Ухвала суду № 76271762, 05.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"05" вересня 2018 р. справа № 809/894/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1241 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу № 628 від 24.11.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини 1241 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу № 628 від 24.11.2017 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження. 14.08.2018 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

21.08.2018 представником відповідача, в порядку ч.4 ст.123 КАС України, подано суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке мотивоване тим, що позивачем свідомо пропущено строк звернення до суду, а причини його пропуску є неповажними. Зазначає, що посилання позивача про неможливість звернення до суду у строки визначені КАС України через хворобу дитини є недоведеними, оскільки позивач протягом цих періодів часу перебував на військовій службі, від виконання службових обов’язків у військовій частині не звільнявся, про що свідчать витяги з наказів, про надання відпустки за сімейними обставинами чи звільнення його від службових обов’язків по догляду за дитиною у зв’язку з її хворобою не звертався, свідомо не вживав заходів щодо звернення за безоплатною правовою допомогою, не представив жодних доказів щодо відсутності інших членів сім’ї, які б могли доглянути чи вжити заходів щодо лікування дитини та не навів інших поважних причин. Посилання позивача на неможливість звернення до суду у зв’язку з хворобою та доглядом дитини просить суд не визнавати поважними причинами пропуску строку.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали подане клопотання з наведених у ньому підстав. Просили задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Розглянувши подане клопотання, з’ясувавши всі в ньому наведені обставини, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з наступних мотивів.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду із зазначеними позивачем позовними вимогами є місячний строк.

У відповідності до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу за № 628 від 24.11.2017 року, з яким позивач ознайомлений 23.02.2018 року, що сторонами визнається. До суду звернувся 24.05.2018 року.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року позовну заяву позивача було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, із зазначенням причин поважності його пропуску. Ухвалою суду від 15.06.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та зазначено, що із поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду вбачається поважність причин його пропуску.

У поданій заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів та поновити пропущений ним процесуальний строк, зазначивши, що ним з поважних причин пропущено строк звернення щодо оскарження наказу № 628 від 24.11.2017 року, а саме через об’єктивні причини: його хворобу та хворобу дитини, перебування у відрядженні.

Так, на поважність причин пропуску строку звернення позивачем суду зазначено і подано: за період з 03.03.2018 року та 04.03.2018 року – вихідні дні, за період з 05.03.2018 по 30.03.2018 року – довідка Дитячої лікарні про хворобу дитини від 30.03.2018 року (а.с.33), за період з 29.03.2018 року по 02.04.2018 року – листок звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність №297 від 29.03.2018 року(а.с.36), за період з 05.04.2018 року по 25.04.2018 року - довідка Дитячої лікарні про хворобу дитини від 25.04.2018 року (а.с.34), за період з 26.04.2018 року по 18.05.2018 року - довідка Калуської районної лікарні про хворобу дитини від 18.05.2018 року (а.с.35), копія свідоцтва про народження дитини від 26.09.2007 року, за період з 02.05.2018 року по 21.05.2018 року – витяг з наказу про перебування у службовому відрядженні №96 від 02.05.2018 року та №113 від 22.05.2018 року (а.с.37-38).

Відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, Європейська Конвенція “Про захист прав людини і основоположних свобод” (далі – Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, згідно практики ЄСПЛ вказане право не є абсолютним і підлягає визначеним національним законом обмеженням.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, наголошує, що застосування строків звернення до суду має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Разом з цим, згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, суд в кожному випадку зобов’язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У рішенні по справі “ОСОБА_2 проти Туреччини” ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на всі обставини справи.

Як слідує з матеріалів справи, поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, додані позивачем докази є такими, що підтверджують реальну та значну складність в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом в установлені законом строки.

Суд не приймає до уваги доводи представників відповідача стосовно визнання зазначених позивачем причин поважності пропуску строку непідтвердженими, оскільки такі є підтверджені належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Накази військової частини щодо перебування позивача в час лікування дитини на військовій службі та залучення його у добові наряди не є підставою для висновку про недоведеність зазначених позивачем причин поважності пропуску строку звернення до суду. Навпаки, суд вважає, що перебування на службі під час хвороби дитини є обставиною, що значно ускладнювала позивачу можливість звернення до суду. Інші наведені представниками відповідача обставини також не спростовують доведених позивачем належними доказами причин пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду є поважними. Позивачем доведено неможливість звернення із позовом раніше та надано суду належні та допустимі докази.

За таких обставин, адміністративний позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до суду, однак є поважні причини для його поновлення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст.6, 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”, ст.6 Європейської Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод”, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Біньковська Н.В.