Постанова № 76272286, 29.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1645/18

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення від 11 травня 2018 року ухвалене Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Марина П.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо не надання відповіді на звернення, зобов’язання надати відповідь на звернення, стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в місті Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виражена у ненаданні відповіді на заяву від 20.02.2018 року;

- зобов’язати відповідача надати відповідь на заяву від 20.02.2018 року;

- стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Рішенням від 11 травня 2018 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов:

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в місті Києві, що полягла у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_2 від 20.02.2018 року;

- зобов’язав Головне управління Національної поліції в місті Києві надати відповідь на заяву ОСОБА_2 від 20.02.2018 року;

- в іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам щодо спричиненої моральної шкоди. Зокрема зазначив, що внаслідок протиправної бездіяльності він зазнав моральних страждань, порушень нормальних життєвих зв’язків, продовження активного громадського життя зневіру у правоохоронні органи.

Головне управління Національної поліції в місті Києві відзив на апеляційну скаргу не надало.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.02.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Національної поліції в місті Києві із заявою про порушення торгівельною установою його прав, у зв’язку з чим просив перевірити її та притягнути винних осіб до відповідальності, однак оскільки відповіді так і не отримав, звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів суду факт надання позивачу відповіді на його звернення, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання його надати відповідь є обґрунтованими. В частині стягнення моральної шкоди суд відмовив з підстав її не доведення.

Апеляційний суд такий висновок суду першої інстанції вважає правильним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Статтями 14, 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Враховуючи, що Головне управління Національної поліції в місті Києві не заперечує факт отримання електронної заяви позивача від 20.02.2018 року, а також не надало належних доказів у підтвердження її розгляду, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності, що виражена у ненаданні відповіді на заяву від 20.02.2018 року та зобов’язання надати відповідь є обґрунтованими.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сам факт заподіяння моральної шкоди має довести суду позивач.

Як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі, ОСОБА_2В зазначає, що відповідач, не надавши відповіді по суті на його заяву від 20.02.2018 року, порушив ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що завдало йому моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах.

Разом з цим, будь-яких доказів заподіяння апелянту моральних чи фізичних страждань останнім суду не надав, а так само судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу діями чи бездіяльністю відповідача. В даному випадку апелянт не надав ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.

Відсутні наведені обґрунтування і в апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 3 п. 20 ч. 1 ст. 4, ст. ст. 5-10, п. 2 ч. 6 ст. 12, 72-77, ч. 4 ст. 229, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4