Постанова № 76267537, 30.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8902/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Будівельний Союз" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 №0002951401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельний Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатом якої складено акт від 10.04.2017 №143/26-15-14-01-05/32207880 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 287 787 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 №0002951401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 431 681 грн. (за основним платежем 287 787 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 143 894 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- на адресу ТОВ "Євробуд-Сіті" направлено запит з метою підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем, який повернувся не вручений з відміткою поштового відділення про відсутність товариства за вказаною адресою.

- згідно ЄРПН постачальником товару ТОВ "Євробуд-Сіті" були ТОВ "Аура Груп" та ТОВ "Аберфорд", отже ТОВ "Євробуд-Сіті" реалізувало позивачу товар ввезений на митну територію України , проте в податкових накладних не вказано код товару згідно УКТ ЗЕД.

Вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Будівельний Союз" звернулось з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних оформлених з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України, то зазначене позбавляє права позивача на віднесення суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів підтверджених такими податковими накладними.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом установлено, що між позивачем та ТОВ "Євробуд-Сіті" укладено договір поставки від 15.11.2015 №151115-1, в ході виконання якого ТОВ "Євробуд-Сіті" на адресу позивача виписано податкові накладні від 30.11.2015 , які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Контролюючим органом не заперечується товарність господарської операції, позаяк відповідач вказує на безпідставність формування позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту на підставі податкових накладних оформлених з порушенням вимог податкового законодавства.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 (наявність обов'язкових реквізитів) цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, саме відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 (наявність обов'язкових реквізитів податкової накладної) та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як вже було зазначено, що податкові накладні №20, 22, 23, 24, 25 від 30.11.15 зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 15.12.15, що за законом дає підстави покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Поміж тим, відсутність одного із реквізитів податкової накладної (коду УКТ ЗЕД) не позбавляє платника податків права включити до податкового кредиту суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, підтверджених такою податковою накладною, з огляду на те, що вказана податкова накладна зареєстрована у встановленому законом порядку, дає змогу ідентифікувати контрагента позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку, позаяк окремий її недолік сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документа, відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Інших підстав для висновку про завищення позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту контролюючим органом не наведено.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 819/1383/17.

Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз"- задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року - скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.05.2017 № 0002951401.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2018.