Постанова № 76268261, 03.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/3676/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Запотічного І.І.,

суддів - Довгої О.І., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х,П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення у справі № 807/178/18 за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року адвокат ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання незаконною відмови у доступі до інформації, викладеної Головним управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в листі-відповіді від 25 січня 2018 року на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 19 січня 2018 року; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати позивачу - адвокату ОСОБА_1 запитувану інформацію, а саме: надати інформацію про дати видачі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Дротинці Виноградівського району паспорта громадянина України з 1991 року по день надання відповіді; надати копію заяви (форма 1) про видачу паспорта у 2014 році громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Дротинці Виноградівського району.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного судувід 16 квітня 2018 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018р. апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задоволено; рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 807/178/18 скасовано та прийнято нове яким позов задоволено частково; визнано незаконною відмову у доступі до інформації, викладену Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області у листі відповіді від 25.01.2018 року на адвокатський запит адвоката ОСОБА_1 від 19.01.2018 року; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надати адвокату ОСОБА_1 інформацію згідно адвокатського запиту від 19.01.2018 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в користь ОСОБА_1 1762, 30 грн. судового збору.

07.08.2018р. апелянт подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просила винести додаткове судове рішення у справі №807/178/18, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Заявник у заяві, яка надійшла на адресу суду 28.08.2018р. просила розгляд заяви проводити за її відсутності.

Відповідач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду заяви без їхньої участі.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Заяву про винесення додаткового судового рішення на підставі пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства з питань судових витрат, яка надійшла до апеляційного суду 27 червня 2018 року, було подано представником позивача 23 червня 2018 року засобами поштового зв'язку з долученням доказів про понесені позивачем судові витрати.

Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи.

Оцінюючи правомірність вимоги, викладених у заяві, щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги від 05.02.2018 року між позивачем та адвокатом Нечаєвим В.В.(а.с.17), акт прийому-передачі наданих послуг від 05.03.2018 року (а.с.18), квитанцію № 80 від 05.03.2018 року на суму 4200 грн., які підтверджують те, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 грн.

Виходячи із приписів частин 6 і 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності будь-яких застережень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу зі сторони відповідача суд апеляційної інстанції вважає, що такі належним чином підтверджені та підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 252, 310, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 06.09.2018р.