Рішення № 76279321, 23.08.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3184/18

пр.№ 2/464/1234/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2018 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Мички Б.Р.

секретар судового засідання Комарницька Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №464/3184/18 за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ірокс» про захист прав споживача на відшкодування витрат на усунення недоліків, про стягнення нейстойки (штрафу) за порушення строку передачі учаснику пайового будівництва об'єкта пайового будівництва (квартири) і компенсацію моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу витрати на усунення недоліків проданого за договором підряду у будівництві №23 від 25.07.2007 та договором підряду у будівництві житла №23 від 25.07.2007 об'єкта нерухомості – квартири №71, розташованої за адресою: м.Львів, вул.Бальзака, 25, загальною площею 235,2 кв.м., в розмірі 201 166 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (штраф) за порушення строку передачі позивачу квартири в розмірі 24 586 грн. 63 коп.; зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9500 грн. 00 коп., витрати на нотаріальне посвідчення довіреності в розмірі 250 грн. 00 коп.; поштові витрати у розмірі 27 грн. 60 коп. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що він виконав зобов'язання, передбачені договорами підряду у будівництві від 25 липня 2007 року № 23, укладених з відповідачем, сплативши в повному обсязі вартість об’єкта будівництва – шестикімнатної квартири № 71, загальною площею 235,2 кв. м., розташованої на 7, 8 та мансардному поверхах у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25. Однак, відповідач не передав квартиру у встановлені договорами строки у зв'язку з виявленими в квартирі недоліками. 15 серпня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова по цивільній справі №466/8673/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Ірокс» зобов'язано відповідача передати позивачу шестикімнатну квартиру № 71, загальною площею 235,2 кв. м., розташовану на 7, 8 та мансардному поверхах у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25; визнано за ОСОБА_2 право власності на дану квартиру, в задоволенні зустрічного позову ПРАТ «Ірокс» до ОСОБА_2 про розірвання договорів участі у пайовому будівництві житла відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 17.05.2018. Згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи №789 від 7 липня 2016 року по цивільній справі №466/8673/14 вартість усунення недоліків в квартирі № 71 за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25, становить 201 166 грн. 30 листопада 2017 року спірна квартира передана позивачу за актом державного виконавця, а 13 грудня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цю квартиру. 15 січня 2018 року позивач звертався до ОСОБА_3 «Ірокс» з претензією про відшкодування витрат на усунення недоліків, проте відповідач претензію залишив без відповіді. Відтак, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 12 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Окрім цього у судовому засіданні 22 серпня 2018 року усно заявив про збільшення позовних вимог та просив додатково стягнути з відповідача 5000 гривень в рахунок компенсації моральної шкоди. Щодо розгляду справи в заочному порядку та постановлення відповідного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_3 «Ірокс» явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомленим належним чином. У зазначений строк в ухвалі від 12.06.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

07.08.2018 до суду від генерального директора ОСОБА_3 «Ірокс» ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 08.08.2018, через знаходження представника ОСОБА_3 «Ірокс» ОСОБА_5 у службовому відрядженні.

17.08.2018 року в суд надійшло клопотання від генерального директора ОСОБА_3 «Ірокс» ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, призначеного на 22.08.2018, через знаходження представника ОСОБА_3 «Ірокс» ОСОБА_6 у відпустці.

Оцінюючи вказане клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки доказів неможливості явки іншого представника ОСОБА_3 «Ірокс» – ОСОБА_5 суду не надано, обставина знаходження представника юридичної особи у відпустці не є поважною причиною неявки, враховуючи те, що відповідач мав можливість в порядку ст. 58 ЦПК України забезпечити в суд явку іншого представника.

Відповідно до частини 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України суд вправі розглянути справу в разі неявки учасника справи (його представника), належним чином повідомлених про судове засідання, якщо ними не представлені відомості про причини неявки або якщо суд визнає причини їх неявки неповажними.

В силу статті 44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторони були завчасно повідомлені судом про дату розгляду справи, суд може відкласти розгляд справи за клопотанням особи, що бере участь у справі, у зв'язку з його неявкою або його представника тільки з поважної причини, разом з тим, сторонами не зазначено поважних причин неявки. А відтак, з урахуванням положень частини 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд постановив розглянути справу за відсутності віповідача, який явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановити заочне рішення).

