Вирок № 76270127, 05.09.2018, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1166/18

Провадження № 1-кп/192/200/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.09.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаркуши І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12018040570000379, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2018 року відносно

ОСОБА_1, який народився 1961 року березня місяця 10 числа в с.Красно-Українка Криничанського району Дніпропетровської області, зареєстрований та мешкає в с.Привільне, вул.Молодіжна, буд.8 Солонянського району Дніпропетровської області, не працює, інвалід 3 групи, має середню спеціальну освіту, громадянин України, одружений, військовозобов’язаний, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Ткаченка С.В.,

представника потерпілого – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів) в період з 01 травня 2018 року по 03 червня 2018 року маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою, з корисливих мотивів, засіяв 13,0514 га культурною сільськогосподарською рослиною «Ячмінь», що частково площею 1,3083 га відноситься до земель зони санітарної охорони.

Таким чином громадянин ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 113 Земельного кодексу України, що регламентує створення зон санітарної охорони та забороняє господарську діяльність у таких зонах, ст.ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України самовільно зайняв земельну ділянку площею 13,0514 га, яка площею 1,3083 га перебуває в межах водоохоронної зони, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст.197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки в зонах санітарної охорони.

В судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_1 роз’яснювалося право на захист, однак від допомоги захисника (адвоката) він відмовився, оскільки може захистити себе самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав повністю та своїми показаннями підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Пояснив, що 01 травня 2018 року він самостійно на тракторі ЮМЗ-6 за дві години засіяв земельну ділянку площею приблизно 13 га культурною рослиною «Ячмінь» без оформлення відповідних дозвільних документів. в тому числі і договору оренди. Частково засіяна ним земельна ділянка знаходиться в зоні санітарної охорони, оскільки розташована в безпосередній близькості до річки ОСОБА_3. Зібраний врожай він здав на зберігання та в судовому засіданні надав дозвіл на його реалізацію. Цивільний позов визнав у повному обсязі.

Представник потерпілого – ОСОБА_2 в судовому засіданні цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.

Враховуючи те, що обвинувачений, представник потерпілого та прокурор не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Крім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_1 в сукупності з відомостями про предмет злочину і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доказана повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку і прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні «Коробов проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів суд як правило застосує критерій доведеності вини поза розумним сумнівом, та така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою та відповідає критерію доведеності вини «поза розумним сумнівом». Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушень в судовому засіданні доведена повністю. Він діяв з прямим умислом. Обвинувачений є суб’єктом цього злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою. Кваліфікуючими ознаками пред’явленого в обвинуваченні злочину є самовільне зайняття земельної ділянки земель в зонах санітарної охорони.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом встановлено - щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України - відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, та йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.197-1 КК України у виді позбавлення волі з наближенням до нижчої межі, оскільки обвинувачений щиро каявся, характеризується позитивно.

В той же час суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов’язків, згідно ст.76 КК України.

Вирішуючи питання стосовно цивільного позову Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.

До початку судового розгляду з Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов’язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 13,0514 га, що розташована в районі земельної ділянки кадастровий номер 1225086000:01:025:0366 на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), з приведенням у придатний для використання стан.

В цивільному позові, який прокурор підтримав в судовому засіданні зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею загальною площею 13,0514 га, яка розташована в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:025:0366 на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів).

При цьому на площі 11,5815 га маються посіви сільськогосподарської культури «Ячмінь» та частина цієї засіяної ділянки площею 1,3083 га знаходиться у водоохоронній зоні річки ОСОБА_3. ОСОБА_1 цивільний позов визнав повністю.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно ст.212 ЗК України самовільно зайняті землі підлягають поверненню власнику. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан здійснюється за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном

З інформаційних довідок №126677190 та №126675978 від 07 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженні об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта ОСОБА_1 встановлено, що останній не набув права власності чи права користування спірною земельною ділянкою. Тобто ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 13,0514 га, що розташована в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:025:0366 на території Привільнянської сільської ради Солонянського району дніпропетровської області (за межами населеного пункту). Вказана земельна ділянка згідно Довідки форми 6-зем від 14 червня 2018 року належить до державної форми власності та є землею сільськогосподарського призначення. Діями обвинуваченого завдано шкоди інтересам держави в особі цивільного позивача.

Тому суд вважає, що цивільний позов про зобов’язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 13,0514 га, що розташована в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:025:0366 на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), з приведенням у придатний для використання стан підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати по справі – відсутні.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Цивільний позов Солонянського відділу Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, с.Привільне, вул.Молодіжна, буд.8, РНОКПП – НОМЕР_1) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Олександра Поля, буд.2, каб.327, ЄДРПОУ - 39835428) земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 13,0514 га, що розташована в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1225086000:01:025:0366, яка розташована на території Привільнянської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), з приведенням у придатний для використання стан.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно ОСОБА_1 не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, представнику потерпілого.

Головуючий: суддя Н.О.Щербина