Рішення № 76276802, 05.09.2018, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1046/18

Номер провадження 2/350/529/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 селишної ради ОТГ Рожнятівського району про визнання недійсним ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним та скасування пункту першого рішення №36 виконавчого комітету Креховицької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 08.09.2009 року про оформлення права власності, суд -

В С Т А Н О В И В :

позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач по справі ОСОБА_2 перебуває із позивачкою, ОСОБА_5, в шлюбі, який зареєстрований 22.06.1985 року у Креховицькій сільській раді Рожнятівського району. Після одруження сторони разом проживали і проживають в житловому будинку, який знаходиться в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Даний житловий будинок з господарськими будівлями збудований в 1939 році батьками позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Згідно записів в по господарських книгах за 1960-1985 роки виконкому Креховицької сільської ради Рожнятівського району головою господарства був батько позивачки ОСОБА_6, який помер 24.06.1968 року, а 19.01.1984 року померла ОСОБА_7

Після смерті матері ОСОБА_7 з 1986 року по даний час відповідач в по господарських книгах записаний головою господарства, в склад якого включена позивачка, як дружина.

Відповідач ОСОБА_2 як голова господарства згідно ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно, виданого 21.01.2009 року Креховицькою сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області оформив право власності на домоволодіння, яке належало позивачці як члену колгоспного двору. ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно видане на підставі рішення виконкому Креховицької сільської ради №36 від 08.09.2009 року, пунктом першим якого на відповідача ОСОБА_2 оформлено право власності на домоволодіння в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області. Право власності на даний житловий будинок відповідач зареєстрував в Івано-Франківському ОБТІ за реєстраційним номером 29499315.

ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно та рішенням виконавчого комітету Креховицької сільської ради Рожнятівського району істотно порушуються майнові права позивачки тому, що відповідачі безпідставно позбавили її права власності на домоволодіння. Креховицька сільська рада Рожнятівського району безпідставно оформивши право власності на домоволодіння за відповідачем, порушила норми матеріального закону.

Поскільки господарство батьків позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 1960 по 1985 роки належало до суспільної групи - колгоспників і позивачка як їх дочка народилася, проживала та була зареєстрована в даному господарстві, то житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав всім членам господарства, як майно колгоспного двору, а після їх смерті належить позивачці як колишньому члену колгоспного двору. Крім того мати позивачки ОСОБА_7 на все домоволодіння в користь позивачки склала заповіт, який посвідчений 02.03.1982 року секретарем Креховицької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за реєстром № 1.

Відповідач не набув право власності на домоволодіння тому, що він прибув в господарство після одруження 22.06.1985 року вже після смерті ОСОБА_7, яка померла 19.01.1984 року і не брав участі у створенні цього майна колгоспного двору. Поскільки позивачка постійно проживає і користуєся домоволодінням, яке належить їй згідно закону, а відповідач безпідставно оформив на себе право власності на нього, тому вона змушена звернутися до суду з позовом про поновлення їй строку позовної давності, визнання недійсними правового акту органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документу, виданого даним органом влади на її майно.

У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, однак до суду подала спільну заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному об’ємі. Справу просить розглянути за її відсутності.

У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, однак подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає у повному об’ємі. Справу просить розглянути у його відсутності.

У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_3 селишна рада ОТГ Рожнятівського району не з’явилась, хоча про розгляд справи повідомлялась належним чином у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:

Судом встановлено, що житловий будинок, який знаходиться в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області з господарськими будівлями та спорудами збудований в 1939 році батьками позивачки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та згідно записів в по господарських книгах за 1960-1985 роки виконкому Креховицької сільської ради Рожнятівського району (а.с. 11-14) головою господарства був батько позивачки ОСОБА_6, який помер 24.06.1968 року, а 19.01.1984 року померла ОСОБА_7 мати позивачки про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 18). Після її смерті залишився спадок зазначене вище домоволодіння в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області. Копією свідоцтва про народження (а.с.19) підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 доводилась померлим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дочкою. Копією заповіту від 02.03.1982 року (а.с. 20) підтверджено, що ОСОБА_7 заповідає домоволодіння в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області позивачці ОСОБА_1 Копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 20) встановлено, що сторони одружились 22 червня 1985 року тобто до складення заповіту ОСОБА_7 та її смерті. Архівним витягом Рожнятівської РДА (а.с. 10) підтверджено, що виконавчий комітет Креховицької сільської ради рішенням від 08.09.2009 року надав право відповідачу ОСОБА_2 оформити право власності на зазначене вище будинковолодіння та виготовити свідоцтво про право власності. Копією свідоцтва про право власності (а.с. 8) підтверджено, що власником домоволодіння в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області з 08.09.2009 року є ОСОБА_2

Відповідно до положень ст.120 ч.1, 2 ЦК УРСР від 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.

Згідно з ст.563 ч.ч.1, 2 ЦК УРСР від 1963 року, в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору ютосовуються правила цього розділу.

В постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року із змінами від 25.05.1998 року вказано: "Роз’яснити судам, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні(пункт шостий).

Згідно положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.346 ЦК України передбачено підстави припинення права власності на майно фізичної чи юридичної особи.

Положеннями цієї норми не передбачено, що виконавчий орган місцевого самоврядування має право припинити право власності на об’єкти нерухомого майна без згоди його власника.

Відповідно до ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 15, 16 частиною 1 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно вимог ст.21 ч.1 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси і відповідно до статті 393 частини 1 цього Кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Європейський суд з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" з цього приводу зазначає, що встановлення обмежень у зв’язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й немає абсолютного характеру. Тому перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи, які можна встановити лише в судовому засіданні.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 21, 319, 328, 346, 392, 393, ЦК України, ст.ст.120, 563 ЦК УРСР від 1963 року та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк давності для звернення до суду із позовом.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 селишної ради ОТГ Рожнятівського району про визнання недійсним ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно та визнання незаконним та скасування пункту першого рішення №36 виконавчого комітету Креховицької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 08.09.2009 року про оформлення права власності - задоволити.

Визнати недійсним ОСОБА_4 про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в с.Креховичі по вул.Шевченка № 82 Рожнятівського району Івано-Франківської області, видане 21.01.2009 року ОСОБА_2 Креховицькою сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області та визнати незаконним пункт перший рішення № 36 виконавчого комітету Креховицької сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 08.09.2009 року про оформлення права власності за відповідачем на вищевказане домоволодіння і скасувати його.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя А.М.Бейко