Рішення № 76272385, 05.09.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 р. № 814/640/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54018

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2017 № 000195,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 № 000195, яким на позивача накладено штраф в розмірі 10 000,0 грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у посадових осіб не було підстав для проведення перевірки, а нібито встановлене за результатами цієї перевірки порушення, у вигляді продажу алкогольного напою ним не вчинялось.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову, адже перевірки проведена із дотриманням вимог чинного законодавства. Під час проведення перевірки встановлено, що позивачем здійснюється продаж алкогольного напою за цінами, нижчими, за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни, що підтверджено матеріалами перевірки. На підставі матеріалів перевірки прийнято рішення, яким до позивача застосовані штрафні санкції за реалізацію алкогольного напою за цінами, нижчими, за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни.

Справа розглянута за правилами спрощенного провадження із викликом сторін.

Вирішуючи спір, суд враховує таке.

Так, 25.10.2017 відповідачем було проведено фактичну перевірку торгівельного об'єкту, у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у якому здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_1, за адресою: м. Миколаїв, вул. Театральна, 39, яке він орендує у ОСОБА_3 (відповідно до Договору № 1 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2018).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок встановлений ст. 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1. ст. 80 ПК України).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5. п.80.1. ст.. 80 ПК України).

Порядок допуску ревізорів до проведення перевірки визначений ст. 81 ПК України.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (п.81.1. ст. 80 ПК України).

Твердження позивача, щодо того, що відповідачем здійснено перевірку без надання направлення на проведення такої перевірки та не пред'явлено службових посвідчень, судом до уваги не беруться. Відповідно до документів, доданих до відзиву відповідачем, надано копію направлення на перевірку від 23.10.2017 № 2256/14-29-03-43, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення та направлення від 23.10.2017 за № 2256/14-29-03-43 на проведення перевірки та вручено копію наказу від 23.10.2017 № 1855 про проведення фактичної перевірки, де ОСОБА_1 поставив свій підпис 25.10.2017 о 14:20.

Крім того, позивачем було допущено співробітників відповідача до проведення перевірки. За результатами перевірки виявлено факт реалізації алкогольних напоїв за ціною нижчою ніж рівень мінімальних роздрібних цін встановлених законодавством-пляшка коньяку "Азнаурі" 3 зірочки, 0,5 л. за ціною 115,00 грн..

Суттю порушення, за яке позивача притягнуто до фінансової відповідальності, є недотримання ним вимог Постанови № 957 в частині торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими встановлених мінімальних цін.

Доводи позивача зводяться до того, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає відповідальність тільки у випадку безпосередньої реалізації алкогольного напою, тоді як відповідач не встановив факту реалізації, адже договір купівлі-продажу між позивачем і покупцем не укладався, розрахунковий документ за наслідками правочину складено за тією ціною , як була зазначена на ціннику.

Суд знаходить ці доводи такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства.

Додатком до Постанови № 957 є Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, в якому визначено, що коньяк (бренді) три зірочки місткістю 1 л реалізуються за мінімальною ціною 386,98 грн., (мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п’ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об’ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків), тоді як Актом перевірки зафіксовано, що позивач реалізовував пляшку коньяку "Азнаурі" 3 зірочки, 0,5 л. за ціною 115,00 грн..

Суд вказує на те, що пропонування товару для продажу є невід’ємною складовою частиною торгівлі алкогольними напоями і особа несе відповідальність у вигляді штрафу не тільки у випадку власне продажу алкогольного напою, а й у випадку пропозиції його продажу.

Так, ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Ця норма міститься в главі 53 "Укладення, зміна і розірвання договору", розділу ІІ "Загальні положення про договір" книги п'ятої "Зобов’язальне право" ЦК України. Отже, ЦК України визначає пропозицію укласти договір (оферту), як частину процесу укладення договору.

Позивач, розмістивши пляшку коньяку із цінником, зробив публічну пропозицію необмеженому колу осіб придбати цей товар за визначеною ціною, яка є нижчою, ніж встановлена Постановою № 957, а тому відповідач вірно кваліфікував цю обставину, як порушення Постанови № 957 та вірно наклав штраф.

Згідно абз. 14 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

На підставі матеріалів перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000195 від 07.11.2017, яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 10000,00 грн.

Щодо посилань позивача, що він взагалі не отримав податкове повідомлення-рішення, то суд зазначає про таке.

Податкове повідомлення - рішення від 07.11.2017 № 000195, яке прийнято відповідно до Податкового кодексу України, на підставі матеріалів перевірки, про застосування фінансових санкцій до позивача на загальну суму 10000,00 грн., направлено за адресою реєстрації позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Рекомендований лист з повідомленням про вручення повернувся відправнику (відповідачу) з відміткою поштової установи "по закінченню терміну зберігання", копія якого знаходиться в матеріалах справи, а отже, є врученим належним чином.

В ході розгляду справи відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що ним правомірно проведено перевірку та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 № 000195.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54018 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 39394277) відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник