центр травматології та ортопедії» з діагнозом: «Асептичний некроз головки лівої стегнової кістки ІУ ст.ІХС.», була проведена операція «Безцементне ендопротезування лівого кульшового суглобу».

Відповідно до медичної картки стаціонарного хворого № 311 ОСОБА_1 перебуванла на лікуванні з 10.08.2016 року по 18.08.2016 року у ТЗоВ «Центр травматології та ортопедії» з діагнозом: «Безцементне ендопротезування правого кульшового суглоба».

За результатами вивчення рентгенологом наданих рентгенівських знімків від 22.04.2015 року (1 знімок), МРТ-сканів кульшових суглобів від 17.02.2015 року (50 сканів), було виявлено: на рентгенограмі кульшових суглобів від 22.04.2015 року – асептичний некроз головки стегнової кістки з ознаками остеосклеротичної та кістозної перебудови, ускладнене деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба, на МРТ-сканах кульшових суглобів від 17.02.2015 року – скіалогічна картина асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки з ознаками кістозної перебудови, набряком кісткового мозку, ускладнений деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба, підголовчастого перелома правої стегнової кістки без зміщення».

Клінічна картина, яка спостерігалася у ОСОБА_1 при зверненні до лікаря-хірурга ОСОБА_2 17.11.2014 року (біль у лівому кульшовому та колінному суглобах) могла бути обумовлена деформуючим артрозом. Без результатів рентгенологічного дослідження у лікаря-хірурга ОСОБА_2 (не зважаючи на його кваліфікацію), не було підстав запідозрити будь-яку іншу патологію кісткової тканини. Рентгенологічне дослідження кульшових суглобів, рекомендоване лікарем-хірургом ОСОБА_2 було виконане ОСОБА_1 через 3 місяці після його огляду. Після чого вона не зверталася до лікаря-хірурга ОСОБА_2, отже об’єктивні медичні дані за наявність асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки, як і підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення на момент 17.11.2014 року у наданій медичній документації – відсутні.

Отже, станом на 18.02.2015 року та станом на 26.03.2015 року у ОСОБА_1 були наявні рентгенологічні ознаки асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки з деформуючим артрозом лівого кульшового суглоба та підголовчастий перелом правої стегнової кістки без зміщення. Наявна кісткова патологія має несприятливий прогноз для здоров’я і життєдіяльності внаслідок високої ймовірності втрати працездатності та інвалідізації, навіть при своєчасному (на початкових стадіях захворювання) встановленні правильного діагнозу та своєчасно призначеному лікуванні.

Згідно з даними спеціальної медичної літератури, некроз голівки стегнової кістки – тяжке захворювання кульшового суглоба, обумовлене тимчасовим або постійним порушенням кровотоку в судинах головки стегнової кістки внаслідок комбінації остеопорозу, механічного стиснення та місцевих порушень мікроциркуляції. Поштовхом до розвитку цієї патології можуть бути: травми структур суглоба, дегенеративно-дистрофічні процеси у попереково-крижовому відділі хребта, тривале застосування та високі дози глюкокортикоїдних препаратів, ревматоїдний артрит. В багатьох випадках безпосередню причину розвитку некрозу голівки стегнової кістки встановити не є можливим, а виявлення початкових патологічних змін в кульшових суглобах є складною діагностичною задачею, оскільки для цього захворювання є прихований поступовий перебіг, відсутність чітких патогномонічних симптомів, тривале збереження рухомості в суглобі, що складають враження клінічного благополуччя.

Оскільки даних за травму лівого кульшового суглобу та наявність ревматоїдного артриту в наданій медичній документації не міститься, дози та тривалість лікування глюкокортироїдними препаратами не були перевищені, можна припустити, що розвиток асептичного некрозу головки лівої стегнової кістки у ОСОБА_1 міг бути пов’язаний з порушенням кровообігу внаслідок дегенеративно-дистрофічних процесів у попереково-крижовому відділі хребта (на що можуть указувати дані МРТ-дослідження від 16.02.2015 року).

Проаналізувавши надану медичну документацію, експерти зауважили, що під час надання медичної допомоги ОСОБА_1 лікарем-хірургом ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2, мали місце наступні недоліки:

- в медичних картках амбулаторного хворого не описаний локальний статус та не відмічена функціональна активність уражених патологічним процесом суглобів;

- не призначалося рентгенологічне дослідження суглобів стоп та контрольне рентгенологічне дослідження лівого гомілково-надп’яткового суглобу;

- не надавалися рекомендації щодо повторного звернення для можливої корекції лікування з урахуванням результатів рентгенологічних досліджень.

