Рішення № 76266934, 05.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. справа № 0940/1281/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лучко О.О., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними і зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2018 ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області про визнання дій протиправними щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до ч.19 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці Прокуратури Івано-Франківської області №18-276вих.16 від 19.04.2016 та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до ч.19 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” та довідки №18-276вих.16 від 19.04.2016 і виплатити різницю між фактично отриманим і призначеним розміром пенсії, починаючи з 04.05.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 29.04.2018 помер чоловік позивачки ОСОБА_4, який з 05.08.2002 і по день смерті отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 87% від суми місячного (чинного робітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. 11.05.2018 ОСОБА_3 додатково подано заяву, в якій вона просила при розгляді питання про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника врахувати положення ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої вона має право на призначення пенсії в розмірі 60% від заробітку годувальника. Відповідач повідомив про призначення позивачці пенсії по втраті годувальника відповідно до довідки виданої Прокуратурою Івано-Франківської області за №18-158вих-14 від 16.06.2014. Як зазначив відповідач, чоловіку позивачки - ОСОБА_4 05.07.2016 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії із заробітку, зазначеного у довідці №18-276 вих.16, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області такі дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано провести ОСОБА_4 перерахунок і виплату пенсії відповідно до довідки №18-276 вих.16, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016. Однак, відповідач вважає, що відсутні підстави для переведення ОСОБА_5 на пенсію по втраті годувальника, розрахованої від заробітної плати відповідно до довідки №18-276 вих.16, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016 так як такий розрахунок відповідачем був здійснений на підставі рішення суду, а у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 воно втратило свою законну силу. ОСОБА_3 вважає дії відповідача протиправними, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.

06.08.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.08.2018. Проти заявлених позовних вимог відповідач заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.39-42), та пояснив, що ОСОБА_3 з 04.05.2018 переведено на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до поданої заяви від 04.05.2018 за матеріалами пенсійної справи. Частиною 19 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» за №1697-УІІ від 14.10.2014 встановлено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного член: сім’ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім’ї. До непрацездатних членів сім’ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Чоловік позивачки – ОСОБА_4. з 05.08.2002 перебував на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримував пенсію відповідно до Закон України "Про прокуратуру" у розмірі 87% від суми місячної заробітної плати. ОСОБА_4 звертався до управління із заявою від 17.06.2016 щодо перерахунку пенсії у зв’язку зі збільшенням посадових окладів працівників прокуратур відповідно до довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-276 вих.16 від 19.04.2016 . У проведенні такого перерахунку було відмовлено, оскільки згідно з ч. 20 ст. 86 Закону Україні "Про прокуратуру" №1697-УІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вважаючи таке рішення управління від 05.07.2016 незаконним, ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати управління провести перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плати станом на 19.04.2016, в розмірі 87% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 24.06.2016. Постановою Калуського міськрайонного суду від 12.08.2016 позов задоволено. Враховуючи практику Верховного Суду, який у постанові від 14.02.2018 у справі №635/903/17 відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що з 15.07.2015 чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій. Враховуючи наведені положення чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду Україні не діяв протиправно. На підставі зазначеного, відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши та оцінивши подані докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_3 отримує пенсію за віком , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним свідченням №2009011101 серії ААЗ №756270, виданим 02.01.2014 Пенсійним фондом України (а.с.10)

29.04.2018 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4, який з 05.08.2002 і по день смерті отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 87% від суми місячного (чинного заробітку), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне рахування. Вказане засвідчено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-НМ за №442140 (а.с.14), копією свідоцтва про смерть серії 1-НМ за №270535 (а.с.15).

14.07.2014 ОСОБА_4 здійснено перерахунок пенсії відповідно до довідки, виданої прокуратурою Івано-Франківської області за №18-158вих-14 від 16.06.2014 (а.с. 45-46).

17.06.2016 ОСОБА_4 звернувся до відповідача з листом про перерахунок пенсії відповідно до довідки, виданої 19.04.2016 прокуратурою Івано-Франківської області за №27вих-16 (а.с.43).

Листом за №272/Д-15 від 05.07.2016 Калуську об’єднане управління Пенсійного фонду України (а.с.44)повідомило ОСОБА_4, що немає підстав здійснювати перерахунок пенсії відповідно до довідки, виданої 19.04.2016 прокуратурою Івано-Франківської області за №27вих-16 (а.с.20).

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 12.08.2016 визнано протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного Фонду Україні щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури. Та зобов'язно управління провести перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату виданої 19.04.2016 прокуратурою Івано-Франківської області за №27вих-16 (а.с.21.25).

04.05.2018 після смерті чоловіка позивач, ОСОБА_3, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, на підтвердження чого відповідачем видано розписку повідомлення №1206/754 від 04.05.2018 (а.с.16).

11.05.2018 позивачем додатково подано заяву (а.с.17), зареєстровану відповідачем за вх.№272/Д-15, в якій просила при розгляді питання про призначення їй пенсії у зв'язку із втратою годувальника врахувати положення ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої ОСОБА_3 має право на призначення пенсії в розмірі 60% від заробітку годувальника, відповідно до довідки, виданої 19.04.2016 прокуратурою Івано-Франківської області за №27вих-16.

