Постанова № 76271436, 04.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/4709/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання – Кислиця І.В.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг»

розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28 березня 2018 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. о 14 годині 33 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі – ОСОБА_5 «ПівнГЗК»), Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг» (надалі – ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг»), Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», Будівельно-монтажного управління №6, Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці на вказаних підприємствах. Висновком МСЕК у 2006 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, який при наступних переоглядах неодноразово змінювався у сторону збільшення та з 2013 року позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності і другу групу інвалідності на безстроковий термін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 26 червня 2017 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28 березня 2018 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд», будівельно-монтажного управління №6 про стягнення моральної шкоди.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» та ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг»на його користь моральну шкоду у розмірі по 64 000, 00 грн. з кожного

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28 березня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ПівнГЗК»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ОСОБА_5 «ПівнГЗК»та ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг»на користь держави судовий збір у розмірі по 320,00 грн. з кожного

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить змінити рішення суду та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» до 20 000,00 грн., посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та неврахування судом конституційної значимості здоров’я.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції, шляхом зменшення розміру суми відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу.

Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Відзив на апеляційні скарги не подано.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг» про відшкодування моральної шкоди, оскільки в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено, а, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, залишивши без задоволення апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, як необґрунтовану, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 у період з 25 липня 1984 року по 25 лютого 1987 року, з 10 червня 1987 року по 01 березня 1988 року, тобто 03 роки 04 місяці, працював на посаді електрогазозварювальника Північеного ГЗК, правонаступником якого є ОСОБА_5 «ПівнГЗК».

З 12 вересня 2001 року по 30 вересня 2002 року, тобто 01 рік 18 днів, позивач працював на посаді електрогазозварювальника на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь», правонаступником котрого є ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_2 Ріг», (а.с. 15-18).

Крім цього, позивач на протязі 18 років 2 місяців працював на різних підприємствах, а саме: ш. Першотравнева-1 ВО «Кривбасруда», ВО «Харківтрансгаз», БУ «Укртрубопровідбуд», кооперативі «Вогник», Виробничій фірмі «Газбуд», РМЗ ВАТ «Кривбасзалізрудком», ВАТ «Тепловодбуд».

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 01 грудня 2005 року у позивача встановлено професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія попереково-крижова, стан після лазерної вапоризації, різко виражені статико-динамічні порушення, стійкий больовий синдром.

Відповідно до п.п. 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21 лютого 2006 року, причиною професійних захворювань позивача є робота на протязі 19 років 3 місяців в умовах важкої фізичної праці, з рівнем фізичного перенавантаження, що перевищує нормативи. Рівень фізичних навантажень: перебування в вимушеній робочій позі з нахилом тулубу більше 30*-31,5% заміни при нормативі не допускаються; вимушені нахили тулубу 138 раз за зміну при нормі, - до 100; маса вантажу, що піднімається та переміщується вручну 31кг (В/О «Харківтрансгаз»); 75кг (ш. «Першотравнева-1») при допустимій до 30кг, важкість праці відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості (а.с.10).

Висновком МСЕК від 20 березня 2006 року, ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% та визнано інвалідом ІІІ групи з 13 березня 2006 року, з наступним переоглядом 01 квітня 2007 року (а.с.116).

Висновком МСЕК від 04 лютого 2013 року, ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 80% з 01 березня 2013 року та визнано інвалідом ІІ групи безстроково, присвоєно 2-гу групу інвалідності (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов’язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обов’язків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв’язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності із зором, в нього часто підвищується зоровий тиск, знижується пам’ять та інтелект. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров’ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров’я, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз’ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

З акту розслідування професійного захворювання від 21 лютого 2006 року (а.с. 9-10) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (19 років 3 місяців) в умовах важкої фізичної праці, із яких 03 роки 04 місяці на ОСОБА_5 «ПівнГЗК».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі й з вини ОСОБА_5 «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов’язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 21 лютого 2006 року, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу є необґрунтованими.

Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ОСОБА_5 «ПівнГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов’язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи, у тому числі й на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, як на інших підприємствах (15 років 11 місяців), так і на підприємстві ОСОБА_5 «ПівнГЗК» (3 роки 4 місяці), відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі можливість його відновлення, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 80% та другої групи інвалідності, які встановлено безстроково.

У зв’язку з чим доводи апеляційних скарг, як позивача ОСОБА_1, так і відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скарга, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, та відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо -збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: