Постанова № 76274513, 05.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Смірнова Н.А.

05 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 629/2560/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області (м. Лозова, Харківська область) від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про стягнення грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - Міноборони, відповідач), в якому просив суд :

- визнати протиправною бездіяльність комісії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.11.2015 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язати комісію Міністерства оборони України призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- стягнути на користь позивача одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.11.2015 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17 позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку настанням 04 листопада 2015 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Скасовано рішення Міністерства оборони України в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсованих сум від 14 квітня 2017 року № 38.

Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на дату встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17 скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивач проходив строкову військову службу у Республіці Афганістан у складі військової частини, яка відносилась до складу Прикордонних військ КДБ СРСР. У свою чергу, правонаступником останніх є Державна прикордонна служба України, а не Міноборони, а тому в силу ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року (далі по тексту - Порядок № 975) витрати, пов'язані з виплатою позивачеві одноразової грошової допомоги, повинна нести Державна прикордонна служба України, а не Міноборони. У зв'язку з викладеним, також вважає, що медичний огляд позивача повинен був здійснюватися Центральною військово-лікарською комісією (далі по тексту - ЦВЛК) Державної прикордонної служби (а не ЦВЛК Міноборони), а тому протокол ЦВЛК Міноборони № 2159 від 12.06.2015 стосовно позивача прийнятий за відсутності необхідних повноважень, і не повинен братися судом до уваги. Крім того, вказує, що вимога про зобов'язання Міноборони вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві є втручанням у дискреційні повноваження Міноборони як суб'єкта владних повноважень, однак, була задоволена судом першої інстанції. При цьому, у відповідності до п.13 Порядку № 975 безпосередня виплата одноразової грошової допомоги не належить до законодавчо визначених функцій Міноборони, однак, судом першої інстанції всупереч вказаній нормі зобов'язано Міноборони виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним повідомлені про дату, час і місце судового засідання, можливість вирішити справу на підставі наявних доказів, колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 18.10.1982 по 05.02.1985 у військовій частині 2099, в тому числі у складі діючої армії у військовій частині 2099 під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан. Даний факт підтверджується архівною довідкою від 03.12.2014 року № 21/59/Т-11390, виданою Центральним прикордонним архівом Федеральної служби безпеки Російської Федерації, копія якої наявна в матеріалах справи.

В 1984 року позивач отримав поранення, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому йому була встановлена інвалідність.

У відповідності до витягу з протоколу засідання № 2159 від 12.06.2015 року Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, копія якого наявна в матеріалах справи, поранення, контузія, захворювання позивача, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами по справі, що вперше позивачеві встановлено інвалідність ІІІ групи 04.11.2015 під час первинного огляду органами МСЕК, за результатами якого складено довідку серії 12 ААА № 118092 від 04.11.2015.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 118730 від 23.11.2016 року позивачу на період з 01.12.2016 року по 01.12.2018 року повторно встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої поранення, контузія та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2016 року по справі № 629/2782/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дії відповідача в частині відмови у складанні висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та ненаправлення його до Міністерства оборони України, зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення йому грошової допомоги у зв'язку з встановленням 04.11.2015 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 року постанова Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2016 року залишена без змін.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 38 від 14.04.2017, за результатами розгляду документів, що надійшли відповідно до зазначених судових рішень, Комісія Міноборони дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, з посиланням на те, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. З посиланням на ст.23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.17 Порядку № 975 зазначено, що оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, то витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Листом від 17.05.2017 № 1273-ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте рішення.

Позивач, не погодившись з таким рішенням Міноборони, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності комісії Міноборони щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.11.2015 року інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, зобов'язання Комісію Міноборони призначити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та стягнення на користь позивача вказаної допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала у 2015 році, та відсутності підстав для відмови позивачеві у призначенні такої допомоги.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак, вважає постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16.12.2016 року по справі № 629/2782/16-а такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом на день набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги, яким є день встановлення інвалідності (04.11.2015) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, встановлено Порядком № 975.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до п.3 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час встановлення позивачеві інвалідності ІІІ групи вперше) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.06.2018 по справі № 645/5832/16-а, від 19.06.2018 по справі № 333/2340/17.

Як зазначалось вище, Міноборони відмовило у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на відсутність у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, з наступних підстав.

Колегія суддів зауважує, що згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІIІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.06.2018 по справі № 645/5832/16-а.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Таким чином, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Між тим, позивач не проходив службу у Західному прикордонному окрузі КДБ СРСР.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР і не повинно нести витрати по виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві, є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 р.", від 07.06.2001 р. № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у ст. 16 Закону № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою № 975.

Інших підстав для відмови позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги відповідачем не наведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування рішення Міноборони в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформленого протоколом від 14 квітня 2017 року № 38, та зобов'язання Міноборони призначити позивачу одноразову грошову допомогу на дату встановлення інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Разом з тим, з приводу задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити вказану допомогу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

За приписами п.13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п.14 Порядку № 975).

Таким чином, у відповідності до Порядку № 975 виплату одноразової грошової допомоги здійснює не Міноборони, а уповноважений орган, у зв'язку з чим покладення такого обов'язку на відповідача є помилковим.

Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17 шляхом виключення з абзацу 3 резолютивної частини рішення після слова «Призначити» слів «та виплатити».

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17 змінити, виключивши з абзацу 4 резолютивної частини рішення після слова «призначити» слів « та виплатити».

В іншій частині рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2018 по справі № 629/2560/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій