Рішення № 76266817, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1846/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції Одеської області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції Одеської області про:

визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 ВП №51265105 від 30.08.2018р.;

визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу – в частині пункту 2, щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.;

визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №54599209 від 01.09.2017р., з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.

Ухвалою суду від 18.05.2018р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №815/1846/18.

Протокольною ухвалою суду від 09.08.2018р. закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий документ повернуто у зв’язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа, тому обставини, які стали підставою для визначення суми виконавчого збору не настали, оскільки сума заборгованості не стягнута.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 42)

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно, однак представник до судового засідання не з’явився. У зв’язку з не поданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішив справу за наявними матеріалами згідно ч.6 ст.162 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов відповідача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, встановив наступне.

10.05.2016р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51265105 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №6948, вчиненого 19.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» (код ЄДРПОУ, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6), грошової суми у розмірі 73 116,01 доларів США. При цьому, у п. 2 та п.3 постанови зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати вимоги в 7-ми денний строк. У разі невиконання рішення у наданий для добровільного виконання строк виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

30.08.2017р. на адресу відповідача надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» з проханням повернути виконавче провадження на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати заходи примусового виконання.

30.08.2017р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий напис нотаріуса №6948 вчинений 19.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - повернутий стягувачу. Виведено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2017р. в окреме виконавче провадження та припинено чинність арешту, скасовані всі заходи примусового виконання.

01.09.2017р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54599209 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №51265105 від 30.08.2017р.

Позивач у позовній заяві стверджував, що виконавчий документ повернуто у зв’язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа, тому обставини, які стали підставою для визначення суми виконавчого збору не настали, оскільки сума заборгованості не стягнута.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. (у редакції станом на дату виникнення правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

На підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Як встановлено судом, 10.05.2016р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51265105 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №6948, вчиненого 19.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» (код ЄДРПОУ, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, 4/6), грошової суми у розмірі 73116,01 доларів США. При цьому, у п. 2 та п.3 постанови зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати вимоги в 7-ми денний строк. У разі невиконання рішення у наданий для добровільного виконання строк виконати його у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій. (а.с. 54)

Однак, 30.08.2017р. на адресу відповідача надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» з проханням повернути виконавче провадження на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати заходи примусового виконання.

Пунктом 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених: пунктом 1 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа); пунктом 3 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення); пунктом 4 (стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, яке передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа); пунктом 6 (у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі) ч. 1 ст. 37 цього Закону; закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених: пунктом 1 (визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення); пунктом 2 (затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення); пунктом 4 (прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника); пунктом 6 (письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена); пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), а також пунктами 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, у випадках, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Підтвердження саме такого трактування стягнення виконавчого збору міститься в «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р., якою регламентовані дії виконавця.

Відповідно до п. 20 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця».

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактичного стягнута на користь стягувача. І ці дії цілком логічні, оскільки при повторному пред’явленні виконавчого документа до виконання необхідно буде стягувати як суму боргу, що залишилась, так і суму виконавчого збору, виходячи саме з цієї суми.

Судом встановлено, що 10.05.2016р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51265105 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №6948, вчиненого 19.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа - Банк» у добровільному порядку.

Однак, 30.08.2017р. на адресу відповідача надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» з проханням повернути виконавче провадження на підставі п.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати заходи примусового виконання.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем дій з фактичного виконання у примусовому порядку напису нотаріуса №6948, вчиненого 19.03.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа - Банк» не здійснювалось.

18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №761/11524/15-ц, провадження № 61-1788св17 (ЄДРСРУ № 73565829) дійшов висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. У даній справі з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом. Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Окрім цього, 15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/1587/13 вказав, що у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003р. роз'яснено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Таким чином, колегія суддів Верховного суду дійшла висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, а отже Верховний суд вважає, що за таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 ВП №51265105 від 30.08.2018р.; постанова головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу – в частині пункту 2, щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.; постанова головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №54599209 від 01.09.2017р., з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р. є протиправною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки виконавчий документ повернуто у зв’язку із заявою стягувача про повернення виконавчого документа, тому обставини, які стали підставою для визначення суми виконавчого збору не настали, оскільки сума заборгованості не стягнута.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №92-192С/1 від 12.04.2018р. та квитанції №ПН495 від 11.05.2018р. (а.с.3-4) позивачем сплачено судовий збір (1409,60 грн. + 704,80 грн.) у розмірі 2114,40 грн.

Відтак, враховуючи вимоги ст. 139 КАС України суд дійшов висновку, щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2114,40 грн.

Відтак, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 67801, АДРЕСА_1) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції Одеської області (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пастера, 58) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 ВП №51265105 від 30.08.2018р.; визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу – в частині пункту 2, щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.; визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №54599209 від 01.09.2017р., з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 ВП №51265105 від 30.08.2018р.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про повернення виконавчого документу стягувачу – в частині пункту 2, щодо виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження ВП №54599209 від 01.09.2017р., з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №51265105 від 30.08.2018р.

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції Одеської області (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пастера, 58) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 67801, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 2 114,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення суду складений та підписаний суддею 05.09.2018р.

Суддя Балан Я.В.