Проте, з огляду на характер патології у ОСОБА_1, слід вважати, що вказані недоліки надання медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 не знаходяться в причинному зв’язку з виникненням та розвитком у неї асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки та підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення, а також з їх наслідками, що призвели до необхідності протезування.

При експертному дослідженні експертами враховані всі здобуті і досліджені судом докази: амбулаторні картки, медичні довідки, результати медичних обстежень і досліджень, медичні картки стаціонарного хворого, журнали обліку прийому громадян, показання сторін, третьої особи та свідків тощо в їх сукупності. Експертами – спеціалістами в галузі медицини, надана ретельна оцінка усім дослідженим об’єктивним даним, тож наданий висновок судово-медичної експертизи не викликає у суду сумнівів з точки зору його достовірності, допустимості і достатності.

Представник позивача ОСОБА_5 у письмових поясненнях від 28.08.2018 року /а.с.300-306/ з додатками /а.с.307/ просила визнати висновок експерта № 122/18 від 04.06.2018 року неналежним доказом, посилаючись на те, що у ньому не зазначено час складання експертизи, не розшифровані ім’я та по батькові експертів; не зазначені вимоги до експертів згідно п.3.2.4 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, невірно зазначено кваліфікаційний клас судового експерта ОСОБА_9; не зазначено місце проживання і документи про особу позивача, кількість томів та листів справи, перелік об’єктів, що надійшли на експертизу; невірно зазначена стаття щодо прав і обов’язків експерта тощо. Також не погодилася з висновками експертів, посилаючись на їх необґрунтованість і невідповідність наданим для дослідження документам, а також інформації, що міститься в літературі медичної тематики.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на таку норму закону, досліджений судом висновок судово-медичної експертизи № 122/18 від 04.06.2018 року не може бути визнаний неналежним доказом, оскільки складений за результатами експертизи, призначеної ухвалою суду в наданій справі, містить у собі відповіді на поставлені судом в наданій справі питання, і містить інформацію щодо предмета доказування в наданій справі, зокрема щодо наявності певних захворювань у ОСОБА_1, винних протиправних умисних чи необережних дій (бездіяльності) лікаря-хірурга ПП «Медичний центр «Агапіт» ОСОБА_2, пов’язаних з обстеженням, діагностуванням та лікуванням ОСОБА_1 та причинно-наслідкового зв’язку між такими діями (бездіяльністю) та станом здоров’я ОСОБА_1, її протезування та інвалідізації.

Суд вважає зазначений висновок експертів належним доказом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторонами заявлено, що ними подано усі наявні у них докази, що стосуються предмету доказування, про який зазначено вище.

Відповідно до ст. 67 ЦПК України доказами є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно до статті 80 ЦПК України достатніми доказами є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши у сукупності досліджені судом докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки на підставі досліджених доказів судом встановлено, що дійсно ПП «Медичний центр «Агапіт» надає медичні послуги, в тому числі в цьому закладі надає медичну допомогу лікар-хірург ОСОБА_2 ОСОБА_8 він здійснював прийом ОСОБА_1 у зазначені в позові дати, направляв її на обстеження, встановлював діагнози на підставі проведених обстежень, результати яких йому надавалися ОСОБА_1, призначав лікування і терапію тощо. Дійсно, як зазначено у наведеному вище висновку експертів, у наданні медичної допомоги лікарем-хірургом ОСОБА_2 дійсно були недоліки, однак вони не знаходяться в причинному зв’язку з виникненням та розвитком у неї асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки та підголовчастого перелому правої стегнової кістки без зміщення, а також з їх наслідками, що призвели до необхідності протезування та інвалідізації ОСОБА_1

Враховуючи наведене, відсутні передбачені ст.ст. 1166, 1172 ч.2 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ПП «Медичний центр «Агапіт» перед ОСОБА_1 в частині відшкодування їй майнової (матеріальної) шкоди, завданої її здоров’ю. Відповідно, відсутні і передбачені ст. 1167 ЦК України підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимог про відшкодування майнової шкоди.

За наведених обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ч.6 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Медичний центр «Агапіт», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, ціна позову 452 870 грн. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення складені 29.08.2018 року.

Повний текст рішення виготовлений 06.09.2018 року.

СУДДЯ: