
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2018 року Справа № 804/2064/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Стогній К.В.
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 р., скасування наказу, -
ВСТАНОВИВ:
22 березня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Буд» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області з вимогами з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 24.04.2018 року:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області № 6142-п від 01.11.2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрогаз Буд» (код ЄДРПОУ 40291872»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про невідповідність висновків складеного за результатом позапланової виїзної перевірки акта від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872 дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентом ТОВ «Група «ОСОБА_3 Строй» є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення. Також, посилається на порушення відповідачем приписів ст.78 Податкового кодексу України в частині порушення процедури проведення перевірки – не ознайомлення платника у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку, і, як наслідок, визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Крім того, зазначено, що ТОВ «Дніпрогаз Буд» вчасно надавалася відповідь на запит контролюючого органу, отже підстави для винесення спірного наказу відсутні (том 1, а.с.4-7).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1 а.с. 2).
Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2018 року позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, скасувавши наказ № 6142-п від 01.11.2017 року та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2018 року позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві, а саме: продубльовано зміст акта перевірки від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872 та вказано, що в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагента позивача ТОВ «Група «ОСОБА_3 Строй» та встановлено, що до лютого 2017 року не здійснювало фінансово-господарську діяльність, встановлено відсутність придбання товару, перша податкова накладна зареєстрована на адресу ТОВ «Дніпрогаз Буд», що разом з відсутністю власних засобів вказує на нереальність оформалення операцій; в ході проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні; встановлено, що ТОВ «Група «ОСОБА_3 Строй» придбавався товар у ТОВ «Нормінг, який не є виробником товару (свердла кільцеві, сигнальна стрічка металізована, сітка, сталь кутова, суміші бетонні, труби сталеві тощо), за весь період діяльності останнього не встановлено законного походження реалізованих на адресу ТОВ «Група «ОСОБА_3 Строй» товарів.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Буд» (код ЄДРПОУ 40291872) зареєстровано 22.02.2016 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області; є платником податку на додану вартість.
Наказом Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області № 6142-п від 01.11.2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрогаз Буд», призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпрогаз Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.02.2017 року по 28.02.2018 року, тривалістю 5 робочих днів, з 02.11.2017 року.
Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області у період з 02.11.2017 р. по 08.11.2017 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дніпрогаз Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.02.2017 року по 28.02.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872 (том 1 а.с. 34-109).
Перевіркою встановлено порушення:
1. п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1, абз. 1, 2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 378314,63 грн. – лютий 2017 року.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872, ТОВ «Дніпрогаз Буд» направлено контролюючому органу письмові заперечення від 27.11.2017 р. за № 799.
Листом від 04.12.2017 року № 36733/10/04-36-14-12-12 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області повідомлено, що висновки перевіряючих, викладені у акті від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872, є правомірними.
На підставі вказаного акта 05.12.2017 року контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ТОВ «Дніпрогаз Буд» суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» за податковим зобов’язанням – 378315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 94578,75 грн..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, зокрема що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у статті 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.
Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Під час розгляду справи судом встановлено, що передумовою для видання спірного наказу стали обставини ненадання ТОВ «Дніпрогаз Буд» на запит контролюючого органу пояснень та їх документального підтвердження у повному обсязі, оскільки було надано лише письмові пояснення загального характеру щодо господарської діяльності підприємства без відповідних первинних документів.
Правовий аналіз зазначених вище норм в контексті спірних правовідносин, дає змогу дійти висновку, що у відповідача, в даному випадку, були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу, адже ТОВ «Дніпрогаз Буд» до відповідача були подані пояснення та їх документальне підтвердження не у повному обсязі, отже є необхідність у досліджені під час проведення перевірки, з огляду на що контролюючий орган дійшов правомірного висновку про неможливість об'єктивного розгляду викладених обставин без проведення контрольного заходу.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Отже, з наведеної норми Конституції України слідує, що судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.
Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Так, оскаржуваний у даній справі наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.
При цьому, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, контролюючим органом фактично реалізована надана оскаржуваним наказом компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для нього.
Разом з тим, юридично значимими для позивача є податкові повідомлення-рішення, винесені за результатом реалізації оскаржуваного наказу, оскарження якого буде належним способом захисту порушеного права.
З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки та винесено податкове повідомлення-рішення. Отже, дії по призначенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному наказі та вичерпали свою дію станом на час розгляду даної справи, жодним чином не порушують прав та інтересів ТОВ «Дніпрогаз Буд».
Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначено, що:
- платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки;
- якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що наказ № 6142-п від 01.11.2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрогаз Буд» прийнятий Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у межах своєї компетенції та у спосіб передбачений чинним законодавством, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Досліджуючи взаємовідносини ТОВ «Дніпрогаз Буд» із контрагентами-постачальниками, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Строй» (код ЄДРПОУ 41074702).
Судом встановлено, що ТОВ «Дніпрогаз Буд» як покупцем було укладено з ТОВ «ОСОБА_3 Строй» договір поставки від 20.02.2017 р. № 2/02 на постачання товару окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях (том 1 а.с. 131-136).
