Ухвала суду № 76272365, 06.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

3.1.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

06 вересня 2018 року СєвєродонецькСправа № 1240/2665/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання оформити посвідку на тимчасове проживання, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2018 ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України у Луганській області (далі – Відповідач, УДМС України у Луганській області) з позовом, в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення № 4401.5-28980/44.1-18 від 01.08.2018 УДМС України у Луганській області щодо відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1;

2) зобов’язати УДМС України у Луганській області оформити посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_1.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25 вересня 2018 року о 13 год. 30 хв.

Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення № 4401.5-28980/44.1-18 від 01.08.2018 УДМС України у Луганській області щодо відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання до моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірним рішенням позивачу відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання, однак існують всі підстави вважати, що дане рішення не відповідає чинному законодавству України та є протиправним. В спірному рішенні відмовлено в оформленні посвідки на підставі п.п. 6 п. 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, згідно з яким територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.

Проте в оскаржуваному рішенні не зазначено, з яких саме конкретних підстав, що передбачені п.6 п.61 Порядку, прийнято рішення про відмову у оформленні посвідки.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Спірне рішення має наслідком заборону проживання та перебування позивача на території України, позивач не зможе закінчити навчання, тоді як наказом № 73 від 05.07.2018 його зараховано на підготовче відділення ДЗ «Луганський державний медичний університет». Для відновлення інтересів позивача необхідно буде докласти значних витрат, оскільки виїзд за межі України, оплата послуг адвоката (представника), оплата за навчання потребують значних витрат.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами другою та третьою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.

Так, згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Позивач мав посвідку на тимчасове проживання ТР178230, дата закінчення строку дії якої 01.08.2018.

Наказом ДЗ «Луганський державний медичний університет» від 05.09.2018 № 73 «Про зарахування на мовні курси» ОСОБА_1 зараховано на підготовче відділення (мовні курси) за програмою вивчення державної мови та/або мови навчання для іноземних громадян ДЗ «Луганський державний медичний університет» (термін навчання до 05.05.2019).

09.07.2018 ДЗ «Луганський державний медичний університет» звернувся до начальника УДМС України в Луганській області з повідомленням № 300А про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин ОСОБА_2, відрахований з 6 курса за спеціальністю 7.12010001-«Лікувальна справа» у зв’язку з відрахуванням за невиконання навчального плану та зарахований на підготовче відділення (мовні курси) за програмою вивчення державної мови та/або мови навчання для іноземних громадян згідно наказу № 04.02-04/73 від 05.07.2018, термін навчання до 05.05.2019. У зв’язку з цим просив видати тимчасову посвідку строком до 05.05.2019.

09.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням УДМС України у Луганській області від 01.08.2018 № 4401.5-28980/44.1-18 громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт F857819, на підставі підпункту 1 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, передбачено порядок дій у випадку прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Так, згідно з пунктом 1 Загальної частини Порядку посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2018 закінчився строк дії посвідки ОСОБА_1 на тимчасове проживання ТР178230, та 01.08.2018 відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, тобто станом на теперішній час в ОСОБА_1 відсутні законні підстави для тимчасового проживання в України.

Обставини прийняття оскаржуваного рішення, зважаючи на те, що звернення з заявою відбулося до закінчення терміну дії посвідки ТР178230, його правомірність, законність та обґрунтованість є предметом розгляду у даній справі, та підлягають встановленню в ході судового розгляду справи, тому посилання позивача на очевидну протиправність рішення як підставу забезпечення позову суд оцінює критично, і при розгляді заяви суд не може надавати оцінку рішенню відповідача до ухвалення рішення по суті.

Разом з тим, відповідно до пункту 67 Порядку № 322 після закінчення строку дії посвідки іноземець та особа без громадянства зобов’язані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка здається до територіального органу/територіального підрозділу ДМС.

Пунктом 77 Порядку № 322 визначено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Тобто, рішення про відмову в оформленні посвідки тягне зазначені вище юридичні наслідки для позивача, тобто це рішення є індивідуальним актом в розумінні КАС України.

Таким чином, становище, в якому знаходиться позивач, з урахуванням подання заяви про оформлення посвідки до закінчення терміну дії попередньої посвідки та очікування ним оформлення нової, позбавляє його можливості на законних підставах захищати свої права та законні інтереси, знаходження в Україні без посвідки буде свідчити про порушення ним чинного законодавства, тому надання у подальшому судом оцінки такому акту та його можливе скасування не забезпечить реального захисту порушеного права позивача.

Зважаючи на вищевикладене, в суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 5, 77, 150-154, 241-243, 248, 256 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання оформити посвідку на тимчасове проживання задовольнити.

Зупинити дію рішення Управління державної міграційної служби України у Луганській області від 01.08.2018 № 4401.5-28980/44.1-18 щодо відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1240/2665/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СуддяОСОБА_4