Постанова № 76269606, 03.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/635/17

Провадження № 22-ц/772/1797/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуСправа № 129/635/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),

суддів: Сало Т.Б., Медяного В.М.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: ОСОБА_4

відповідач: ОСОБА_5

відповідач: ОСОБА_6

відповідач: ОСОБА_7

відповідач: ОСОБА_8

відповідач: ОСОБА_9

відповідач: ОСОБА_10

відповідач: ОСОБА_11

відповідач: ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство «Дубовий гай», ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_13 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року, постановлену у складі судді Дєдова С.М. в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області, -

встановив:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання рішення незаконним, згідно із яким позивачем заявлено одну позовну вимогу – визнати незаконним та скасувати рішення комітету спілки громадян співвласників майна, що знаходиться в частковій загальній власності с. Губник про виділення в натурі ОСОБА_14 корівника № 5 в розмірі 57 м та ОСОБА_12 корівника № 5 в розмірі 23 м, прийняте відповідно до протоколу №1 від 13.12.2016 року.

24 травня 2018 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову, у якій просив забезпечити позов ОСОБА_3 шляхом встановлення заборони ОСОБА_12 та іншим особам вчиняти будь-які дії, щодо корівника №5, який розташований в с. Губник Гайсинського району Вінницької області та включений до майна пайового фонду КСП «Південний Буг» с. Губник Гайсинського району Вінницької області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 19.05.2018 року представнику позивача стало відомо, що ОСОБА_12 разом з невідомими особами, без отримання відповідних документів, які підтверджують право власності або право користування корівником, почав вчиняти, щодо цього корівника відповідні дії, з метою його реконструкції, а саме вибив в корівнику дерев’яні щити, якими був забитий один із входів в корівник та навішав на цей вхід в корівник свої ворота із замком, в середині корівника почав вкопувати бетонні стовпи з метою облаштування в ньому капітальної стіни(перегородки), змінюючи при цьому первісний стан корівника, а саме зміну його внутрішніх конструкцій та площі, при цьому було пошкоджене майно, яке знаходиться в корівнику, а саме обладнання для годування тварин. Враховуючи такі обставини, представник позивача вважає, що ОСОБА_12 має намір не дочекавшись винесення рішення у даній справі, заволодіти частиною даного корівника та вчинити, щодо нього відповідні дії, спрямовані на його реконструкцію, пов’язану з будівельною діяльністю, при цьому не отримавши відповідних документів, які підтверджують право власності або право користування даним корівником, земельною ділянкою під ним, а також документів, які дозволяють здійснювати його реконструкцію відповідно до Закону України «Про містобудівну діяльність», тому невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що нормами цивільного законодавства України, які визначають перелік видів забезпечення позову (ст. 150 ЦПК України), визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти саме певні дії, тобто законом вимагається конкретизація цих дій та кола осіб, до яких необхідно вжити заборону, а натомість представником позивача не конкретизовано які саме дії необхідно заборонити вчиняти та не окреслено кола осіб, до яких необхідно вжити заборону, що не дозволяє суду визначити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а також у заяві відсутнє обґрунтування як таке невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини, а також уточнив, що він просить забезпечити позов шляхом встановлення заборони безпосередньо ОСОБА_12 вчиняти дії по реконструкції та переобладнанню спірного приміщення, крім того апеляційну скаргу підтримав представник Фермерського господарства «Дубовий гай».

Відповідач ОСОБА_5 та третя особа – ОСОБА_12 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість ухвали суду.

Інші учасники справи в судове засіданні не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 травня 2018 таким вимогам закону відповідає.

Так, відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов, окрім іншого забезпечується шляхом: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами 4 – 10 ст. 151 ЦПК України визначено випадки у яких не допускається забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір про визнання незаконним та скасування рішення комітету спілки громадян співвласників майна про виділення в натурі майна, а саме виділення ОСОБА_14 та ОСОБА_12 нежитлового приміщення корівника №5, що розташований в с. Губник Гайсинського району Вінницької області, тому суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо цього майна не може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд першої інстанції вищевказані обставини врахував та дійшов обгрунтованого висновку про неспівмірність позовних вимог заявленим заходам забезпечення позову, оскільки проведення будь-яких робіт з реконструкції чи переобладнання спірної будівлі не може призвести до утруднення виконання можливого судового рішення про визнання незаконним та скасування рішення комітету спілки громадян співвласників майна.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що при зверненні в суд із заявою про забезпечення позову, позивачем не було конкретизовано які саме дії необхідно заборонити вчиняти та не окреслено кола осіб, до яких необхідно вжити заборону, що не було зроблено і в апеляційній скарзі, і вказані обставини були уточненні лише при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, однак згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, необхідно врахувати, що спір між сторонами існує тривалий час і застосування вказаного виду забезпечення позову призведе до обмеження прав ОСОБА_12, який у справі є не відповідачем, а лише третьою особою, на здійснення права власності, тоді як відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За вимогами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновок суду першої інстанції про неспівмірність позовних вимог заявленим заходам забезпечення позову.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно ухвала суду першої інстанції, яка грунтується на вимогах закону, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 149- 153, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_13 залишити без задоволення, а ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_2

Судді: /підпис/ ОСОБА_15

/підпис/ ОСОБА_16

Згідно з оригіналом.

Суддя В.В. Оніщук