Рішення № 76270864, 05.09.2018, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/759/18

Провадження № 2/181/236/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юр’єва О.Ю.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації у Дніпропетровській області про встановлення факту спільного проживання позивача зі своїм братом на день його смерті, про встановлення факту належності документу та про визнання права за позивачем на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 районної державної адміністрації у Дніпропетровській області про встановлення факту спільного проживання позивача зі своїм братом на день його смерті, про встановлення факту належності документу та про визнання права за позивачем на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її брат ОСОБА_6 працював в колгоспі «Паризька комуна», що згодом реорганізувалось в АТ «Вознесенське». 02 червня 1992 року ОСОБА_6 разом з іншими колгоспниками та пенсіонерами вступили до зазначеного вище підприємства членом якого до самої смерті перебував брат позивача. За життя сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав, з причини хвороби, внаслідок якої помер. До дня його смерті позивач проживав з братом по вул.Садова,6, с.Вознесенське, Межівського району, Дніпропетровської області разом з батьками. Позивач здійснила поховання брата самостійно.

В списку громадян-членів акціонерного товариства «Вознесенське» під номером 69 помилково зазначено прізвище брата позивача як «Чоботар Олексій Олексійович», замість правильного прізвища як «Чоботарь». Заповіт померлим братом не складався, їхні батьки померли, а позивач залишилася єдиним спадкоємцем, яка на день смерті проживала разом з ним та фактично прийняла спадщину. Нотаріально оформити спадщину не вдається, оскільки у ОСОБА_4 відсутні сертифікат на право на земельну частку (пай) та підтвердження факту родинних відносин, тому рекомендовано звернутись до суду.

Позивач просить суд встановити факт належності їй додатку №1 до списку членів акціонерного товариства «Вознесенське» Межівського району Дніпропетровської області, який доданий у додатку до Державного акта на право колективної власності на землю серії ДП Мж №007, виданому та переданому останнім у колективну власність для ведення сільсьгосподарського виробництва, де під номером 69 значиться «Чоботар Олексій Олексійович», факт спільного проживання з братом на день його смерті по вул..адова,6, с.Вознесеньске, Межівського району, Дніпропетровської області та визнати за нею право на земельну частку (пай) в розмірі 7,46 умовних кадастрових гектар на території ОСОБА_5 селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена акціонерного товариства «Вознесенське» Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач та її представник не з’явилися, останній надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 районної державної адміністрації Дніпропетровської області у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без їхньої участі. Надав відзив у якому посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з’ясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

При цьому досліджені наступні матеріали справи, яким надана відповідна оцінка.

Згідно паспорту громадянина України серії XV-КИ №536993, виданого відділом внутрішніх справ ОСОБА_5 райвиконкому Дніпропетровській області 21 жовтня 1986 року правильним прізвищем, ім’я та по батькові померлого брата позивача є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свідоцтвом про народження серії I-АВ №001210, виданого ОСОБА_5 р/б ЗАГС Дніпропетровської області 22 травня 1968 року, актовий запис №55, ОСОБА_6 народився 20 квітня 1968 року, батьком якого записано ОСОБА_7, а матір’ю – ОСОБА_8, які померли 18 січня 2003 року та 27 липня 2003 року відповідно, підтвердженням чого є свідоцтва про смерть серії 1-КИ «491172 та 1-КИ №505048, видані виконавчим комітетом ОСОБА_5 селищної ради Дніпропетровської області 20 січня та 29 липня 2003 року відповідно.

Згідно свідоцтва про смерть серії I-КИ №270539, зареєстрованого ОСОБА_5 селищною радою 02 лютого 2000 року, актовий запис №12 ОСОБА_6 помер 29 січня 2000 року.

Письмовим повідомленням приватного нотаріуса ОСОБА_5 районного нотаріального округу Дніпропетровської області №297/01-16 від 27 липня 2018 року підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6, померлого 29 січня 2000 року не заводилась. Інших спадкоємців немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе встановити факт належності документу, про який зазначає ОСОБА_4 у своєму позові.

Судом з’ясовано, що метою встановлення факту являється визнання за

ОСОБА_4 права на земельну частку (пай), в порядку спадкування за законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Свідоцтвом про народження серії II-УР №348226, виданого Слов’янською сільрадою, с.Слов’янка, Межівського району 23 травня 1960 року, актовий запис №45, ОСОБА_9 народилася 22 березня 1960 року, батьком якої записано ОСОБА_7, а матір’ю – ОСОБА_8, яка внаслідок укладення шлюбів вперше змінила прізвище на «Матюхіна», а потім на прізвище «Дига», доказом чого є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбів із зазначенням відомостей про другого з подружжя № витягу:00020450154 від 27 червня 2018 року та свідоцтво про укладення шлюбу серії III-КИ №404185, виданого ОСОБА_5 ЗАГС 08 січня 1988 року, актовий запис №1.

Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Дніпропетровської області №Д-88/0-0.31-91/139-18 від 15 червня 2018 року,

ОСОБА_6 до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №007, виданого 16 березня 1995 року акціонерному товариству «Вознесенське», внесений під порядковим номером 69, як ОСОБА_6 що, як встановлено судом, здійснено з опискою.

Державним актом на право колективної власності на землю серії ДП МЖ №007 підтверджується, що 16 березня 1995 року його видано акціонерному товариству «Вознесенське», с.Вознесенка з передачею 2256,3 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення ОСОБА_5 селищної ради від 26 жовтня 1994 року, №13. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7. В додатку до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ОСОБА_6 внесений під порядковим номером 69.

Згідно письмового повідомлення архівного відділу ОСОБА_5 районної державної адміністрації Дніпропетровської області №Д-204 від 23 червня 2018 року колгосп «Паризька Комуна» реорганізований в аграрно-виробниче акціонерне товариство «Вознесенське», яке згодом реорганізовано в КСП «Вознесенське», правонаступником якого стало ТОВ «Вознесенське».

Письмовими доказами – заявами ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, підтверджується, що з дня народження вони проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійно працювали в колгоспі «Паризька Комуна», який було реорганізовано в ТОВ «Вознесенське». Всі пенсіонери та працівники, зокрема й ОСОБА_6 разом зі своїми батьками були членами підприємства. В 1995 році членам підприємства видавали сертифікати не право на земельну частку (пай), які у них особисто є, однак з яких причин ОСОБА_13 його не отримав невідомо, можливо останній рано помер та не встиг оформити право на свою земельну частку. У сім’ї ОСОБА_6 проживала його сестра – ОСОБА_4, яка доглядала за ним до самої смерті та здійснила його поховання.

П.2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено що, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач після смерті брата, як вбачається з матеріалів цивільної справи, належним чином прийняла спадщину, фактично вступила в його управління та володіння нею, проте не оформила її з об’єктивних причин.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положенням ч.1 ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року), передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадщиною.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України (в редакції 1963 року), при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: серед іншого являються брати і сестри померлого.

Таким чином, в судовому засіданні встановлений факт прийняття спадщини позивачем після смерті її брата, яка фактично прийняла спадщину. З урахуванням того, що відсутні правовстановлюючі документи, а іншим шляхом визнати право неможливо, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити.

Стосовно застосування строку позовної давності, про що заявляв відповідач, слід зазначити, що цей строк, згідно законодавства, починає перебіг, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право. Про наявність права на земельну частку (пай) позивач дізнавлася лише в 15 червня 2018 року, а тому вважати його пропущеним не можна.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що підтверджено перебування ОСОБА_6 в членах А/Т «Вознесенське», суд вважає доведеним наявність у неї права на земельну частку (пай), яке вона набула, згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», а тому є всі підстави задовольнити вимоги позивача про спадкування такого права.

Статтею 81 ЦПК України передбачено обов’язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п.27 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_12 проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Як вбачаєься з матеріалів справи, ОСОБА_6 включено до списків – членів КСП, що додається до державного акта за №69, у встановлений законом порядку з членів не виключався, цей факт спростовано не було зі сторони відповідача.

У справах Євросуду зазначено:

«Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», заява №44277/98, від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна;

«Рисовський проти України», заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року – ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов’язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).

По-перше, видається, що ця процедура дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Суд зазначає, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу».

У зв’язку з вищевикладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами та не спростованими у встановленому процесуальним законом порядку відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України (у редакції ЗУ №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 (місце реєстрації вул. Заводська, будинок Лубзаводу, смт. Межова, Межівський район, Дніпропетровська область, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Дніпропетровської області (юридична адреса: вул.Грушевського,5 смт Межова, Дніпропетровської області, код в ЄДРЮОФОПГФ: 04052301, електронна адреса:e-mail: info@mejrda.dp.gov.ua) про встановлення факту спільного проживання позивача зі своїм братом на день його смерті, про встановлення факту належності документу та про визнання права за позивачем на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, Додатку №1 списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який доданий у додатку до Державного акта на право колективної власності на землю, серії ДП МЖ №007, видано акціонерному товариству «Вознесенське» Межівського району Дніпропетровської області 16 березня 1995 року для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів від 26 жовтня 1994 року №13, в частині помилкового зазначення ОСОБА_6 під порядковим номером 69, як «Чоботар Олексій Олексійович».

Встановити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, факт спільного на день смерті проживання разом з ОСОБА_6, померлим 29 січня 2000 року.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) в розмірі 7,46 умовних кадастрових гектар на території ОСОБА_5 селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного акціонерного товариства «Вознесенське» Межівського району Дніпропетровської області, після смерті її брата ОСОБА_6, померлого 29 січня 2000 року, в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_14