Постанова № 76274401, 04.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/79/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Час і місце ухвалення: 11:41, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 12.02.2018

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук'янчук О.В.

– ОСОБА_1

при секретарі – Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення №12584-17 від 17 червня 2015 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання щодо сплати 25 000 грн. транспортного податку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що оскаржене податкове повідомлення - рішення прийнятого всупереч норм ПК України.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оспорюване податкове повідомлення - рішення винесено на підставі ст. 267 ПК України, якою з 01 січня 2015 року введено транспортний податок.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №12584-17 від 17 червня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було нараховано та зобов'язано сплатити транспортний податок у розмірі 25 000 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Апелянт наполягає на законності податкового повідомлення - рішення, оскільки позивач є власником транспортного засобу, якій згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України, є об'єктом оподаткування транспортним податком.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та прийняття нової постанови, якою відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та неоспорюється сторонами, рішенням Одеської міської ради "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" від 21 січня 2015 року № 6257-VІ відповідно до норм ПК України встановлено на території міста ОСОБА_2 з 01 січня 2015 року податок на майно в частині транспортного податку.

Ставка податку на 2015 рік складає 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії САТ №787779 від 01 квітня 2014 року належав транспортний засіб Mersedes-Benz s500L, державний номер НОМЕР_1, який 29 вересня 2016 року було перереєстровано на нового власника.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало податкове повідомлення - рішення №12584-17 від 17 червня 2015 року, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. З урахуванням оприлюднення 21 січня 2015 року рішення Одеської міської ради про встановлення та розмір транспортного податку, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 2, 4, 12, 265, 267 ПК України, Закону України "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі ст. 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно пп.267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп.267.3.1 п.267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Згідно п.267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Відповідно до пп.267.5.1 п.267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п.267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Таким чином, із набранням 01 січня 2015 року чинності вказаними положеннями ПК України, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та мають об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.

Разом з тим, відповідно до п.8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку, згідно ст. 9 ПК України, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. При цьому, відповідно до п.9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, згідно пп.10.1.1 п.10.1 ст. 10 ПК України, є податок на майно, який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п.7.1 ст. 7 ПК України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції, що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою України критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п.8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, зокрема, і транспортного податку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п.10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із пп.12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно п.12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, оскільки Одеська міська рада прийняла та оприлюднила відповідне рішення після 15 липня 2014 року.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування транспортного податку, згідно рішенням Одеської міської ради "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" від 21 січня 2015 року №6257-VІ, може бути лише в 2016 бюджетному році.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_5Суддя: Суддя: ОСОБА_1 ОСОБА_2