Заслухавши представника позивача та з’ясувавши обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до наступного висновку з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Ірокс» (в подальшому ОСОБА_3 «Ірокс») і ОСОБА_2 (учасник пайового будівництва) був укладений договір підряду у будівництві № 23 та договір підряду у будівництві житла №23, згідно з якими забудовник зобов'язався в передбачений цим договором строк своїми силами і (або) із залученням інших осіб, із залученням коштів учасників пайового будівництва, збудувати багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25 та після отримання дозволу на введення будинку в експлуатацію передати за актом прийому-передачі у власність ОСОБА_2 об'єкт пайового будівництва (інвестування), зазначений в пункті 1.3 договору підряду у будівництві, а саме квартиру № 72, загальною площею 223,8 кв. м., розташовану на 6/7 житлових поверхах, площею 151,8 кв. м., та мансардному поверсі, площею 72 кв.м., а учасник пайового будівництва зобов'язався сплатити ціну договору в розмірі та строки, передбачені договором, а також прийняти об'єкт інвестування в передбачений договором строк.

Відповідно до договору підряду у будівництві від 25 липня 2007 року застосовувані в договорі терміни мають наступні значення: Підрядник – ЗАТ «Ірокс», суб’єкт підприємницької діяльності, що залучає майнові цінності (кошти) для спорудження Об’єкту інвестування; Замовник – фізична особа, яка приймає рішення про вкладення майнових цінностей (коштів) в Об’єкт інвестування; Об’єкт інвестування – житлове приміщення (квартира) визначеної площі, яке отримує у власність Замовник після введення будинку в експлуатацію і підписання акту прийому-передачі Об’єкта інвестування; Будинок – багатоквартирний житловий будинок розташований за адресою м. Львів, вул. за генпланом; Пай – майнова цінність (кошти, власні або залучені в тому числі кредити), що вкладається замовником в Об’єкт інвестування; Специфікація – перелік робіт, які виконуються Підрядником при будівництві Об’єкту інвестування (Додаток № 3 до даного Договору); Договірна вартість Об’єкту інвестування – вартість Об’єкту інвестування на момент укладення договору сторонами.

В договорі підряду у будівництві житла від 25 липня 2007 року сторони передбачили, що на момент передачі учаснику за актом прийому-передачі об’єкта інвестування він повинен відповідати погодженим сторонами вимогам.

15 серпня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова по цивільній справі №466/8673/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Ірокс» зобов'язано відповідача передати позивачу шестикімнатну квартиру № 71, загальною площею 235,2 кв. м., розташовану на 7/8 та мансардному поверхах у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25, і визнано за ОСОБА_2 право власності на дану квартиру, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 «Ірокс» до ОСОБА_2 про розірвання договорів підряду у будівництві відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 17 травня 2018 року.

Вищенаведеним судовим рішенням встановлено, що будівництво житлового будинку № 25 по вул. О. Бальзака у м. Львові закінчено у 2009 році, а 26 січня 2012 року будинок введений в експлуатацію.

Також цим судовим рішення встановлено, що за умовами договору обов'язок ОСОБА_3 «Ірокс» передати учаснику пайового будівництва квартиру у власність ОСОБА_2 поставлена в залежність від виконання останнім своїх фінансових зобов'язань за договором в повному обсязі.

Як встановлено рішенням суду від 15 серпня 2017 року учасник пайового будівництва свої зобов'язання перед забудовником по оплаті ціни договору виконав повністю, в тому числі шляхом внесення 2 березня 2017 року грошових коштів в депозит нотаріуса, виплативши ОСОБА_3 «Ірокс» грошові кошти, встановлені договором підряду у будівництві в розмірі 819 554 гривень 40 копійок (ціна договору) відповідно до пунктів 2.1 і 2.9 договору підряду у будівництві від 25 липня 2007 року.