Листом за№272/Д-15 від 23.05.2018 відповідач повідомив про призначення ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника у розмірі 3191,20 грн., обчисленої із його загального страхового стажу 36 років 08 місяців 04 днів та заробітної плати, згідно із довідки №18/158 вих.14, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 16.06.2014. Цим же листом відповідач відмовив у обчисленні пенсії по втраті годувальника відповідно до довідки №18-276 вих.16, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016 (а.с.18-19).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_3 звернулася з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на вибір пенсії передбачено и №1058-IV від 09.07.2003, яка свідчить, що особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, з інвалідності, за втрати годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Непрацездатним членом сім'ї вважає, зокрема, дружина, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_6), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатним членом сім'ї вважається, зокрема, дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно із ст.46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, який набрав чинності 15.07.2015, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.3 ч.1 та ч.3 ст.45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 1984 року перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, видана Відділом Загсу ОСОБА_2 міськвиконкому Івано-Франківської області, серії 1-НМ за №442140 ( а.с.14).

29.04.2018 ОСОБА_4, колишній працівник прокуратури, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НМ №270535( а.с.15).

Дружина померлого, ОСОБА_3, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААЗ №756270 (а.с.10).

Відтак, після смерті ОСОБА_4 у позивача виникло право на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яким вона скористалась, подавши відповідну заяву у строк, встановлений Законом. Крім того, до заяви позивачем подано необхідний пакет документів (а.с.16,17, 48).

Листом за №272/Д-15 від 23.05.2018 відповідач повідомив про призначення ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника у розмірі 3191,20 грн., обчисленої із загального страхового стажу 36 років 08 місяців 04 днів та заробітної плати, згідно із довідки №18/158 вих.14, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 16.06.2014. Цим же листом відповідач відмовив у обчисленні пенсії по втраті годувальника відповідно до довідки №18-276 вих.16, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016 (а.с.18-19).

Свою відмову відповідач мотивував наступним.

Згідно із ч.17 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII від 05.11.1991 (в редакції, чинній станом на час призначення пенсії по втраті годувальника) членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім'ї.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч.17 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII від 05.11.1991 ).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014 внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 та ч.18 ст.50-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, згідно Розділу ХІІ «Прикінцевих положень» якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України "Про прокуратуру" N 1789-XII від 05.11.1991, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

За правилами ч.19 ст.86 Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.20 ст.86 Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014).

Таким чином, наведені зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 при призначені пенсії по втраті годувальника, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Крім того, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника (травень 2018 року) Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до довідки №18-276 вих.16, виданої прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016, з посиланням на ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 у новій редакції та відсутність на час звернення позивача відповідного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В ході розгляду адміністративної справи №345/2547/16-а Калуським міськрайонним судом було встановлено, що чоловік позивача – ОСОБА_4 працював в органах прокуратури та набув право на пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим з 05.08.2002 отримував пенсію, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 12 липня 2001 року (№2663-111), в розмірі 87% середнього заробітку.

ОСОБА_4 17.06.2016 звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення йому перерахунку пенсії у зв’язку із збільшенням посадових окладів працівників прокуратури відповідно до заробітку, зазначеного у довідці №18-276 вих.16, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області 19.04.2016 (а.с.43).

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 272/Д-5-15 від 05.07.2016 відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_4 (а.с.44)

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.08.2016 по справі № 345/2547/16-а задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв’язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури. Зобов'язано Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.07.1991 в розмірі 87 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-276 вих-16 від 19.04.2016, без обмеження граничного розміру пенсії, починаючи з 24.06.2016 та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.

Вказане рішення суду набрало законної сили. Відповідачем було виконане дане судове рішення, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

А тому, розмір пенсії по втраті годувальника повинен обраховуватися позивачу, виходячи з довідки прокуратури Івано-Франківської області №18-276вих.16 від 19.04.2016.

Таким чином, правовідносини у даній справи пов'язані з тими, які були предметом розгляду у справі №345/2547/16-а, в якій 12.08.2016 було винесено постанову, що набрала законної сили, отже, встановлені у ній обставини не підлягають доказуванню в рамках даної справи.

Крім того, розглядаючи вказану справу, судом було враховано правові висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладені в постанові від 10.07.2018 (справа № 660/756/17).

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з тим Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами (в тому числі і Законом України "Про прокуратуру").

Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи викладене, та проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність дій ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до ч.19 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 пенсія в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-276вих.16 від 19.04.2016 за зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок та виплатити різницю коштів.

Стосовно розподілу судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А тому підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань сума сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 6-14, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до ч.19 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-276вих.16 від 19.04.2016.

Зобов'язати Калуське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відповідно до ч.19 ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 в розмірі 60% від заробітної плати годувальника, вказаної у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-276вих.16 від 19.04.2016, і виплатити різницю між фактично отриманим і призначеним розміром пенсії, починаючи з 04.05.2018.

Стягнути з ОСОБА_2 об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за рахунок бюджетних асигнувань даного суб’єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса реєстрації: вул.Фінська, 64-а, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77304, адреса фактичного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, 77304 );

Калуське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37824000, вул. Біласа і Данилишина, 2, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77304).

Суддя Лучко О.О.