Рішення № 76266883, 27.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/468/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивач – ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2;

відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області – представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1Г.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі по тексту – відповідач, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області), яким просила суд: "1. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у затверджені проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки при розгляді клопотання. 2. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва та передати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124881200:10:020:0011) площею 0,1062, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель – 01.05), яка розташована за межами населеного пункту на території Великолазівської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до поданого клопотання, яке розглянути повторно".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 30 березня 2018 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до статей 118, 122 Земельного кодексу України з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки (кадастровий номер 2124881200:10:020:0011) площею 0,1062 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту та території Великолазівської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області. Однак, листом від 18 квітня 2018 року № Ш-1007/0-1502/0/18-18 позивачу відмовлено у затверджені проекту та наданні у власність земельної ділянки з підстав, які не передбачені Земельним Кодексом України. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними та такими, що порушують її конституційні права та інтереси.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв’язку з тим, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області на звернення позивача листом від 18 квітня 2018 року повідомило, що згідно розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 31.01.18 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад" Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначені державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарської призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Однак позивачем до клопотання стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки рішення відповідного органу місцевого самоврядування щодо погодження (непогодження) надання згоди на передачу земель сільськогосподарського призначення у приватну власність не додано. Також, відповідач зазначив, що надання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційним повноваженням відповідача, тому суд не може зобов’язати останнього надати такий.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив суд такий задовольнити повністю.

Під час судового засідання представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з мотиві., що наведені у відзиві. Додатково на запитання головуючого пояснив, що позивачем при зверненні з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність було подано всі необхідні належним чином оформлені документи, що передбачені Земельними кодексом України для позитивного вирішення клопотання позивача. Однак позивачу було відмовлено в затвердженні вказаного проекту землеустрою у зв’язку із необхідністю доопрацювання поданих позивачем матеріалів із врахуванням розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 31.01.18 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад".

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 березня 2018 року позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки (кадастровий номер 2124881200:10:020:0011) площею 0,1062 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель – 01.05), яка розташована за межами населеного пункту на території Великолазівської сільської ради, Ужгородського району Закарпатської області (а.с.23). До клопотання було додано проект землеустрою (а.с.а.с. 31-67) та витяг з Державного земельного кадастру (а.с.а.с. 26-30).

Листом від 18 квітня 2018 року № Ш-1007/0-1502/0/18-18 (а.с. 25) відповідач повернув без затвердження подані позивачем матеріали, зазначивши, що такі потребують доопрацювання розробником документації із землеустрою, у зв’язку з тим, що згідно розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад", Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначені державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарської призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 1 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За змістом статті 116 частин 3, 4 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно статті 122 частини 4 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно статті 118 частини 6 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно статті 118 частини 7 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 16 травня 2016 року № 1424-сг, позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки (а.с. 41).

Згідно зі статтею 186-1 частинами 1, 4, 5 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин . Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до статті 186 частин 4, 17, 20 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників цих підприємств, установ та організацій (іншими суб'єктами, визначеними законодавством), територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджуються районними державними адміністраціями.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з статтею 49 частинами 1, 2 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій розробляються на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про приватизацію земель; г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю); ґ) матеріали нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь підприємства; д) схему розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду); е) матеріали розрахунку вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; є) схему поділу сільськогосподарських угідь, що підлягають приватизації, на земельні ділянки; ж) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України; з) відомості про обчислення площі земельної ділянки; и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; ї) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість).

Відповідно до статті 118 частини 9 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуально садівництва в Закарпатській області, Ужгородському районі, на території Великолазівської сільської ради, за межами населеного пункту, погоджений екстериторіально представником територіального органу Держгеокадасту згідно висновку експерта державної експертизи ОСОБА_6 від 30 січня 2018 року № 513/82-18 (а.с. 60).

Зокрема, судом було досліджено в судовому засіданні оригінал вказаного проекту землеустрою відповідно до якого судом встановлено, що позивачем було подано у встановленому законом порядку належним чином погоджених необхідних документів для прийняття рішення відповідачем про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. Такий перелік є вичерпним.

Натомість, відповідач повертаючи без затвердження подані позивачем матеріали, зазначивши, що такі потребують доопрацювання розробником документації із землеустрою, посилаючись на розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 31.01.18 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення держави власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад", а саме, що здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначені державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарської призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з ОТГ (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З даного приводу, суд зазначає наступне. Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" врегульований склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не передбачає зокрема, погодження з ОТГ шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім цього, застосування відповідачем до спірних правовідносин розпорядження Кабінету ОСОБА_4 України від 31.01.18 № 60-р, звужує обсяг прав позивача, встановлених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій". Відтак, при вирішенні даного адміністративного спору суд відповідно до статті 7 частини 3 КАС України застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до Закону України Про Кабінет ОСОБА_4 України розпорядження є актом Кабінету ОСОБА_4 України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такі документи як на підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованими.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до статті 245 частини 2 пунктів 2, 4,10 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з статтею 245 частиною 4 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі умови, за яких орган відмовляє у затвердження проекту землеустрою, визначені законом. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Тому ці доводи відповідача суд відхиляє.

Відповідно до статті 2 частини 2 пункту 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1, в задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам статті 2 частини 2 КАС України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами встановленими статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 КАС частини 2 України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Застосоване судом законодавство – використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 2 частиною 3 пунктом 10, 14 частиною 1, 132, 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (89440, Закарпатська область, Ужгородський район с. Великі Лази, вул. Вознесенська, 135, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки при розгляді клопотання.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) у відповідності до вимог Земельного кодексу України затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва та передати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124881200:10:020:0011) площею 0,1062, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Великолазівської сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області, відповідно до поданого клопотання, яке розглянути повторно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ідентифікаційний код 39766716) на користь ОСОБА_1 (89440, Закарпатська область, Ужгородський район с. Великі Лази, вул. Вознесенська, 135, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 06 вересня 2018 року.

СуддяОСОБА_7