Постанова № 76274194, 03.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4831/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Бруновська Н.В.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року ( суддя Могила А.Б.) у справі № 809/685/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Калуським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправно відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до довідок, виданих ООО «Лукойл-Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» за період з 01.11.1992 по 31.08.1994, а тому відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням даних довідок. Зокрема зазначає, що на час отримання позивачем заробітної плати у період з 01.11.1992 по 31.08.1994 обмежень максимальної величини заробітної плати не було, так як Постановою Кабінету Міністрів України за №1064 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» такі обмеження встановлені лише 13.07.1998, а тому відмова у перерахунку пенсії без застосування коефіцієнту 5,6 є неправомірною.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 809/685/18 позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Калуським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подано апеляційну скаргу. Апелянт, з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Позивач скористався правом на подання (31.07.18.) відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить в задоволені такої відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Згідно ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 отримує пенсію на пільгових умовах, призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 28.03.2018 звернувся з заявою до Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про перерахунок та виплату пенсії з врахуванням суми заробітку відповідно до довідок про зарплату за № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010, які видані ООО «Лукойл-Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» без обмеження заробітку в 5,6 разів розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Калуським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом за № 196/м-15 від 06.04.2018 відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно довідок про зарплату за № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010 з посиланням на п.2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та одночасно повідомлено, що оскільки заробітна плата ОСОБА_1 обчислена за період з 01.02.1990 по 31.01.1995, підстав для проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження коефіцієнта зарплати 5,6 немає.

Згідно довідки ООО «Лукойл-Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» ОСОБА_1 працював електрогазозварювальником вахтовим методом в Західному Сибіру в період з 19.08.1988 по 01.06.1995. Вказані відомості зазначені в трудовій книжці ОСОБА_1, заповненій 12.03.1971.

Судом з'ясовано, що для розрахунку розміру пенсії позивача, серед іншого, враховано заробітну плату згідно довідок № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010. ООО «Лукойл-Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз».

При цьому, згідно розрахунку заробітної плати №1 за період з 01.11.1992 по 31.08.1994 заробіток взято з обмеженням коефіцієнтом 5,6, тобто не враховано при обчисленні пенсії відповідні суми в повному обсязі. В довідках про зарплату № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010 відображено суми заробітної плати позивача за період з 1992 по 1994 роки. З вказаних сум заробітної плати проводилися відрахування до Пенсійного фонду. Вказані довідки мають вихідний номер та дату видачі, підписані посадовими особами ООО «Лукойл-Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» та скріплені печаткою.

Доказів про визнання даних довідок недійсними або недостовірними відповідачем не надано.

Вирішуючи спір щодо обмеження коефіцієнтом 5,6 суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Частинами 1, 2 статті 41 даного Закону визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. (Пункт другий статті 41 доповнено абзацом згідно із Законом № 2343-IV від 13.01.2005 року).

З даної норми Закону, обчислення пенсії проводиться за правилами та відповідно до законодавства, що діяло раніше, а обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати повинно застосовуватися до перерахунку за період починаючи з 13.01.2005 року.

Судом встановлено, на час отримання позивачем заробітної плати в період з 01.11.1992 року по 31.08.1994 року таких обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як були встановлені лише 13.07.1998 року постановою Кабінету міністрів України №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів».

З врахуванням того, що страхові внески сплачувалися з всієї (повної) заробітної плати, яку позивач отримував у вказаний період тому дії відповідача щодо нарахування пенсії із обмеженого заробітку у межах суми, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку є неправомірними.

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 заробітної плати за період роботи з 01.11.1992 року по 31.08.1994 року при обчисленні пенсії відповідно до довідок № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010.

Щодо посилання відповідача на обґрунтованість застосування до позивача обмеження заробітку у 5,6 разів розміру середньої заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

Зміни до вищевказаної статті були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 22.05.2003 року, які набули чинності з 10.06.2003 року.

Згідно із зазначеними змінами, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу). На час отримання позивачем заробітної плати в період з 01.11.1992 по 31.08.1994 обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як такі обмеження були встановлені лише 13.07.1998 Постановою Кабінету Міністрів України №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів».

Згідно з положеннями статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави-учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пункту 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Водночас, стаття 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення констатує, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав учасниць Угоди.

Відтак, посилання Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про те, що вищевказана Угода не поширюється на складові заробітної плати для обчислення та перерахунку пенсії, не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необґрунтованими є і твердження відповідача про те, що заява ОСОБА_1 від 28.03.2018 не відповідає за формою і змістом Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як документи, які підтверджують право на перерахунок пенсії, а саме довідки про заробітну плату позивача за 1992 - 1994 роки були наявні в територіального органу Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії без обмеженням заробітку у 5,6 разів розміру середньої зapoбітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до довідок про зарплату за № 10/5-29-262, № 10/5-29-263, № 10/5-29-264 від 02.02.2010.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі № 809/685/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді Н. В. Бруновська І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.