Рішення № 76266907, 05.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. справа № 809/1124/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап’юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №46889-1305-2653 від 05.04.2018, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання незаконним рішення від 10.01.2018 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №46889-1305-2653 від 05.04.2018 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 93 648, 63 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, позивач не є землекористувачем земельної ділянки, однак, відповідач протиправно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №46889-1305-2653 від 05.04.2018 визначив позивачу земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 93 648, 63 гривень.

Відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що податкове повідомлення-рішення за №46889-1305-2653 від 05.04.2018 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в розмірі 93 648, 63 гривень, є правомірним, прийнятим відповідно даних міського земельного кадастру про земельні ділянки у місті Києві та згідно норм Податкового кодексу України.

Позивач суду направила відповідь на відзив, мотивований тим, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку, яка стала об’єктом для нарахування відповідачем земельного податку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем зареєстрованою Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську, є платником єдиного податку ІІ групи, місце провадження господарської діяльності – вулиця Пожарського, 8, місто Київ, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії А №147899.

05.04.2018 Головне Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, податковим повідомленням-рішенням за №46889-1305-2653 визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов’язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 93 648, 63 гривень.

Об’єктом оподаткування земельним податком слугувала земельна ділянка площею 0,158736 га, на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок, що знаходяться за адресою: вулиця Пожарського, будинок 8, місто Київ, в якому знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 1 938, 20 кв. м., яке до 06.03.2018 належало позивачу.

Згідно з договором дарування нежилого приміщення від 07.03.2018 позивач передала безоплатно ОСОБА_2, як дарунок, нежиле приміщення, загальною площею 1 938, 20 кв. м., що знаходиться за адресою: вулиця Пожарського, будинок 8, місто Київ.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у місті Києві за №97-26-0.21-2259/35-18 від 08.08.2018, відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на території міста Києва за адресою: вулиця Пожарського, будинок 8, місто Київ та рішення органів державної влади та місцевого самоврядування про передачу її у власність/користування фізичним чи юридичним особам, в Головному управлінні Держгеокадстру у місті Києві відсутні. Земельна ділянка за вказаною адресою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України не сформована, в Головному управлінні Держгеокадстру у місті Києві відсутня інформація щодо вказаної земельної ділянки.

Розділ ХІІ Податкового кодексу України визначає податок на майно.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (пункт 269.2 статті 269 Податкового кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що земельний податок – обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14);

землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14);

земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74 пункту 14.1 статті 14).

Згідно з статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 даного Кодексу базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 даної статті Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Стаття 79-1 Земельного кодексу України визначає формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1).

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина 2).

Частиною 3 статті 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4).

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9).

Відповідно до частин 10 – 12 даної статті Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Враховуючи встановлені обставини та аналіз норм права, суд встановив, що земельна ділянка площею 0,158736 га, що знаходиться на вулиці Пожарського в місті Києві, в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України не може бути об'єктом цивільних прав, тобто є не сформованою, відомості про яку в Державному земельному кадастрі відсутні.

Як наслідок, суд не встановив прав позивача на власність чи користування земельною ділянкою площею 0,158736 га, що знаходиться на вулиці Пожарського, 8 в місті Києві, а відповідач суду не довів такого права позивача на користування чи володіння вказаною земельною ділянкою, тобто судом встановлено відсутність об’єкта оподаткування, а позивач не може бути платником земельного податку за відсутності об’єкта оподаткування.

За таких обставини, суд вважає, що відповідачем при прийняття оскаржуваного податкового-рішення зроблено передчасні висновки щодо позивача як користувача земельною ділянкою площею 0,158736 га, що знаходиться на вулиці Пожарського, 8 в місті Києві, тому є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №46889-1305-2653 від 05.04.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанцією за № 0.0.1071173781.1 від 26.06.2018 підтвердив сплату судового збору в розмірі 936, 50 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 936, 50 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (індекс 04116, вулиця Шолуденка, 33/19, місто Київ, код ЄДРПОУ 39439980) за №46889-1305-2653 від 05.04.2018 про визначення ОСОБА_1 (індекс 76014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суми податкового зобов’язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 93 648, 63 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (індекс 76014, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (індекс 04116, вулиця Шолуденка, 33/19, місто Київ, код ЄДРПОУ 39439980) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.