21 березня 2016 року в квартирі за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25, 7/8 поверх і мансарда, номер квартири 71, відбувся огляд квартири за участю судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7, представника позивача ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 «Ірокс» - ОСОБА_8, за результатами якого судовим експертом був складений висновок, в якому перераховані виявлені порушення будівельних норм у вигляді: відсутній третій рівень квартири, обладнаний як мансарда; на 7 поверсі (перший рівень квартири), в приміщенні № 3 відсутні металопластикові балконні блоки в кількості 2 одиниці; в санітарних вузлах відсутня плитка, ванна, умивальник, змішувачі, унітаз; індивідуальне опалення не має достатніх секцій приладів опалення; відсутні водяний, електричний лічильники; під’їзд, де знаходиться об’єкт дослідження, не обладнаний ліфтом.

Відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи по цивільній справі №466/8673/14 від 7 липня 2016 року № 789, кошторисна вартість повного комплексу ремонтно-будівельних робіт (включаючи вартість будівельних матеріалів), необхідних для приведення квартири № 71 до технічного стану, що відповідає умовам договору підряду у будівництві № 23 від 25 липня 2007 року та договору підряду у будівництві житла № 23 від 25 липня 2007 року становить 201 166 гривень, в тому числі кошторисна вартість необхідних будівельних робіт на 7 поверсі (перший рівень квартири) і 8 поверсі (другий рівень квартири) становить 46 313 гривень, а в існуючому горищному просторі над другим рівнем квартири по влаштуванню мансарди – 154 853 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2017 року встановлено, що строк виконання ОСОБА_3 «Ірокс» зобов’язання по передачі спірної квартири настав 3 березня 2017 року.

Однак, як випливає з цього рішення фактично відповідачем об'єкт інвестування учаснику пайового будівництва в зазначений строк переданий не був.

9 жовтня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об’єкт інвестування – квартиру № 71, загальною площею 235,2 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 25, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10735659 від 13.12.2017.

30 листопада 2017 року об'єкт інвестування переданий ОСОБА_2 за актом державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_9 при примусовому виконанні виконавчого листа № 466/8673/14-ц, виданого 25 жовтня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова про зобов'язання ОСОБА_3 «Ірокс» передати ОСОБА_2 шестикімнатну квартиру № 71, загальною площею 235,2 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. О. Бальзака, 15.

15 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_3 «Ірокс» вимогу про відшкодування вартості усунення недоліків будівництва.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої – третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 ЦК України).

Відповідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові (частина 2 статті 857 ЦК України).

Відповідно до статті 1-1 Закону України від 12.05.1991 №1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі – Закон №1023-XII) цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону №1023-XII споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Як встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року у справі №466/8673/14, ОСОБА_2 уклав зазначені вище договори з метою задоволення особистих і сімейних потреб в поліпшенні житлових умов, а відповідач є юридичною особою, що здійснював будівництво багатоквартирного житлового будинку, в тому числі із залученням грошових коштів фізичних осіб.

Відповідно до роз’яснень, які мітяться в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», якщо окремі види відносин за участю споживачів регулюються і спеціальними законами України, що містять норми цивільного права (наприклад, договір купівлі-продажу, найму, підряду, договір страхування, як особистого, так і майнового, договір банківського вкладу, договір перевезення, договір енергопостачання), то до відносин, що виникають з таких договорів, Закон "Про захист прав споживачів" застосовується в частині, що не врегульована спеціальними законами.

З укладеного 25 липня 2007 договору між позивачем та відповідачем вбачається, що незалежно від найменування договору і його юридичної кваліфікації предметом договору є придбання позивачем у майбутньому квартири в споруджуваному відповідачем будинку.

При таких обставинах суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин Закону №1023-XII.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону №1023-XII у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором (абзац другий частини 3 статті 10 Закону №1023-XII).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону №1023-XII у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі (абзац другий частини 5 статті 10 Закону №1023-XII).

