Рішення № 76271983, 28.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2018 року (12 год. 37 хв.)Справа № 808/2384/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представників:

відповідача 1 - Подлєсних О.С.,

відповідача 2 - Степури Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69000, м. Запоріжжя, вул. Віськбуд, 123, ЄДРПОУ 08803661) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 9а, ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідача 2), в якому просить:

визнати протиправними дії посадових осіб (командування) відповідача 1, які полягають у відмові звільнення з військової служби у зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби ОСОБА_1;

зобов'язати відповідачів звільнити ОСОБА_1 з військової служби за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із чим звернувся до відповідача 1 із рапортом про звільнення зі служби в Збройних Силах України. Проте, позивачу було відмовлено із підстав, що станом на час його звернення в України діє особливий період, а тому позивач може бути звільненим за пп.б п. 1 ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте, позивач зазначає, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до останнього Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», особливий період в України тривав з 20.01.2015 по 22.08.2015, а тому на момент подання позивачем рапорту про звільнення особливого періоду не було. Відтак вважає дії відповідача 1 протиправним та просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 16.07.2018.

16.07.2018 судом винесено ухвалу про відкладення судового засідання до 08.08.2018.

Протокольною ухвалою 08.08.2018 судом здійснено заміну первісного відповідача на належного, а саме Міністерства внутрішніх справ України на Головне управління Національної гвардії України та оголошено перерву у судовому засіданні до 22.08.2018.

22.08.2018 судом оголошувалась перерва до 28.08.2018.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також зазначив про існування судових рішень, які підтверджують позицію позивача щодо відсутності особливого періоду в України.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, надав суду відзив на позов (вх. №21353 від 09.07.2018). Зокрема вказав, що позивача можливо звільнити лише у разі визнання його непридатним до військової служби. Проте, позивач є обмежено придатним до служби. Оскільки на момент подання позивачем рапорту про звільнення діяв особливий період, то позивача не може бути звільнено на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні поясненням відповідача 1. Також зазначив, що ГУ Національної гвардії України не підписувало контракт із позивачем, вимоги позивача можуть бути спрямовані лише до Військової частини 3029 Національної гвардії України.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 28.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представників відповідача 1,2, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 17.07.2016 між позивачем та командиром Військової частини 3029 Національної гвардії України укладений контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України МВС України та посадах рядового, сержантського та старшинського складу (а.с.11).

Відповідно до п.3 Контракту, контракт діє до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Позивач приймав участі в антитерористичний операції у м.Маріуполь Донецької області (а.с.13).

22.03.2018 позивачем отримано свідоцтво про хворобу №92/с, видане медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС по Запорізькій області». Відповідно до п.13 вказаного свідоцтво, позивач є обмежено придатним до військової служби (а.с.12).

03.05.2018 позивач звернувся до Командира ВЧ 3029 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров'я (а.с.14).

Позивачу відмовлено у звільненні за вказаних у рапорті підстав, оскільки відповідно до ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільненню в особливий період підлягають військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби (обмежена придатність до військової служби в особливий період є недостатньою підставою для звільнення) (а.с.14-15).

Не погодившись із відмовою у звільненні, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Позивач, подаючи рапорт про звільнення просив звільнити його з військової служби за станом здоров'я за п.б ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до п.б ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, яка діяла момент подання рапорту та відмови у звільнення), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Мотивуючи відмову у звільненні позивача, відповідач 1 посилався на неможливість застосування п.б ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки вказана норма застосовується лише у мирний час та вказував, що позивач може бути звільнений за п.б п.1 ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Так, відповідно до п.б п.1 ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Відповідно пп. б п.2 ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час воєнного стану, які визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» після прийняття рішення про демобілізацію: а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України; б) у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом; в) які досягли граничного віку перебування на військовій службі.

Так, відповідно до свідоцтво про хворобу №92/с, позивач є обмежено придатним до військової служби.

Представники відповідачів 1,2 стверджували наявність особливого періоду.

Позивач в свою чергу зазначив, що особливий період на території України не діє.

Таким чином, при вирішення спору по суті необхідно встановити відсутність чи наявність існування в Україні особливого періоду.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.05.2018 №521/12726/16-ц, в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Також, листом Верховного Суду від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18 повідомлено, що Верховний Суд однозначно сформував свою правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період». У вказаному листі зазначено, що: «… Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що на час звернення позивача до відповідача 1 із рапортом про звільнення в Україні діяв особливий період, у зв'язку із чим відповідач 1 правомірно не застосував приписи п.б ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відмовив у звільненні позивача з військової служби.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69000, м. Запоріжжя, вул. Віськбуд, 123, ЄДРПОУ 08803661) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 9а, ЄДРПОУ 08803498) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник