Рішення № 76266933, 05.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року справа № 810/2416/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування військової частини А 2167, третя особа - Приазовська районна державна адміністрація (Служба у справах дітей), про визнання протиправними дій командування Військової частини А 2167 щодо дострокового нерозірвання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України від 26.12.2016 та зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Командування військової частини А 2167І, третя особа Приазовська районна державна адміністрація (Служба у справах дітей), щодо дострокового нерозірвання контракту та зобов'язання відповідача достроково розірвати контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби від 26.12.2016, звільнивши його під час дії особливого періоду з військової служби на підставі підпункту г) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме: через наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років ( з урахуванням уточнених позовних вимог).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 26.12.2016 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У зв'язку з тим, що у період дії контракту його сімейний стан змінився, він, згідно з вимогами частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звернувся до командира частини із рапортом, в якому просив звільнити його в запас. Разом з заявою позивачем було подано пакет документів, які підтверджували зміни в сімейному складі. У зв'язку з тим, що відповідач жодним чином не відреагував на поданий рапорт, ним було подано повторний рапорт. Проте, вказаний рапорт також залишився без розгляду відповідачем. У подальшому, на запит адвоката позивача, командиром військової частини було надано відповідь, що солдату ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення. Позивач вважає такі дії протиправними та таким, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушують права його дітей на належний догляд та виховання.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що оскільки рапорт позивача не відповідає вимогам Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, а саме: відсутній підпис позивача, не вказано службове звання, не розписані додатки до рапорту та відсутня реєстрація документа, у військової частини відсутні підстави для звільнення з військової служби. Вказав, що позивач числиться у військовій частині як особа яка самовільно залишила військову частину, а тому щодо нього відкрито кримінальне провадження за даним фактом. Наполягав, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. Отже, враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскільки позивач фактично не звертався до відповідача з відповідним рапортом, а тому останній не мав змогу вирішити питання про звільнення позивача зі служби у Збройних Силах України без наявного рапорта на його звільнення. Просив адміністративний позов залишити без задоволення.

Приазовська районна державна адміністрація ( Служба у справах дітей) надіслала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 12.06.2018.

Ухвалою суду від 13.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.09.2018.

У судове засідання, призначене на 03.09.2018, позивач та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, надіслали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 03.09.2018 на підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи та об'єктивно оцінивши їх у сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі у зв’язку з наступним.

Як убачається з Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, 26.11.2016 між ОСОБА_1 та командиром військової частини польової пошти В0849 укладено Контракт про проходження військової служби строком на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язується проходити військову службу у ЗСУ протягом строку Контракту (а.с. 11-14).

При цьому, відповідно до п.6 даного контракту передбачено, що при вирішенні питань, не передбачених цим Контрактом, сторони керуються вимогами законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно Свідоцтва про народження серії Ш-ЖС№318537 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.24).

Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 03.05.2017№125 та від 10.08.2017 №250 ОСОБА_1 призначено опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно (а.с. 17-18).

У травні 2017 року позивач звернувся до командира військової частини польової пошти В0849 із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, а саме: наявністю у нього трьох дітей віком до 18 років. До вказаного рапорту позивач додав завірені копії розпоряджень Приазовської районної державної адміністрації від 03.05.2017№125 та від 10.08.2017 №250, довідку про сімейний стан, свідоцтво про одруження, свідоцтва про народження дітей, акт обстеження побутових умов проживання сім'ї, ксерокопію паспорта та ідентифікаційного коду його та дружини, рішення суду про позбавлення батьківських прав (а.с.9).

Вказаний рапорт зареєстровано військовою частиною 23.05.2017, що підтверджується вхідним штемпелем на рапорті.

Зазначений рапорт має резолюцію щодо підготовки запиту на РВК.

У подальшому, у зв'язку з неприйняттям позитивного рішення за попереднім рапортом, позивачем подано повторний рапорт від 22.11.2017, який містить резолюції та підписи командирів 2ПтАБАТР ОСОБА_6, командира ВЧ А2167 ОСОБА_7, ТВО командира БрАТ ОСОБА_8 у той же час, вказаний рапорт не містить відмітки про реєстрацію його у військовій частині.

Як убачається з відповіді Військової частини А2167, наданої на запит адвоката ОСОБА_9, за наслідками розгляду рапорта позивача від 23.05.2017 відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення (згідно даних особової справи у позивача є син ОСОБА_2 2016 р.н.). Зазначено, що рапорт від 22.11.2018 у діловодство військової частини не надходив та посадовими особами не розглядався (а.с. 37).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та такими що не грунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2232 громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною 1 статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як визначено у статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (в редакції, чинній на час розгляду рапорту позивача).

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, цей період закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

Указами Виконуючого обов'язки Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 і від 06 травня 2014 року №454/2014 передбачено проведення мобілізації, яка затверджена Законами України від 17 березня 2014 року №1126-VII і від 06 травня 2014 року №1240-VII, відповідно.

Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21 липня 2014 року №607/2014 і від 14 січня 2015 року №15/2015 передбачено проведення мобілізації, яка затверджена Законами України від 22 липня 2014 року №1595-VII і від 15 січня 2015 року №113-VIII, відповідно.

Таким чином, з моменту оголошення першого рішення про мобілізацію в Україні розпочався особливий період.

Пунктом 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення), було передбачено, що перший контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до пункту г) частини 8 статті 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин ) під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини або інші поважні причини: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно пункту 233 зазначеного вище Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно із пунктом 214 Положення командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від обласних військових комісарів акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов'язаний: 1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов'язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю. Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами; 2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв'язку зі зміною сімейних обставин, пов'язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас; 3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь обласному військовому комісару (заявнику) із зазначенням причин відмови.

Як свідчить аналіз вищезазначених норм чинного законодавства, підставою для звільнення військовослужбовця за контрактом у період дії особливого періоду є наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. При цьому, процедура звільнення передбачає подання військовослужбовцем до командування військової частини рапорту про звільнення разом з документами, які підтверджують зміни в сімейному стані. ОСОБА_8 вимог щодо процедури складення та подання рапорту Законом та Положенням не передбачено. Передбачено лише обов'язок зазначити підстави подання рапорту та документи, які підтверджують такі підстави.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивачем 22.05.2018 на ім'я командира військової частини В089 було подано рапорт з проханням звільнити ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з наявністю у нього трьох дітей віком до 18 років.

Зі змісту зазначеного рапорта убачається, що останній містить причину подання такого рапорта та документи на підтвердження зміни сімейного стану. Зазначений рапорт зареєстрований військовою частиною 23.05.2017.

У той же час, відповідач, надаючи відповідь на адвокатський запит, відмовив позивачу у звільненні з тих підстав, що згідно облікових даних особової справи, у ОСОБА_1 є лише одна дитина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, позивачем не було додано пакет документів, які підтверджують зміни в сімейному стані ОСОБА_1, а тому керівництвом військової частини і було прийнято саме таке рішення.

У ході судового розгляду справи судом досліджено рапорт позивача від 22.05.2017, який надавався до військової частини, та встановлено, що ОСОБА_1 надавались всі необхідні документи, які підтверджують зміни в сімейному стані, які слугували підставою для звернення до відповідача із зазначеним рапортом.

Так, матеріали справи містять довідку виконавчого комітету Гірківської сільської ради від 08.05.2017 про склад сім'ї (а.с. 21), свідоцтва про народження дітей (а.с. 24-27), Розпорядження Голови Приазовської районної державної адміністрації від 03.05.2017 №125 та від 10.08.2017 №250 ( а.с.17-18) які підтверджують наявність у позивача трьох і більше дітей.

Крім цього, про обізнаність відповідача зі зміною сімейного стану ОСОБА_1 свідчить його власна переписка з військовим комісаром Приазовського РВК Запорізької області (а.с. 32-35), в якій він просить скласти акт обстеження сімейного стану ОСОБА_1

А тому, доводи відповідача щодо відсутності підстав для звільнення та посилання на дані особової справи, відповідно до якої у позивача є лише одна дитина, ґрунтуються на безпідставних доводах та припущеннях.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України від 07.04.2017, на яку посилається відповідач, саме на відповідача покладається обов'язок формування, ведення та внесення змін до особових справ військовослужбовців, і позивач не має ніякого відношення до заповнення особових справ чи внесення відповідних змін.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що повторний рапорт ОСОБА_1від 22.11.2017 не відповідає вимогам Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, а саме: відсутній підпис позивача, не вказано службове звання, не розписані додатки до рапорту та відсутня реєстрація документа, а тому у військової частини відсутні підстави для звільнення з військової служби позивача.

Проте, суд звертає увагу, що вказаний рапорт дійсно не містить реєстрації у військовій частині, але наразі відповідач ігнорує рапорт позивача від 22.05.2017, який містить всю необхідну інформацію, на яку посилається у відзиві відповідач.

Тому, суд вважає, що на момент подання рапорту ОСОБА_1 до командира військової частини у нього перебувало на утриманні 3 малолітніх дітей, а починаючи з серпня 2017 року - 4 малолітніх дітей, що давало позивачу право на звільнення з військової служби під час дії особливого періоду.

Також, не заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки у даній адміністративній справі не оскаржується наказ про звільнення з публічної служби, а предметом розгляду є бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій по звільненню з військової служби.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії командування Військової частини не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 705,0 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 08.05.2018 (а.с. 2).

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними дії командування Військової частини А2167 щодо дострокового нерозірвання контракту з ОСОБА_1.

Зобов'язати командування Військової частини А 2167 (код 08267926) достроково розірвати контракт про проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) військової служби від 26.12.2016, звільнивши його під час дії особливого періоду з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу, а саме через наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А2167 Міністерства оборони України (код 08267926) сплачений судовий збір у розмірі 705 (сімсот п'ять ) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.