Рішення № 76266437, 05.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1240/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури звернувся з позовом до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства України про виготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини національного значення – Келії монастиря піарів 1684 року, що знаходиться на території селища міського типу Любешів Волинської області; зобов'язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на зазначений об’єкт культурної спадщини та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня – ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації - про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Обґрунтовуючи позов зазначив, що Келію монастиря піарів (1684 року створення) включено до списку пам’яток археології місцевого значення, однак на зазначений об’єкт облікова документація не складена. Без облікової документації занесення об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України не допускається.

Посилаючись на норми Закону України “Про охорону культурної спадщини”, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Порядку визначення категорій пам’яток для занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури вважає, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідача, на якого вказаними нормативно-правовими актами покладено обов’язок щодо охорони об’єктів культурної спадщини, їх належний догляд та збереження. Невжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини, що знаходиться на території селища міського типу Любешів Волинської області, з наступним поданням пропозицій ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, порушує інтереси держави щодо охорони культурної спадщини.

З наведених підстав просив позов задовольнити, покликаючись при цьому на ту обставину, що у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду із позовом про спонукання відповідача на виконання обов’язків по збереженню зазначеного вище об’єкта культурної спадщини.

У відзиві на позов від 24 липня 2018 року відповідач його вимог не визнав, вказавши, що приміщення Келії монастиря піарів 1684 року є державною власністю, отже Любешівська селищна рада уповноважена здійснювати управління пам’яткою культури лише за наявності відповідних погоджень. Крім того, Любешівською селищною радою, як балансоутримувачем приміщення Келій монастиря піарів, вживались заходи щодо охорони пам’ятки – 12 квітня 2017 року укладено охоронний договір № 36; на позачергову сесію Любешівської селищної ради винесено питання про прийняття рішення «Про внесення змін до рішення селищної ради від 22 грудня 2017 року № 2-2/22 «Про селищний бюджет на 2018 рік», яким передбачено 20 000 грн на оплату послуг по виготовленню облікової документації нового зразка на пам’ятки археології, історії, містобудування та архітектури національного та місцевого значення.

У відповіді на відзив від 08 серпня 2018 року позивач вказав, що твердження відповідача про державну форму власності Келій монастиря піарів є помилковим, оскільки правовстановлюючих документів на вказаний об’єкт на даний час не виготовлено; охоронний договір № 36 від 12 квітня 2017 року укладено з порушення Порядку укладення охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року. Водночас, позивач зазначив, що рішенням Любешівської селищної ради № 2-13/24 від 25 липня 2018 року внесено зміни в рішення селищної ради від 22 грудня 2017 року № 2-2/22 «Про селищний бюджет на 2018 рік», на підставі якого управлінню гуманітарної політики спрямовано 20 000 грн на оплату послуг по виготовленню облікової документації нового зразка на пам’ятки археології, історії, містобудування та архітектури національного та місцевого значення.

Ухвалою від 06 липня 2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Любешівським відділом Маневицької місцевої прокуратури проведено моніторинг Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а також опрацьовано інформацію ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації (лист від 22 травня 2018 року №560/13/2-18) та виявлено, що на території Любешівської селищної ради Волинської області знаходиться пам’ятка археології, що перебуває під охороною держави – Келії монастиря піарів 1684 року (Волинська область, селище міського типу Любешів, вулиця Незалежності, 54).

Вказаний об’єкт культурної спадщини перебуває на обліку під охоронним номером 1036 як пам’ятка республіканського значення відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР №442 від 06 вересня 1979 року та згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» до вирішення питання про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України вважається пам’яткою національного значення і на нього поширюються вимоги Закону.

З листа ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації від 22 травня 2018 року №560/13/2-18 встановлено, що облікова документація на Келії монастиря піарів 1684 року (Волинська область, селище міського типу Любешів, вулиця Незалежності, 54) Любешівською селищною радою на розгляд управлінням не направлялась та, відповідно, пропозиції від Любешівської селищної ради щодо занесення вказаного об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України не надходили.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-III).

Відповідно до визначення, що наведене у статті 1 Закону № 1805-III, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Як визначено частиною другою статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

Водночас, частиною другою статті 6 Закону України № 1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №626, далі - