Постанова № 76272921, 04.09.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 278/3002/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Шведюк М.М.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною бездіяльність та відмову, зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги , -

суддя в 1-й інстанції - Токарева М.С.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 17 квітня 2018 р.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН за заявою до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 29.08.2017;

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначені одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.10.2017 №248/3/6/3440;

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 02.08.2016 , а також того, що отриманні поранення та захворювання не пов'язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та того, що протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, Міністерства оборони України від 08.07.2016 №2938 та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.07.2016 №1731/Ж є тими документами, які свідчать про причину та обставини, отриманих поранень, контузії і захворювань згідно Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 рок №975;

- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятого на його користь рішення протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2018р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168) розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи, внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить її скасувати та постановити нову, якою скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а саме: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН за заявою до Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату від 29.08.2017. Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначені одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.10.2017 №248/3/6/3440. Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 02.08.2016, а також того, що отриманні поранення та захворювання не пов'язані із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного та токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження та того, що протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, Міністерства оборони України від 08.07.2016 №2938 та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 05.07.2016 №1731/Ж є тими документами, які свідчать про причину та обставини, отриманих поранень, контузії і захворювань згідно Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 рок №975.

Міністерство оборони України також подало апеляційну скаргу на рішення суду від 05.04.2018, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила таке.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату №119 від 04.10.2016 ОСОБА_2 проходив службу в миротворчій місії в колишній Югославії з червня 1994 року по грудень 1994 року, де в той час велися бойові дії.

З витягу з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №2983 від 08.07.2016 вбачається, що вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки (контузія 1994 року) ОСОБА_2 наслідком яких стали рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1731/Ж від 05.07.2016, Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 514987 від 03.10.2016 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 03.10.2017 УПСЗН Житомирської РДА є інвалідом ІІІ групи як ветеран війни - інвалід війни.

04.10.2016 ОСОБА_2 звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний військовий комісаріат та Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах не велись бойові дії.

27.10.2016 Житомирський обласний військовий комісаріат повернув документи ОСОБА_2 на доопрацювання.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.06.2017, яка набрала законної сили 29.09.2017 було задоволено позов ОСОБА_2. Визнано протиправною відмову Житомирського обласного військового комісаріату у оформленні документів та ненаданні висновку до Міністерства оборони України у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів, щодо можливості виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи з 02.08.2016 року внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, відповідно до заяви до Житомирського об'єднаного військового комісаріату від 04.10.2016 та доданих до заяви документів згідно п.11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, оформлену листом від 27.10.2016 №ВС 6364. Зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат прийняти та оформити документи ОСОБА_2 зазначені в заяві про виплату одноразової грошової допомоги до Житомирського об'єднаного військового комісаріату від 04.10.2016 та надати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи з 02.08.2016 внаслідок поранення, контузії, захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів, з урахуванням того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 08.07.2016 №1731/Ж є належними документами, які свідчать про причини та обставини отримання позивачем поранення, зокрема і про те, що вони отримані не внаслідок протиправного діяння, відповідно до вимог п.11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

На виконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира 29.08.2017 позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний військовий комісаріат із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах не велись бойові дії.

Проте листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.10.2017 №248/3/6/3440 документи ОСОБА_2 були повернуті на доопрацювання, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.41 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Законом № 2011-ХІІ).

У відповідності до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 по справі № 21-466а14.

Як слідує з матеріалів справи, право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії вже встановлено постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.06.2017 по справі №296/2014/17, яке набуло законної сили.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975від 25.12.2013 (далі -Порядок № 975).

У відповідності до пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_2, у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 02.08.2016 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.07.2016р. №2983.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст.2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст.13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню в частині зобов'язання Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає з огляду на викладені вище правові підстави.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2018 р. скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи, внаслідок поранення (контузія) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначені одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 02.08.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, під час участі в бойових діях у складі миротворчих сил ООН, оформлену листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.10.2017 №248/3/6/3440.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме з 02.08.2016, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "05" вересня 2018 р.