Ухвала суду № 76267171, 04.09.2018, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/7/18

Провадження № 2-р/158/5/18

У Х В А Л А

про роз'яснення рішення суду

04 вересня 2018 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Костюкевича О.К.

секретаря – Сороки І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці заяву Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про роз’яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

КЗ «Ківерцівське РТМО» звернулося із заявою про роз’яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог, заявник вказує на те, що вищевказаним рішенням суду поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклінічного відділення Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» з 01 грудня 2017 року. Стягнуто із Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 9818 грн., 56 коп.

Посилаючись на те, що рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року є незрозумілим в частині, що стосується виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 9818,56 грн., а саме чи потрібно із вищевказаної суми утримувати прибутковий податок, чи навпаки сплаті підлягає сума, визначена в резолютивній частині, без утримання прибуткового податку, а тому просять роз’яснити вищевказане рішення суду.

Представник заявника в судове засідання не з’явився. До суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Заявлені вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» ОСОБА_2 від 01.12.2017 року № 307-ОС про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади сестри медичної поліклінічного відділення за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри медичної поліклінічного відділення Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» з 01 грудня 2017 року. Стягнуто із Комунального закладу «Ківерцівське територіальне медичне об’єднання» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 9818 (дев’ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 56 коп. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2018 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року залишено без змін.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

В силу зазначеної норми процесуального права роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про роз'яснення рішення суду Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року, заявник посилається на те, що у вищевказаному рішенні не було зазначено відомостей про те, чи підлягає під час виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 в сумі 9818,56 грн., відрахування з даної суми податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Отже, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду. Таким чином, при виконанні рішення суду у цій частині на суми стягнення поширюють дію норми щодо оподаткування доходів фізичних осіб і інших відрахувань, що не є предметом позову та не підлягало дослідженню в судовому засіданні й обґрунтуванню у тексті судового рішення.

Відповідач повинен нарахувати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми чинного законодавства про оплату праці та податкового законодавства.

Окремо слід звернути увагу на те, що мотивувальна частина судового рішення містить посилання на роз`яснення, що викладені в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, відповідного до якого, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України. Суд, в мотивувальній частині судового рішення, при наведені розрахунків середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 9818 грн. 56 коп., враховував положення зазначені вище.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи те, що судом в рішенні суду наведено обґрунтування підстав задоволення кожної з позовних вимог позивача, судом не вбачається підстав для роз'яснення вказаного рішення суду, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про роз’яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою заяви про роз'яснення судового рішення, справляється судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином із Комунального закладу «Ківерцівське районне територіального медичного об’єднання» підлягає стягненню в дохід держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в розмірі 881 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 271 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про роз’яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Ківерцівське районне територіальне медичне об’єднання» в дохід держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Волинської області.

Суддя

Ківерцівського районного суду ОСОБА_3