В рамках вказаного договору ТОВ «ОСОБА_3 Строй» було поставлено на адресу ТОВ «Дніпрогаз Буд» товар: свірдла кільцеві, сигнальна стрічка металізована, сітка, сталь кутова, сталь листова, стрижень метричний, стрічка сигнальна, суміші бетонні, труби сталеві, фіксаж, фасонні сталеві зварні частини, фреза, шафа, шланг газовий, швелери, шпингалет, щебінь, щити опалубки, кран кульовий, круг, люк полімерпісчаний, муфти, мастика, наконечник, зонти оцінковані, електроди, грунтовка, гума, емаль, кабель на загальну суму 2269888,02 грн. (в тому числі ПДВ 378314,67 грн.), що підтверджено видатковою накладною № 1 від 26.02.2017 року та податковою накладною № 1 від 26.02.2017 року.
Розрахунок здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжним дорученням № 2041 від 14.03.2017 року на суму 2269887,81 грн.
В ході розгляду справи представником позивача зазначалось, що перевезення придбаного у ТОВ «ОСОБА_3 Строй» товару здійснювалось власними силами за допомогою орендованих автомобілей (газ 33023-212, д.н. НОМЕР_2, газ 330210-212, д.н. НОМЕР_3), згідно договорів оренди автомобіля № 1 від 11.11.2016 року, № 2 від 11.11.2016 року, укладених з ПП «Дніпрогаз Буд Плюс». До пояснень надано: договори оренди автомобіля № 1 від 11.11.2016 року, № 2 від 11.11.2016 року, укладені з ПП «Дніпрогаз Буд Плюс», платіжні доручення від 02.03.2017 року.
Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару.
Податкова накладна, виписана контрагентом ТОВ «ОСОБА_3 Строй» на адресу ТОВ «Дніпрогаз Буд», надавалася позивачем при проведенні перевірки, відображена в акті перевірки та містить усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ТОВ «Дніпрогаз Буд», сплачених у складі вартості товарів сум, за отриманою від контрагента-постачальника накладною, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а також формування валових витрат позивача за господарськими відносинами з наведеним контрагентом.
Слід вказати, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Дніпрогаз Буд» є будівництво трубопроводів, що, в свою чергу, пояснює необхідність використання великого обсягу будівельних матеріалів, металевих конструкцій, які були придбані в рамках договору поставки від 20.02.2017 р. № 2/02, укладеного з ТОВ «ОСОБА_3 Строй».
Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ТОВ «ОСОБА_3 Строй» товару, оскільки придбаний товар використаний позивачем з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.
Відтак, господарські операції позивача з придбання у ТОВ «ОСОБА_3 Строй» товару пов’язані з господарською діяльністю позивача, що свідчить про використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцю кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, внаслідок чого сформовано від’ємний фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.
Щодо посилань відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, суд вказує, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання товарно-матеріальних цінностей.
Суд також зазначає про необґрунтованість та хибність доводів відповідача про відсутність у позивача документального підтвердження якості (відповідності) придбаних ТМЦ, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання товару, оскільки чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов'язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо товару, який постачався позивачу згідно з наведеним договором поставки. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ «Дніпрогаз Буд», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, про що зазначено у акті приймання продукції (товару) за кількістю та якістю.
Суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року № К/9901/873/18.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента ТОВ «ОСОБА_3 Строй», як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Така податкова інформація вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентом-постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Строй».
Посилання ж відповідача на правовідносини ТОВ «ОСОБА_3 Строй» із третьою особою (продавцем) ТОВ «Нормінг» у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, враховуючи відсутність в матеріалах справи інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «ОСОБА_3 Строй».
Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.
При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.
У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
В свою чергу, порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.
Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Наявні в матеріалах справи докази та первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, обороти рахунку, ліцензії, тощо містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес АД” проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ОСОБА_3 Строй», а також право на формування податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «ОСОБА_3 Строй» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки від 17.11.2017 р. за №25005/04-36-14-04/40291872 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Дніпрогаз Буд» в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 р. підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в частині майнових вимог в розмірі 7093,41 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 3817 від 20.03.2018 року (том 1 а.с.3).
З огляду на задоволення позовних вимог в частині майнових вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 7093,41 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 25 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 05 липня 2018 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Буд» (вул.О.Кониського, буд. 5, м.Дніпро, 49029; код ЄДРПОУ 40291872) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 р., скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05.12.2017 року про збільшення ТОВ «Дніпрогаз Буд» суми грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів» за податковим зобов’язанням – .378315,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 94578,75 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрогаз Буд» (код ЄДРПОУ 40291872) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) документально підтверджені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 7093,41 грн. (сім тисяч дев'яносто три гривні 41 копійка).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 липня 2018 року.
Суддя ОСОБА_4
Судове рішення № 76266484, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 25.06.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 804/2064/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: