Постанова № 76271971, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5942/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Коротких А.Ю.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року №0010391306 та №0010381306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року даний адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків та зборів до бюджету платником податків-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 22 серпня 2016 року №4600/26-56-13-06-05/НОМЕР_1, яким встановлено наступні порушення: пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, а також пп.1.2, 1.3, п.161 підр.10, розд. ХХ Податкового кодексу України та пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_3 не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі 1 360 728,81 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб відповідно до п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України та не сплачено податок на суму 271536,76 грн.; п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та заниження ставки оподаткування при нарахуванні військового збору в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 20410,93 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року: №0010381306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 339 420,95 грн., в тому числі за основним платежем 271 536,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 67 884,19 грн.; №0010391306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 25 530,66 грн., в тому числі за основним платежем 20 410,93 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 5 102,73 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитором відповідно до п.8 підр.1 р.ХХ Кодексу, тому у позивача не виникло обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 (Позичальник), з однієї сторони, та ПАТ «Укрсоцбанк» (Кредитор), з іншої сторони, 19 вересня 2006 року укладено договір про надання кредиту №39.29-50/419к .

10 липня 2015 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем до кредитного договору внесено зміни згідно Договору №3 про внесення змін, відповідно до якого станом на дату укладання цього договору заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом складає 66 814,94 долари США, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 35 494 доларів США. Сторони домовились, що погашення позичальником (позивачем) заборгованості за договором кредиту в сумі 40 000 доларів США здійснюється не пізніше 10 липня 2015 року (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.2 договору сторони домовились, що в разі якщо позичальник належним чином виконає умови викладені в п. 3.1 договору, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 червня 2016 року №11.1-186/79-705 позивачу анульовано (прощено) кредит в сумі 1 361 337,81 грн.

Отже, згідно відомостей, ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків, ОСОБА_3 у 2015 році отримано дохід у сумі 1 361 337,81 грн, що є додатковим благом і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до норм пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 1.2, 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, без визначення суми нарахованого та сплаченого податку.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 22.1 статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п.23.1, 23.2 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

За змістом статті 14.1.56 та 54 ПК України вбачається, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно статті 14.1.47 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Підпунктом 162.1.1 п.162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно п.163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Правовою підставою для нарахування і сплати «доходу» є норма абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України, яка до січня 2015 року мала таку редакцію: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

В січні 2015 року вступив в силу змінений варіант цієї норми: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається: (164.2.17) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07 травня 2015 року, внесено зміни до Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Згідно з п.8 підрозділу 1 р.XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума прощена (анульована) кредитором, у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділ 1 р.XX ПК України.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми, прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, оскільки кредитором було здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 р.XX ПК України, прощена (анульована) кредитором основна сума боргу визначена у валюті (доларах США) та не визначалась за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 статті 164 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов обґрунтованих висновків, які викладені контролюючим органом в акті перевірки від 22 серпня 2016 року №4600/26-56-13-06-05/НОМЕР_1, що свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року №0010391306 та №0010381306, які прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з огляду на встановлені порушення ОСОБА_3 п.167.1 статті 167 ПК України, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Коротких А.Ю.