Рішення № 76273533, 05.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2018 року № 826/16585/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПовного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс»доКиївської митниці Державної фіскальної служби Українипровизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язати вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (далі-позивач/ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі-відповідач/Київська митниця ДФС), в якій просить суд (з врахування заяви про зміну (уточнення позовних вимог від 05.05.2017 вх.№28379/17):

- визнати протиправними дії/рішення службових осіб Київської митниці ДФС щодо оформлення актів про настання гарантійного випадку №1 від 11.10.2016, №2 від 11.10.2016, №038010 від 13.10.2016, №038014 від 21.11.2016, №065005 від 15.03.2017, №065007 від 10.04.2017 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом №1102-00006-3100515 код 2117002164 від 31.05.2015, №1102-00007-220615 код 1269170027 від 22.06.2015, №1102-00008-01-221015 код 0186930631 від 22.10.2015, №1102-00009-01-301115 від 30.11.2015, №1102-00010-01-180316 від 18.03.2016 код 0523422103, №1102-00011-01-150416 від 15.04.2016 код 0285039025;

- зобов'язати Київську митницю ДФС скасувати акти про настання гарантійного випадку №1 від 11.10.2016, №2 від 11.10.2016, №038010 від 13.10.2016, №038014 від 21.11.2016, №065005 від 15.03.2017, №065007 від 10.04.2017 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом №1102-00006-3100515 код 2117002164 від 31.05.2015, №1102-00007-220615 код 1269170027 від 22.06.2015, №1102-00008-01-221015 код 0186930631 від 22.10.2015, №1102-00009-01-301115 від 30.11.2015, №1102-00010-01-180316 від 18.03.2016 код 0523422103, №1102-00011-01-150416 від 15.04.2016 код 0285039025 до моменту визначення винних осіб у кримінальному провадженні та прийняття судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для оформлення оскаржуваних актів про настання гарантійного випадку та направлення оскаржуваних вимог з огляду на те, що неповернення товару пов'язане з злочинними діями третіх осіб (шахрайство), тобто з обставиною непоборної сили.

Відповідач проти позову заперечував, вказавши про правомірність дій з боку митниці у зв'язку з настанням гарантійного випадку.

Враховуючи клопотання позивача, судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державною митною службою України та повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» укладена угода про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником від 22.11.2012 №770, яка регулює взаємовідносини між Держмитслужбою та Гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митним органом зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України. Згідно умов вказаної угоди, повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» визнається незалежним фінансовим посередником, уповноваженим Держмитслужбою України на надання митним органам фінансових гарантій та вноситься до Реєстру гарантів.

09 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія» (комітент) та повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (комісіонер) укладений договір комісії №1102-ГК/14, відповідно до умов якого комітент зобов'язує, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента забезпечити надання митним органам фінансових гарантій та здійснити їх фінансове забезпечення у вигляді страхування згідно з вимогами митного законодавства України, за умовами якого комітент зобов'язаний завершити режим переробки відповідно вимогам, передбаченими чинним законодавством України, а у випадку порушення зобов'язань - виплатити митний борг.

Відповідно до вказаних угод, повним товариством «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» надані фінансові гарантії товариству з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія» на переробку за межами митної території України товару «відходи електронного брухту у вигляді плат від електронної , обчислювальної та побутової техніки, що містять дорогоцінні метали», а саме:

1. Гарантійний документ від 31.05.2015 №1102-00006-01-310515 до митної декларації (МД) від 03.06.2015 №125120105/2015/310929.

У встановлений строк ввезення (до 01.06.2016) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 11.10.2016 №1 (вих. №8677/Г/10-70-61-05-47 від 12.10.2016) та на підставі гарантійного документа від 31.05.2015 №1102-00006-01-310215 код 2117002164 Київською митницею ДФС сформовано вимогу про сплату коштів у сумі 501902,09 грн. (вих.№8678/1/10-70-61-05-47 від 12.10.2016).

2. Гарантійний документ від 22.06.2015 №1102-00007-01-220615 код 1269170027 до митної декларації (МД) від 23.06.2015 №125125120105/2015/312304.

У встановлений строк ввезення (до 11.06.2016) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 11.10.2016 №2 (вих. №8676/Г/10-70-61-05-47 від 12.10.2016) та на підставі гарантійного документа від 22.06.2015 №1102-00007-01-220615 код 1269170027 сформована вимога про сплату коштів в сумі 533382,13 грн. (вих. №8675/1/10-70-61-05-47 від 12.10.2016).

3. Гарантійний документ від 22.10.2015 №1102-00008-01-221015 до митної декларації від 23.10.2015 №125110011/2015/038010.

У встановлений строк ввезення (до 12.10.2015) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 13.10.2016 №038010 та на підставі гарантійного документа від 22.10.2015 №1102-00008-01-221015 код 0186930631 сформована вимога про сплату коштів в сумі 1197689,03 грн. (вих.№8787/3/10-70-60-47 від 18.10.2016).

4. Гарантійний документ від 30.11.2015 №1102-00009-01-301115 до митної декларації від 04.12.2015 №125110011/2015/038014.

У встановлений строк ввезення (до 20.11.2016) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 21.11.2016 №038014 та на підставі гарантійного документа від 30.11.2015 №1102-00009-01-301115 сформована вимога про сплату коштів в сумі 212936,46 грн. (вих.№9750/2/10-70-60-47 від 24.11.2016).

5. Гарантійний документ від 18.03.2016 №1102-00010-01-180316 до митної декларації від 21.03.2016 №125110011/2016/065005.

У встановлений строк ввезення (до 12.03.2017) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 15.03.2017 №065005 та на підставі гарантійного документа від 18.03.2016 №1102-00010-01-180316 код 0523422103 сформована вимога про сплату коштів в сумі 715357,25 грн. (вих.№2096/2/10-70-60-47 від 16.03.2017).

6. Гарантійний документ від 15.04.2016 №1102-00011-01-150416 до митної декларації від 15.04.2016 №125110011/2016/065007.

У встановлений строк ввезення (до 09.04.2017) готова продукція за вказаною МД не була доставлена на митну територію України в повному обсязі про що контролюючим органом складено акт про настання гарантійного випадку від 10.04.2017 №065007 та на підставі гарантійного документа від 15.04.2016 №1102-00011-01-150416 код 0285039025 сформована вимога про сплату коштів в сумі 182305,76 грн. (вих.№3048/2/10-70-60-47 від 13.04.2017).

Вважаючи протиправними вказані дії та рішення Київської митниці ДФС протиправними, а свої права та охоронювані інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 1 частини першої статті 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах, зокрема, надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа).

Згідно з частиною третьою статті 309 Митного кодексу України індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді письмового зобов'язання надається у паперовому або електронному вигляді на суму митних платежів за: однією митною декларацією в межах однієї зовнішньоторговельної операції; однією митною декларацією в межах однієї транзитної операції; одним документом контролю за переміщенням товарів; однією операцією з переміщення через митний кордон України товарів громадянами у випадках, визначених розділом XII цього Кодексу.

Статтею 310 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів. Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статі 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Згідно з частинами першою та другою статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Статтею 308 Митного кодексу України встановлено, що розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання органу доходів і зборів точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

Частиною п'ятою статті 307 Митного кодексу України встановлено, що у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів у разі: перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого).

Частиною шостою статті 311 Митного кодексу України встановлено, що у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини восьмої та дев'ятої статті 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, надана у вигляді документа, вилучається органом доходів і зборів та ставиться на контроль. При цьому на митній декларації посадовою особою органу доходів і зборів робиться запис щодо реквізитів зазначеної гарантії та суми митних платежів, які безумовно мають бути сплачені у разі порушення зобов'язань, наданих органу доходів і зборів. Орган доходів і зборів здійснює перевірку достатності суми фінансової гарантії в порядку, визначеному статтею 308 цього Кодексу.

