Постанова № 76272755, 05.09.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1396/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"05" вересня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

Моніча Б.С.,

за участю секретаря Черняк А.А.,

представника позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" грудня 2017 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання недійсним акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Комунальне підприємство "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання недійсним акту перевірки від 14.06.2017 №347/17-00-14-01/30132672 та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 29.06.2017 №0004061401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 169740,00грн., та від 29.06.2017 №0004071401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58319,00грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми "Р" від 29.06.2017 №0004061401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 169740,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області форми "Р" від 29.06.2017 №0004071401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58319,00грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, управління просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення - яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході перевірки позивача контролюючим органом вивчалися всі первинні документи платника податку, що надані до перевірки і лише їх невідповідність вимогам чинного законодавства стала підставою для висновків податкового органу про податкові порушення. Крім того, вказує, що задекларована господарська операція із придбання у ПП ОСОБА_1 ТМЦ не відбулася в дійсності. Рух активу від ПП ОСОБА_1 до КП "Костопількомуненергія" Костопільської міської ради в дійсності не відбувся, а надані первинні документи не опосередковувалися реальним рухом активів між ПП ОСОБА_1 та позивачем.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено судом, в період з 11.05.2017 по 07.062017 уповноваженими особами ГУ ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка КП "Костопількомуненергія"Костопільської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт №347/17-00-14-01/30132672 від 14.06.2017.

За висновками вказаного акту, перевіркою встановлено такі порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.135.2 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 155131,00грн., у тому числі: за 2014 рік - 44496,00грн., за 2015 рік - 96694,00грн., за 2016 рік - 7500,00грн., за І квартал 2017 року - 6441,00грн.;

- абз. "а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2015 року на суму 46655,00грн.

На підставі акту перевірки від 14.06.2017 №347/17-00-14-01/30132672 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято повідомлення-рішення від 29.06.2017:

- №0004061401, яким сума грошового зобов'язання КП "Костопількомуненергія" за платежем "податок на прибуток" збільшена на 169740,00грн., із них 155131,00грн. - за основним платежем, 14609,00грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0004071401, яким сума грошового зобов'язання КП "Костопількомуненергія" за платежем "податок на додану вартість" збільшена на 58319,00грн., із них 46655,00грн. - за основним платежем, 11664,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями КП "Костопількомуненергія" подало скаргу до Державної фіскальної служби України, яку залишено без задоволення.

Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, КП "Костопількомуненергія"Костопільської міської ради звернулося до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК Україн6и, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону №996-ХІV).

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Водночас, пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту в умовах дії ПК України обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів/послуг, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, на підставі податкової накладної, складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних саме тим платником податку, який фактично здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Костопількомуненергія" перебуває на обліку, як платник податків в органі доходів і зборів з 30.12.1998 за №497.

У перевіреному періоді КП "Костопількомуненергія" було здійснено господарські операції з ПП ОСОБА_1 щодо придбання ТМЦ, за наслідками яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Так, КП "Костопількомуненергія" отримало ТМЦ у ПП ОСОБА_1 згідно з видатковими накладними:

- від 30.12.2014 №60 на купівлю котла Буран в сумі 279930,00грн. (договір від 16.04.2014 №32);

- від 17.08.2015 №3 на купівлю труб в сумі 29779,20грн. ;

- від 26.03.2016 №1 на купівлю брикетів паливних на суму 50000,00грн. (договір від 28.09.2015 №3).

Зауважень до заповнення обов'язкових реквізитів видаткових накладних від 30.12.2014 №60, від 17.08.2015 №3 та від 26.0.3.2016 №1 необхідних для первинного документа, згідно з положеннями Закону №996-ХІV, в акті не встановлено.

Товарно-матеріальні цінності закуплені у ПП ОСОБА_1 були оплачені коштами з розрахункового рахунку, про що свідчать відомості в акті перевірки (стop. 9 акту, та додатку №10 до нього).

Господарські операції по придбанню котла Буран, труб та паливних брикетів відображені в журналі обліку отриманих ТМЦ та картках складського обліку. Котел Буран був змонтований згідно з проектом, в котельні по вул.Бурова (на монтаж даного котла, експертизу виконаних робіт та його реєстрацію у відповідності до "Правил будови і безпечної експлуатації котлів з тиском, пари не більше 0.7 МПа (0.7кг) см2 водогрійних котлів з температурою підігріву води не вище 115 градусів" зареєстрованих наказом Держнагляду охорони праці України 23.07.1996 №125 та Міністерством юстиції 05.11.1996 №655/1680 витрачено додатково матеріальних і трудових ресурсів та послуг інших організацій на суму 75354,80грн.). Після монтажних робіт котел опосвідчено, зареєстровано в установленому порядку відповідно до вищевказаних Правил та введено в експлуатацію наказом по КП " Костопількомуненергія " від 30.09.2015 №81 та актом прийому-передачі основних засобів від 30.09.2015 №460.

Труби закуплені у ПП ОСОБА_1 згідно з накладною від 17.08.2015 №3 в сумі 29779,20грн. використались при ремонті теплової мережі, що підтверджується сертифікатом якості труб, накладними на внутрішні переміщення, актом списання ТМЦ.

Паливні брикети, які підприємство придбало у ПП ОСОБА_1 по накладній від 26.03.2016 №1 в сумі 50000,00грн. за договором купівлі продажу №3 були використані при виробництві теплової енергії, що підтверджується листом від 28.09.2015 №02-15/261"Про надання якості" та сертифікатом якості паливних брикетів, накладними на внутрішні переміщення, актом списання ТМЦ.

Відсутність товарно-транспортних накладних від постачальника ПП ОСОБА_1 не заперечує отримання (закупівлю) такого товару, оскільки згідно з п.п.3.6 та 3.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 №2, таку подію може засвідчити й інший документ, що підтвердить отримання товару (прибутковий ордер, накладна, акт наданих послуг тощо). Товарно-транспортна накладна є основним документом не на отримання товарно-матеріальних цінностей, а на перевезення вантажів, як прописано в п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, ПП ОСОБА_1 був зареєстрованим платником податку на додану вартість та податку на прибуток у відповідності до вимог чинного законодавства України, його установчі документи не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів купівлі-продажу належне виконання яких підтверджується видатковими накладними, а сплата коштів відповідними виписками банківського рахунку. Отримання вказаних товарів також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності КП "Костопількомуненергія".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що КП "Костопількомуненергія" не занижувало доходи до оподаткування на суму 299758,00грн. на суму отриманих товарно-матеріальних цінностей від ПП ОСОБА_1. (в тому числі за 2014 рік 233276,00грн., за 2015 рік - 24816,00грн., за 2016 рік - 41666,00грн.), та цілком правомірно відобразило наслідки вказаних господарських операцій у податковому обліку.

Щодо висновків акта перевірки стосовно завищення відображених у рядку 05 декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за 2014 рік на суму 13920,00грн., та у рядку 2050 Звіту про фінансові результати за 2015 рік на загальну суму 483328,00грн., колегія суддів вказує таке.

КП " Костопількомуненергія " є комунальним підприємством, яке постачає теплову енергію за цінами (тарифами), що встановлюються державним регулятором - Національною комісією що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

За правилами пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, що діяла впродовж 2014 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який обраховується шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (у відповідній редакції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Порядок формування витрат у 2014 році був передбачений пунктом 138.4 статті 138 ПК України (у відповідній редакції) і передбачав, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Разом з тим, за правилами п.137.1 ст.137 ПК України (у відповідній редакції), дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акту або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи викладене, податковим законодавством був встановлений зв'язок визнання витрат, які включаються до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) із визнанням доходів, для отримання яких ці витрати здійснені. Іншими словами, у разі реалізації не усіх вироблених протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), а лише їх частини, витрати визнаються у сумі собівартості тих товарів (робіт, послуг), які реалізовано.

За правилами пп.137.2.2. п.137.2 ст.137 ПК України (у відповідній редакції) доходом, у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів.

Таким чином, суми пільг, субсидій, отримані підприємством з бюджету в оплату житлово-комунальних послуг населенню, в податковому обліку визнаються доходом на дату отримання цих коштів.

При формуванні витрат для отримання вказаних вище доходів підприємство дотримало всі законодавчі норми податкового законодавства, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Як вказано в акті перевірки, всі витрати понесені на виробництво теплової енергії або на надання інших послуг, виконання інших робіт.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів робіт, послуг, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду в якому визнано доходи.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати " визначає, що - об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідність доходів та витрат підприємства підтверджується фактом нарахування доходів підприємства від виробництва, постачання транспортування теплової енергії, наданням інших послуг, виконання робіт нормами та інших доходів (банківських відсотків на залишок коштів на банківських рахунках), орендної плати, дохід від безоплатно отриманих активів та отриманої субвенція на різницю в тарифах.