Згідно із частиною 6 статті 10 Закону №1023-XII виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Як слідує із роз’яснень, які містяться в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 №686/6910/16, тлумачення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 (замовник) є споживачем результату робіт за договором підряду (об’єкта інвестування), а ОСОБА_3 «Ірокс» (підрядник) їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне виконання цих робіт, передбачену частинами 3 і 5 статті 10 Закону №1023-XII, а саме відшкодування вартості понесених замовником витрат на усунення недоліків спірної квартири, а також сплату неустойки (штрафу) в розмірі трьох відсотків вартості замовлення (ціни договору) за прострочення виконання зобов'язання з передачі об’єкта інвестування.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі – Закон № 978-IV) цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 978-IV, оскільки рівень таких гарантій по відношенню до громадянина - споживача не може бути зменшений в залежності від того, що його грошові кошти залучені для пайового (інвестиційного) будівництва шляхом укладення договору підряду у будівництві.

Згідно з частиною 13 статті 19 Закону № 978-IV забудовник зобов'язаний не пізніше ніж у стодвадцятиденний строк з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію передати цей об'єкт об'єднанню співвласників, або власнику, або експлуатуючій організації разом з необхідною технічною документацією.

У разі наявності у довірителя зауважень щодо невиконання забудовником своїх зобов'язань по об'єкту будівництва та об'єкту інвестування забудовник зобов'язаний забезпечити безоплатне усунення недоліків у п'ятнадцятиденний строк з дня подання зауважень або забезпечити безоплатне повторне виконання неналежно виконаної роботи чи виготовлення непоставленої чи пошкодженої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості (частина 9 статті 19 Закону № 978-IV).

Згідно із частиною 10 статті 19 Закону № 978-IV перебіг строків виконання зобов'язань довірителя зупиняється на час усунення недоліків, що виникли з вини забудовника на об'єкті будівництва та/або об'єкті інвестування.

Зі змісту вищенаведених норм права в їх взаємозв'язку і роз'яснень Верховного Суду слідує, що право громадянина - учасника пайового будівництва на отримання неустойки (штрафу) за порушення забудовником встановленого договором строку передачі об'єкту інвестування не пов'язане з формою договору, яка стала підставою для виникнення у громадянина - споживача прав учасника пайового будівництва. Сам факт участі в пайовому будівництві громадянина є достатньою умовою для обчислення неустойки, яка підлягає стягненню на його користь з забудовника у разі порушення строку передачі об'єкту пайового будівництва, в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. При цьому забудовник не підлягає звільненню від відповідальності за порушення строків передачі об'єкта інвестування, якщо це пов'язано з усуненням недоліків об'єкту інвестування, який не відповідає встановленим вимогам. Обов'язок довести відповідність об’єкта інвестування, що підлягає передачі споживачеві, імперативним вимогам нормативних актів, а також умовам договору, покладається на підрядника.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року у справі №466/8673/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «Ірокс» про зобов'язання передати квартиру і визнання права власності на квартиру, відповідачем порушено зобов’язання за вищенаведеними договорами підряду, в тому числі об’єкт інвестування (квартира) не відповідає імперативним вимогам нормативних актів і умовам договорів підряду, ОСОБА_3 «Ірокс» порушило строки передачі об’єкта інвестування.

Як встановлено судом, об'єкт інвестування був оглянутий представником позивача спільно з представником підрядника 21 березня 2016 року, про що 7 липня 2016 року був складений висновок експерта № 786, що містить вказівки на недоліки квартири.

Відповідно до висновку судової експертизи №786 від 7 липня 2016 року для приведення досліджуваної квартири №71 до технічного стану, передбаченому умовами договору підряду у будівництві № 23 від 25 липня 2007 року та договору підряду у будівництві житла № 23 від 25 липня 2007 року необхідно виконати будівельні роботи згідно з наведеним у висновку переліком на загальну суму 201 166 гривень.

Вищенаведені недоліки квартири, а також спосіб та вартість їх усунення відповідачем не оскаржені.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 має право вимагати від ОСОБА_3 «Ірокс» відшкодування вартості усунення недоліків переданої квартири, виявлених під час приймання виконаної роботи.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_2 і забудовником тривалий час мав місце судовий спір з питань невідповідності квартири вимогам договору.

