Рішення № 76271086, 03.09.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/419/2018

ЄУН 229/1103/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С. О.,

за участю секретаря судового засідання Пантелєєвої Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові, який направлений позивачем до суду 21березня 2018 року, а надійшов до суду 28 березня 2018 року, позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі – ПАТ КП «Приватбанк») зазначив, що 12 квітня 2010 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку (далі - Умови), складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту банку керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає згоду банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. ПАТ КБ "Приватбанк" цілком виконав зобов’язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач своєчасно не надавав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15 січня 2018 року складає 67680,23 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 2076,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 57743,66 грн., заборгованість за пенею та комісією – 4160,82 грн., штраф (фіксована частина – 500,00 грн., процентна складова – 3199,,06 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

13 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у цивільній справі та позовні матеріали.

26 квітня 2018 року відповідач подав до суду заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином. В позовній заяві міститься клопотання, в якому зазначено, що ПАТ КП «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надав письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до анкети-заяви від 12 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'являти вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2. ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 1.1.7.31 Умов терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 50 років (а.с.29).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до п. 1.1.2.5 клієнт зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання. Відповідно до довідки про умови кредитування розмір щомісячного платежу складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. на не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів – до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.15).

Відповідно до кредитного договору ОСОБА_1 отримав картку № 4149437409923461, яка має термін дії до останнього дня січня 2014 року, а потім картку № 4149437103373591, яка має термін дії до останнього дня лютого 2014 року (а.с. 76).

Згідно з наданим банком розрахунком останнє погашення заборгованості здійснено відповідачем 26 липня 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом 28 березня 2018 року (а.с.22).

Щодо суми у розмірі 39,18 грн., вказаної в розрахунку як сума погашення за наданим кредитом 28 червня 2015 року, то згідно з детальною роздруківкою руху коштів на картковому рахунку, то в цю дату було здійснено автоматичне погашення простроченої заборгованості, а не оплата відповідачем заборгованості (а.с.72).

Положеннями частин 1, 3 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проаналізувавши умови кредитного договору сторін у справі, зміст ст.ст. 207, 253, 256, ч.1 ст. 259, ч. 4 ст. 267, 256-259 ЦК України, суд дійшов висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, що відповідає строку дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повернення кредиту, тобто строку дії картки (ст.261 ЦК України).

Застосувавши до спірних правовідносин загальну позовну давність у 3 (три) роки, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості, який закінчився 26 липня 2017 року.

Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивач не зазначив причини пропущення строку позовної давності.

Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Тобто, у зв'язку зі спливом строку позовної давності для стягнення основної суми заборгованості за кредитним договором сплив строк і для стягнення процентів за користування кредитними коштами, а також стягнення пені та штрафів за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

До того ж, позивачем безпідставно нараховані відповідачу пеня та штрафи після 14 квітня 2014 року, як особі, яка зареєстрований у населеному пункті (м. Дружківка Донецької області), де проводилась антитерористична операція. Ці дії суперечать вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент звернення позивача ПАТ КП «Приватбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 квітня 2010 року сплинув строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст..ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2010 року в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня вручення учаснику справи повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 вересня 2018 року.

.

Суддя: С. О. Рагозіна