Рішення № 76267641, 30.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/860/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

представника позивача - Семенченко К.О.,

представника відповідача - Ващук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до виконавчого комітету Херсонської міської ради, Херсонської міської ради, третя особа - Міністерство інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

07 травня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (далі - позивач, ДП "ХМТП") до виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - ВК ХМР), Херсонської міської ради (далі - ХМР), третя особа - Міністерство інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонської міської ради щодо неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Херсона з державної власності об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1;

- зобов'язати Виконавчий комітет Херсонської міської ради та Херсонську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Херсона об'єктів житлового фонду - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1.

Ухвалою суду від 08.05.18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.05.18 о 09:00 год.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року відкладено підготовче засідання на 04.07.2018 року.

04.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 12.07.2018 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

12.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 25.07.2018 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

25.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 06.08.2018 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року закрито підготовче провадження в справі та призначено судове засідання на 22 серпня 2018 року о 14:30 год.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 1997 року по день звернення до суду намагається вирішити з Виконавчим комітетом Херсонської міської ради питання прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Херсона з державної власності об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі ДП "ХМТП" - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2 та м. Херсон, пров. Портовий, 1. Рішенням Виконавчого комітету ХМР "Про передачу житла Херсонського морського торговельного порту до комунальної власності" № 461 від 21 жовтня 1997 року вирішено ДП "ХМТП" передати, а міському житлово-комунальному управління прийняти на баланс житлові будинки та зовнішні інженерні мережі, зазначені в пп.11,16 додатку 3 до рішення. Позивач зазначає, що комісією з питань прийняття відомчого житлового фонду до комунальної власності міської територіальної громади двічі проводились засідання з питання прийняття до комунальної власності вищезазначених будинків. В процесі тривалого розгляду передачі житлових будинків до комунальної власності змінилось чинне законодавства, як наслідок відповідач ухиляється від виконання свого ж власного рішення №461 від 21 жовтня 1997 року. З посиланням на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. N 891) обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

29 травня 2018 року від відповідача - Херсонської міської ради надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з таких підстав. Причина невиконання рішення №461 від 21 жовтня 1997 року не відома та наразі не має значення для розгляду справи по суті. В процес опрацювання наданих позивачем документів та матеріалів виявилося, що у вказаних житлових будинках приватизовано більшість квартир та нежитлових приміщень в двох будинках перебуває в приватній власності. В житловому будинку по вулиці Морська, 2 з 32 квартир приватизовано 31, в житловому будинку по провулку Портовий,1 з 75 квартир приватизовано 56, тобто, фактично майно не є державним, а належить приватним особам. Відповідач вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також наполягає на пропущенні позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав та обов'язків. Все це, на думку відповідача, є підставами для залишення адміністративного позову без розгляду або для закриття провадження в справі

Представник відповідача в судовому засіданні свою правову позицію підтримав.

Відповідач - ВК ХМР явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про свою правову позицію суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про свою правову позицію суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Рішенням ВК ХМР "Про передачу житла Херсонського морського торговельного порту до комунальної власності" № 461 від 21 жовтня 1997 року вирішено ДП "ХМТП" передати міськжитлокомунуправлінню, виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства та ДКП "Херсонтеплокомуненерго" прийняти на баланс житлові будинки та зовнішні інженерні мережі, зазначені в додатку 1 в строк до 01.12.1997 року, в додатку 2 в строк до 31.12.1997 року, у додатку 3 в строк до 01.07.1998 року.

Додатком 3 до рішення визначено перелік будинків позивача, що передаються у комунальну власність до 01 липня 1998 року, серед яких під №11 зазначено будинок по вулиці Морська,2, а під №16 будинок по провулку Портовий в місті Херсоні.

Доказів скасування рішення ВК ХМР №461 від 21 жовтня 1997 року повністю або в частині сторони суду не надали.

В подальшому рішенням ХМР "Про згоду на передачу до комунальної власності територіальної громади міста мереж водопостачання та каналізації, що знаходяться на балансі ДП "Херсонський морський торгівельний порт"" №1384 від 24 грудня 2009 року надана згода на передачу до комунальної власності територіальної громади міста мереж водопостачання та каналізації, серед іншого, будинків по вулиці Морська, 2 та по провулку Портовий,1 в місті Херсоні.

В період до 11 березня 2011 року між сторонами постійно велась переписка з питання прийняття до комунальної власності територіальної громади зазначених будинків, яка не мала позитивних результатів.

11 березня 2011 року наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про передачу житлових будинків ДП "Херсонський МТП" у комунальну власність" №74 дозволено передачу в комунальну власність територіальної громади міста Херсона житлові будинки 1934 року побудови, інвентарний №4000442 по вулиці Морська, 2 та 1963 року побудови, інвентарний №3106790 по провулку Портовий,1 в місті Херсоні.

Питання стосовно передачі житлових будинків до комунальної власності територіальної громади розглядалось відповідачами без ніяких конкретних рішень до 16 червня 2016 року.

16 червня 2016 року ВК ХМР листом "Про передачу до комунальної власності житлових будинків ДП "Херсонський морський торгівельний порт"" №1733-15 повідомив Міністерство інфраструктури України про відсутність підстав для прийняття житлових будинків до комунальної власності територіальної громади міста з тих підстав, що у вказаних житлових будинках більшість квартир та нежитлових приміщень перебуває у приватній власності.

Відповідач зазначив про набрання з 01 січня 2015 року чинності Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". З урахуванням чого, за наявності згоди підприємства та відповідного рішення Мінінфраструктури України, комісією буде розглянуто питання прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Херсона окремо кожної квартири.

Листами ВК ХМР від 12 січня 2018 року та 13 лютого 2018 року на адресу позивача повідомила останнього про суттєву зміну процедури прийняття до комунальної власності об'єктів, яка передбачає розгляд питання комісією з питань приймання до комунальної власності міської територіальної громади житлового фонду та об'єктів інфраструктури (далі - Комісія); надання згоди на передачу об'єктів у комунальну власність на пленарному засіданні сесії міської ради; оформлення акта приймання-передачі відомчого житлового фонду; затвердження цього акта виконавчим комітетом міської ради, і лише після цього зарахування на балансовий облік.

Фактично відповідачі на протязі 1997-2018 років питання про передачу в комунальну власність житлових будинків позивача остаточно не вирішено та не прийнято жодного рішення крім рішення №461 від 21 жовтня 1997 року.

Не погоджуючись з оскаржуваною позицією відповідачів, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Преамбула до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передбачає, що цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.

Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду (чч.1,2 ст.1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Об'єктами передачі згідно з цим Законом є об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом (абз.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність:

цілісні майнові комплекси підприємств, що провадять діяльність, передбачену частинами першою і другою статті 4 Закону України "Про підприємництво";

цілісні майнові комплекси казенних підприємств;

майно підприємств, списане в установленому законодавством порядку;

об'єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об'єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України);

об'єкти, будівництво яких фактично продовжується за рахунок державних капітальних вкладень, до введення їх в експлуатацію;

об'єкти, щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію (ч.2 ст.2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Судом встановлено, що житлові будинки, які передаються позивачем в комунальну власність територіальної громади відповідають правовому інституту "об'єкт передачі" відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Передача об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (чч.1,2 ст.4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад (ч.3 ст.4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

В матеріалах справи наявні належні докази передачі уповноваженим органом об'єктів житлового фонду у комунальну власність територіальної громади міста Херсон.

Передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі (ч.1 ст.6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо) (ч.4 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Відповідно до пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" постановою КМ України №961 від 06 листопада 1995 року затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - Положення №891).

Відомчий житловий фонд передається у власність відповідних міст, селищ і сіл безплатно.

Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо) (п.3 Положення №891).

Передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж та інші), а також документами, що встановлюють право на нього.

У разі відсутності необхідної технічної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність (п.8 Положення №891).

Акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (форма додається) складається в чотирьох примірниках, підписується членами комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність та затверджується держадміністрацією або виконкомом, який утворив цю комісію (п.9 Положення №891).

Разом з передачею відомчого житлового фонду в комунальну власність передається майно житлово-експлуатаційних та комунальних підприємств які обслуговували цей фонд, у тому числі основні фонди, ремонтно-будівельні бази, майстерні, транспортні засоби, прибиральна техніка, в частині, що визначається комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність (п.10 Положення №891).

Відповідач заперечує наявність правових підстав для прийняття двох житлових будинків позивача в комунальну власність територіальної громади міста Херсон, проте він не заперечує прийняття міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" на свій баланс зовнішніх мереж каналізації двох житлових будинків - по вулиці Морська,2 та по провулку Портовий,1 в місті Херсоні.

Тобто, відповідач в порушення приписів Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Положення №891 приймає на баланс міського комунального підприємства мережі зовнішньої каналізації, які повинні прийматись "разом з відомчим житловим фондом" без такого житлового фонду.

Видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, їх житлових комплексів та/або їх частин та інших об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність відповідно до законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів.

Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування (ч.1 ст.6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

В даному випадку з 1997 року по момент розгляду справи в суді фактично не виконуються функції передбачені ч.1 ст.6 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Окремо суд звертає увагу відповідачів, що рішенням ВК ХМР №461 від 21 жовтня 1997 року відповідач - ВК ХМР виконав передбачені спеціальним законодавством вимоги для прийняття у комунальну власність житлових будинків позивача, але не виконав власного рішення та на момент розгляду справи в суді не прийняв житлові будинки до комунальної власності територіальної громади. При цьому, відповідач вчинив комплекс дій по прийняттю на баланс відповідних служб та комунальних підприємств мереж, які приймаються на баланс "разом з відомчим житловим фондом" без приймання такого житлового фонду.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено бездіяльність відповідачів стосовно неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Херсона з державної власності об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів або органів місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У спорі, що розглядається, відповідач прийняв рішення про прийняття до комунальної власності територіальної громади об'єктів житлового фонду позивача, а також в продовж тривалого періоду часу (12 років після прийняття рішення) вчинив дії по прийняттю на баланс комунального підприємства зовнішніх каналізаційних мереж цих об'єктів житлового фонду.

Умови, за яких орган місцевого самоврядування має право не здійснювати передбачений спеціальним законодавством комплекс дій по прийняттю до комунальної власності територіальної громади об'єктів житлового фонду та не виконувати своє власне рішення законодавством не передбачені. Якщо такі умови відсутні, орган повинен здійснити дії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - вчинити дії або не вчиняти (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки з даного правового питання виклав Верховний суд Касаційний адміністративний суд в постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 806/2208/17.

Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, на власний розсуд приймати до комунальної власності окремі мережі або об'єкти інфраструктури. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідачів у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов'язати відповідачів вчинити певні дії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі № 816/591/15-а.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідачів забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Херсона об'єктів житлового фонду - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1.

До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідно до п.71 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04) суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки порушення прав та інтересів в даному випадку є триваючими, а відповідач не приймав жодного конкретного рішення або акту індивідуальної, які б позивач міг оскаржити в якості остаточних.

Також помилковою є позиція відповідачів про розгляд даного спору в порядку господарського судочинства, оскільки спір в даному випадку є не про майно (майновий), а про не виконання органом місцевого самоврядування своїх владних управлінських функцій в якості суб'єкта владних повноважень.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Херсонської міської ради та Херсонської міської ради щодо неприйняття до комунальної власності територіальної громади міста Херсона з державної власності об'єктів житлового фонду, які перебувають на балансі державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1.

Зобов'язати Виконавчий комітет Херсонської міської ради та Херсонську міську раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Херсона об'єктів житлового фонду - житлових будинків, які розташовані за адресами: м. Херсон, вул. Морська, 2, та м. Херсон, пров. Портовий, 1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 вересня 2018 р.

Суддя Варняк С.О.

кат. 5.5