Таким чином, відмова позивача прийняти об'єкт інвестування була викликана порушенням відповідачем зобов'язання про передачу об'єкту інвестування, що відповідає умовам договору. Фактів необґрунтованого ухилення позивача від прийняття належної якості квартири судом не встановлено.

З урахуванням прийнятого судового рішення від 15 серпня 2017 року, квартира була передана позивачу лише 31 листопада 2017 року, в той час як за договором вона повинна була бути передана не пізніше 3 березня 2017 року.

За таких обставин, суд вважає доведеним наявність вини відповідача в порушенні строків передачі об'єкта інвестування, оскільки порушення строків передачі квартири споживачеві викликано наявністю виявлених і не оскаржених забудовником недоліків квартири, внаслідок яких об'єкт інвестування не відповідав умовам договору, а також статті 614 Цивільного кодексуУкраїни і статті 10 Закону №1023-XII, згідно з якими на відповідача повинен бути покладений обов'язок довести відсутність вини.

За порушення строку передачі об'єкту пайового будівництва позивач на підставі частини 5 статті 10 Закону №1023-XII нарахував відповідачу неустойку (штраф) в сумі 24 586 гривень 63 копійки.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки (штрафу) перевірений судом і визнаний вірним, доказів протилежного стороною відповідача не надано.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року № 758/1053/13-ц при застосуванні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України роз’яснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому в силу положень частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу саме відповідач зобов'язаний надати суду докази, що підтверджують наявність вищенаведених обставин.

Обставин для зменшення розміру неустойки (штрафу) судом не встановлено.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем строку передачі об'єкта інвестування, наявність недоліків об’єкта інвестування і вартість їх усунення підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 24 586 гривень 63 копійки і вартості усунення недоліків в розмірі 201 166 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

22 серпня 2018 року представник позивача в судовому засіданні додатково просив компенсувати моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Оскільки цей спір був розглянутий судом в порядку спрощеного провадження, то в силу пункту 2 частини 2 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною 5 статті 49 Цивільного процесуального кодексу України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Таким чином, оскільки представник позивача подав усну заяву про збільшення позовних вимог під час розгляду справи по суті, а судове засідання для розгляду справи по суті було призначеним на 08 серпня 2018 року та 22 серпня 2018 року розпочато розгляд справи по суті, суд дійшов висновку, що вказана заява подана після передбаченого процесуального строку на її подачу, а тому таку суд не приймає до розгляду та повертає заявнику.

При цьому суд роз'яснює, що позивач має право на звернення до суду з окремим позовом про компенсацію моральної шкоди.

Позивач подав попередній розрахунок судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 500 гривень, витрат на оплату послуг нотаріуса за видачу довіреності на представника в розмірі 250 гривень, а також поштових витрат, пов'язаних з розглядом справи (надсилання претензії) – 27 гривень 60 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно із частиною 2 статті 137 за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 і адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 821 від 10 червня 1999 року) укладено договір про надання правничої допомоги № 013-18/СЗЮ.

В пункті 1.1 договору зазначено, що адвокат зобов’язується представляти інтереси позивача в Сихівському районному суді м. Львова у справі про стягнення неустойки, витрат на усунення недоліків, компенсації моральної шкоди.

З статті 3 договору випливає, що вартість послуг становить 9 500 гривень, оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на банківську картку. При цьому у вартість послуги включена вартість участі адвоката у чотирьох судових засіданнях в сумі 2 800 гривень.

На підтвердження факту несення витрат на оплату послуг адвоката в матеріали справи представлена квитанція № 709298 від 30.05.2018 на суму 9 500 гривень про оплату ОСОБА_2 послуг за договором

Факт надання послуг ОСОБА_1 правничої допомоги підтверджується актом від 25 травня 2018 року, згідно з яким виконавець відповідно до укладеного між сторонами договору надання послуг від 23 травня 2018 року надав досудовий аналіз спірної ситуації, висновок про перспективи оцінки судом доказів, представлених позивачем; звітом від 5 червня 2018 року, відповідно до якого виконавець згідно з умовами договору підготував проект позовної заяви по справі в обсязі 10 сторінок.

