Постанова № 76271799, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/27427/15 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Літвіної Н.М.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про зобов'язання Національну раду з питань телебачення і радіомовлення прийняти рішення та вчинити дії щодо нарахування та виплатити Позивачу, одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що відповідно до наказу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 03.11.2010 року № 552-к її звільнено з 08.11.2010 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На час звільнення, як вказує Позивач, її вік становив 54 роки 06 місяців 28 днів, загальний стаж - 37 років 01 місяць 19 днів, стаж державної служби - 27 років 10 місяців.

Також, Позивач вказує, що у відповідності до вимог діючого законодавства України вона отримала право на дострокове отримання пенсії державного службовця. Також позивач вважає, що відповідно до вимог ч.13 ст.37 Закону України «Про державну службу вона має право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, що становить 24820,00грн.

При цьому, відповідно до пункту 2 наказу про звільнення позивача на відділ бухгалтерського обліку та звітності був покладений обов'язок виплатити позивачу лише вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку. В подальшому Позивач звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 посадових місячних окладів, однак у виплаті такої допомоги їй було відмовлено з посиланням на те, що підстав для нарахування та виплати грошової допомоги не має. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та незаконною.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо відмови у виплаті грошової допомоги грошової допомоги у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_3, яка звільнена з 08.11.2010 року з посади керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебаченні і радіомовлення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу від 03.11.2010 року № 552-к «По особовому складу».

Зобов'язано Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) грошову допомогу у розмірі десяти місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 закону України «Про державну службу».

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що право на одержання допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Також, суд першої інстанції зазначив, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу».

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, при цьому, визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними також дії Відповідача відносно відмови Позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч.13 ст.37 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2017 року скасовано.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулась до суду з позовом 18.12.2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Посилання Позивача на ч.2 ст.233 КЗпП України щодо відсутності обмеження будь-яким строком її права звернення до суду з даним позовом апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки одноразова грошова допомога, яку просить стягнути Позивач, не є компенсаційною виплатою та не входить до структури заробітної плати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що в розумінні положень статті 2 Закону №108/95-ВР грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка підлягала до виплати державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, є державною гарантією, яка встановлювалась Законом № 3723-XII.

Така грошова допомога охоплюється поняттям заробітної плати, яка підлягає виплаті незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування такої грошової допомоги. Більш того, у статті 37 Закону № 3723-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для характеристики статусу особи, яка має право на таку доплату, використовується термін «державний службовець», що додатково підтверджує належність такої грошової доплати до складової заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки грошова допомога при звільненні державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію є частиною заробітної плати, звернення до суду з вимогами про зобов'язання її виплатити не обмежується будь-яким строком.

13 серпня 2018 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Файдюка В.В. та суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. ухвалою прийняла справу № 826/27427/15 до провадження та призначила справу на 04 вересня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 10 травня 2007 року Позивач була прийнята на посаду керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на підставі конкурсу з посадовим окладом 1600 гривень на місяць та присвоєно 7 ранг державного службовця, що підтверджується копією наказу від 10 травня 2007 року №143-к «По особовому складу».

Відповідно до копії Витягу з Наказу від 06 серпня 2010 року № 298-к «Про розстановку кадрів відповідно до штатного розпису Національної ради на 2010 рік» Позивача попереджено про те, що її посада підлягає скасуванню у зв'язку із введенням в дію нової редакції Національної ради на 2010 рік (наказ від 03.08.2010 року № 292-к) та запропоновано останній посаду провідного спеціаліста секретаріату представника у Кіровоградській області управління координації роботи представників та секретаріатів представників.

Наказом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03 листопада 2010 року №552-к «По особовому складу» ОСОБА_3, керівника секретаріату представників Приморського регіону управління координації роботи регіональних секретаріатів, 08 листопада 2010 року звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та наказано відділу бухгалтерського обліку та звітності виплатити ОСОБА_3 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України та компенсацію за 41 календарний день невикористаної відпустки.

Згідно з копією довідки № 217 від 08 листопада 2010 року, виданої Позивачу, посадовий оклад останньої на посаді керівника секретаріату представників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення складав 2482,00 грн., стаж державної служби 27 років 10 місяців.

Відповідно до копії довідки від 02 листопада 2015 року № 8575/02, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі, ОСОБА_3 з 17.11.2010 року перебуває на обліку в УПФУ Обухівського району Київської області згідно Закону України «Про державну службу».

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 вересня 2010 року № 749/13/155-10, Позивачу роз'яснено, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має підстави для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

16 лютого 2011 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення листом № 15а/34 повідомила Позивача про те, що підставою для звільнення за п. 1 ст. 40 Закону України «Про державну службу» не є вихід на пенсію, тому державному службовцю не виплачується передбачена ст. 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла момент виникнення спірних правовідносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Так, з 20.01.1994 року діють і норми Закону України від 16.12.1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3721-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 21 цього Закону особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Суб'єктами правовідносин у цьому випадку є державний службовець та власник або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту), (розділ VII зазначеного Закону).

Як зазначає Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 13 статті 37 Закону №3723-XII в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України, статті 21 Закону України №3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року, такий слід розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади, відповідно до чинного законодавства, державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону №3723-XII.

При цьому, відповідно до п. 4 ст. 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 року у справі № 21-281а14, зазначено, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер.

Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Таким чином, розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини 1 статті 40 КЗпП, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

За таких обставин, право на одержання допомоги відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.

Розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Тобто, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Судом першої інстанції встановлено що, загальний стаж роботи ОСОБА_3 на день звільнення (08.11.2010 року) становив 37 років 1 місяць 19 днів, з яких стаж державної служби 27 років 10 місяців.

Тобто, ОСОБА_3 була звільнена з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 08.11.2010 року, вийшла на пенсію 1711.2010 року як державний службовець та має стаж державної служби понад 10 років.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача у повному обсязі.

Також, правомірним є висновок суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Відповідача відносно відмови Позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч.13 ст.37 Закону України «Про державну службу».

Доводи апеляційної скарги Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Літвіна Н.М.