Витрати підприємства протягом 2014-2015р.р. були понесені на виробництво теплової енергії (ні на роялті, ні на відсотки, ні на цільове фінансування, ні на інші можливі види доходів), для отримання доходу (реалізації теплової енергії з дотриманням всіх санітарних та температурних вимог) .

Цільове фінансування, субвенція на різницю в тарифах відноситься до інших доходів і не пов'язана з витратами операційної діяльності. Комісією при Рівненській обласній державній адміністрації розрахована величина її субвенції на різницю в тарифах для покриття державним регулятором збитків підприємства, отриманих внаслідок встановлення заниженої ціни НКРЕП на теплову енергію (продажем теплової енергії за ціною нижчою за собівартість).

Норми ПК України не передбачають окремих коригувань фінансового результату на будь які різниці, пов'язані з операціями отримання доходу за цінами, нижчими за собівартість продукції (крім контрольованих операцій). Як вказано в акті перевірки на підприємстві не було операцій, які підлягають під визначення "контрольовані".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що залишки не профінансованої різниці в тарифах в сумі 483328,00грн. (в тому числі за 2014 рік - 13920,00грн. та за 2015 рік - 469408,00грн.), як невідповідність між ціною і собівартістю теплової енергії коригуванню не підлягають.

Стосовно завищення КП "Костопількомуненергія" різниць, які виникають відповідно до ПК України на суму 78753,00грн., у т.ч. за 2015 рік - 42956,00грн., за І квартал 2017 року-35788,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.1.38 п.14.1 ст.14 ПК України, основні засоби матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансовою результату до оподаткування (прибутку бо збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу .

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються відповідно до вимог ст.138 Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму врахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2015 року КП "Костопількомуненергія" отримало дохід менший 20 млн. грн. і проводило коригування фінансових результатів за 2015 рік в частині збитків, отриманих в попередніх звітних періодах. В декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (в спеціально призначеній для даного випадку графі 1) підприємство подало повідомлення про прийняте рішення "про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування".

Таким чином, коригування витрат на суму амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів взагалі не проводилось підприємством, відповідно відсутнє заниження доходу в сумі 42965,00грн. (копія додатку Р1 до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік (додана до матеріалів справи).

Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи встановлено, що при заповненні додатку Р1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року була допущена механічна помилка, в розрахунок коригування включено по податковому і по бухгалтерському обліку сума нарахованої амортизації НМНА 35788,00грн. У коригування фінансового результату на різниці приймає участь тільки амортизація основних фондів та нематеріальних активів Підприємство нараховувало амортизацію по бухгалтерського обліку з триманням норм п.138.3 ПК України (дане положення затверджено наказом про облікову політику підприємства, який погоджений Костопільською міською радою - засновником) сума нарахованої амортизації по підприємству по податковому і по бух обліку має однакове значення. В ході перевірки уповноважені особи контролюючого органу при визначені податкових різниць на суму амортизації зменшили тільки податкову амортизацію, а амортизацію по бухгалтерському обліку не змінили, тим самим штучно завищили фінансовий результат підприємства оподаткування. Відтак, заниження фінансового результату в сумі 78753,00грн. (в тому числі за 2015 рік - 42965,00грн. за 1 квартал 2017 року -35788,00грн.) відсутнє.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним акту перевірки від 14.06.2017 №347/17-00-14-01/30132672, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вказана норма визначає рішення, як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії. У свою чергу, під нормативно-правовими актами розуміються рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові ж акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.

При цьому, як нормативний, так і ненормативний правовий акт, завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи: мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень. Сам по собі акт не породжує правовідносин, що можуть бути предмет спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків. їх зміни чи припинені акт перевірки не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання та не є обов'язковим для виконання, оскільки с лише документом, що підтверджує факт проведення перевірки та носієм інформації про її результати.

Тобто, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України.

Крім того, судовому захисту підлягає лише порушене право. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Відтак, рішення суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, прийняті з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

У даному випадку вплив на стан прав та обов'язків позивача має не акт перевірки, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

Б.С. Моніч

Повне судове рішення складено "06" вересня 2018 р.