З позовної заяви вбачається, що вона подана до суду представником позивача ОСОБА_1, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Згідно з протоколами судових засідань від 8 серпня 2018 року і 22 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в судових засіданнях суду в якості представника ОСОБА_2 за довіреністю.

Дослідивши та оцінивши представлені в матеріали справи докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу за правилами, передбаченими в статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, і встановивши факт несення ОСОБА_2 судових витрат, підтверджений документальними доказами, з урахуванням особливостей матеріальних правовідносин, з яких виник спір, фактично вчинених представником дій (діяльності), тривалості розгляду справи, кількості судових засідань, повноту і якість аргументації, представленої представником позивача в суді, і виходячи з принципу дотримання балансу між учасниками справи, суд визнає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 8 100 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В обґрунтування понесених витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме витрат на оформлення довіреності на представника в сумі 250 гривень і поштових витрат про направлення претензії в сумі 27 гривень 60 копійок, ОСОБА_2 надав суду нотаріальну копію довіреності, довідку приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 24 травня 2018 року і касовий чек відділення Укрпошти від 15 січня 2018 року за поштовим ідентифікатором № 79005402733916.

Довіреність від 24 травня 2018 року містить загальні повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2 у всіх судових, адміністративних, державних і правоохоронних органах, а не для участі у даній конкретній справі або конкретному судовому засіданні у справі.

Доказів того, що витрати на оформлення довіреності в розмірі 250 гривень мають відношення до цього спору немає, у зв’язку із чим ці витрати не підлягають розподілу за правилами статті 141 Цивільного процесуального кодексу.

Беручи до уваги, що в даному випадку ні законом, ні договором, укладеним між сторонами, претензійний чи іншій обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору не передбачений, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача поштових витрат на направлення претензії відповідачу. У позивача була можливість реалізувати право на звернення до суду без несення таких витрат, у зв’язку із чим вони не були необхідними для розгляду справи або підготовки до її розгляду

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у вимозі про стягнення витрат на оформлення довіреності на представника в розмірі 250 гривень і поштових витрат на направлення відповідачу претензії в розмірі 27 гривень 60 копійок необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ОСОБА_2 мав сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 Цивільного процесуального кодексу ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при ціні позову 225 752 гривні 63 копійки (201 166,00 + 24 586,63) судовий збір, який підлягає сплаті в державний бюджет, становить 2 257 гривень 53 копійки.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 1023-XII звільняються від сплати судового збору споживачі за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2, який є споживачем, від сплати судового збору звільнений, в той час як відповідач – ОСОБА_3 «Ірокс» від сплати судового збору законом не звільнений, сума судового збору за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

На підставі статей 11, 22, 509, 525, 526, 550, 551, 610, 614, 857 Цивільного кодексу України, статей 1, 10, 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», статті 19 Закону України від 19.06.2003 № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", керуючись статтями 10, 12, 49, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 263, 265, 280-283, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

у х в а л и в:

Заяву представника позивача про збільшення позовних вимог, заявлену під час розгляду справи по суті, повернути заявнику.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ірокс» на користь ОСОБА_2 витрати на усунення недоліків квартири № 71, розташованої за адресою: місто Львів, вулиця О. Бальзака, 25, загальною площею 235,2 кв. м., в розмірі 201 166 грн 00 коп. (двісті одна тисяча сто шістдесят ш ість гривень 00 копійок).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ірокс» на користь ОСОБА_2 неустойку (штраф) за порушення строку передачі квартири № 71, розташованої за адресою: місто Львів, вулиця О. Бальзака, 25, загальною площею 235,2 кв. м., в розмірі 24 586 грн 63 коп. (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень 63 копійки).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ірокс» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 8 100 грн 00 коп. (вісім тисяч сто гривень 00 копійок).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Ірокс» в дохід державного бюджету судовий збір в розмірі 2 257 грн 53 коп. (дві тисячі двісті п’ятдесят сім гривень 53 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце реєстрації: місто Київ, вулиця Цимбалів Яр, 66; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Ірокс», код ЄДРПОУ: 23958651, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Буйка, 17-а.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2018.

Головуючий Б.Р. Мичка