Отже, одним зі способів забезпечення сплати митних платежів виступає фінансова гарантія, яка є безвідкличним зобов'язанням гаранта, юридичної особи уповноваженої на це та внесеної до реєстру гарантів на підставі угоди укладеної з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

При цьому у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів.

Як вказує відповідач, що не заперечується позивачем, товар за вказаними вище митними деклараціями та відповідними гарантійними документами не доставлений на митну територію України в повному обсязі, що, відповідно до п.1.3 Угоди від 22.11.2012 №770 є гарантійним випадком.

Відповідно до п.4.1 вказаної Угоди митний орган, яким встановлено факт настання гарантійного випадку, протягом 5 робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Угоди.

Пунктом 4.3 вказаної Угоди передбачене складання разом з актом і вимог про сплату належної суми митних платежів за гарантією.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до частини четвертої статті 311 Митного кодексу України та умов укладеної між позивачем та Держмитслужбою Угоди від 22.11.2017 №770 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником, Київською митницею ДФС обґрунтовано та в межах повноважень складено спірні акти про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією.

Водночас, на обґрунтування припинення зобов'язання щодо сплати платежів за спірними вимогами відповідача, позивач посилається на факт настання обставин непереборної сили, а саме, на вчинення ТОВ «Управлінська компанія» і третіми особами кримінального правопорушення , передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), з огляду на що відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42016100040000105 від 29.06.2016, а також Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадження №12016100040009492 по кримінальному правопорушенню, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, про що було повідомлено Київську митницю ДФС.

Відтак, на думку позивача, Київською митницею ДФС не були враховані обставини непоборної сили (форс мажор), які не залежать від волі сторони, що брала на себе зобов'язання про ввезення товару на митну територію.

Відповідно до пункту 5.1 Угоди від 22.11.2012 №770, гарантійний випадок не вважається таким, що настав, якщо особа , відповідальна за сплату митних платежів , не виконала забезпечене фінансовою гарантією зобов'язання внаслідок обставин непереборної сили.

Під обставинами непереборної сили розуміється надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, дія якої виникла винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь , землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання Сторін Угоди (блокади, страйк, дорожньо-транспортна пригода), що призвела до знищення товару. (пп.5.1.1 п. 5.1 Угоди).

Згідно пункту 5.2 Угоди достатнім доказом дії обставин непереборної сили Сторони визнають документ, виданий уповноваженим на це державним органом або особою, уповноваженою на це згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 173 Митного кодексу України митний режим переробки за межами митної території припиняється органом доходів і зборів у разі повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту такої аварії або дії обставин у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини третьої вказаної статті, у разі припинення митного режиму переробки за межами митної території згідно з частиною другою цієї статті повернення товарів та продуктів їх переробки на митну територію України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до статті 164 цього Кодексу, повертаються тільки у разі повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Приписами частини першої статті 290 Митного кодексу України встановлено, що обов'язок із сплати митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов'язку із сплати митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску виявилися знищеними або безповоротно втраченими внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень вимог та умов, установлених цим Кодексом, а також внаслідок природних втрат, які підтверджуються відповідними актами;

3) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до цього Кодексу;

4) якщо товари конфіскуються відповідно до цього Кодексу.

Також, статтею 617 Цивільного кодексу вказано підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частиною другою статті 218 Господарського кодексу України 2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинне законодавство та умови Угоди між сторонами від 22.11.2012 №770 не пов'язує обставини непереборної сили з неправомірними діями третіх осіб.

Також, суд критично відноситься до посилань на злочинні дії третіх осіб як підставу звільнення від зобов'язань, що визначена в п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31 травня 2012 року № 657 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981), відповідно до якого обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до частини другої статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, що сам факт звернення до правоохоронних органів не підтверджує вчинення злочинних дій третіми особами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян