Постанова № 76274060, 30.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1592/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресів" про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресів", в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень № 23144234 від 24.07.2015, за яким право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2017).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог або закрити провадження у справі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банком) та ОСОБА_2 (як позичальником) укладено договір про надання споживчого кредиту від 28.04.2007 №11150277000 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, позивачу надано кредит в сумі 150000,00 доларів США. (що на день укладення цього договору в гривневому еквіваленті становило 757 500,00 грн.).

Відповідно до пп. 1.2.2 п. 1.2 розд. 1 кредитного договору, позичальник зобов?язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 28.04.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

З метою забезпечення виконання умов споживчого кредиту, між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та позивачем, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки від 28.04.2007 №53731, за умовами якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку, як іпотекодержателю, двокімнатну квартиру, загальною площею - 53,50 кв.м. (з них жила площа - 32,50 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності.

Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. та зареєстровано в реєстрі за №1496.

У подальшому, між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, згідно з яким, у зв'язку із укладенням між вказаними особами договору факторингу від 12.12.2011 №1, банк передає ТОВ "Кей-Колект" права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору.

Вказаний договір відступлення прав вимоги посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. та зареєстровано в реєстрі за №5207-5208.

З урахуванням викладеного, представник ТОВ "Кей-Колект" звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 24.07.2015 в частині реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

З наявної у матеріалах справи копії матеріалів реєстраційної справи вбачається, що представником ТОВ "Кей-Колект" для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень разом з вказаною заявою подано наступні документи:

- довідку-розрахунок від 24.07.2015 вих №б/н про розмір боргу за кредитним договором №11150277000 від 28.04.2007 станом на дату складання довідки;

- повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки вих. №734285-юр від 05.01.2015, адресованого ОСОБА_2;

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0330001809652 від 20.01.2015 за адресою: АДРЕСА_2, адресат - ОСОБА_2 від ТОВ "Кей-Колект", дата вручення - 09.02.2015;

- виписку з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 (із зазначенням договору іпотеки від 28.04.2007, укладеного з ОСОБА_2.) та виписку з додатку №1 до договору факторингу №1 від 12.12.2011;

- договір іпотеки від 28.04.2007 №53731;

- договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект";

- договір про надання споживчого кредиту від 28.04.2007 №11150277000, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_2;

- висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки;

- довіреність, паспорт та картка про присвоєння ідентифікаційного номера представника ТОВ "Кей-Колект".

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, приватним нотаріусом Цукуровою С.С., як державним реєстратором прав на нерухоме майно, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2015 за індексним номером 23144234, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Кей-Колект".

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи встановлений судом факт відсутності у відповідача-2 повноважень на вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень № 23144234 від 24.07.2015 є протиправним та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &lT;…&g>; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lc;…&g=;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу, виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак, на думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, застосовуючи при цьому те законодавство, яке було чинне на час винесення спірного рішення.

Частинами 1, 2 ст.2 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 4 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) визначено, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (в редакції на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, ЖИТЛОВИХ, земельних, сімейних, трудових ВІДНОСИН.

Відповідно до ст.19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ст. 30 ЦПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Аналогічний правовий висновок щодо визначення юрисдикції адміністративних судів міститься у постанові Верховного суду України від 14 червня 2016 року №21-41а16.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суттю даного спору являється вирішення питання правомірності переходу права власності на нерухоме майно від позивача до третьої особи, що вказує на наявність спору про право.

Апеляційний суд також враховує правову позицію, що викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду України від 28.03.2018 у справі № 826/14433/16 та в Постанові Великої Палати Верховного суду України від 31.03.2018 у справі № 802/1792/17-а з приводу закриття провадження в аналогічних справах.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України).

Керуючись ст. ст. 238, 243, 319, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року - скасувати, провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресів" про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2018.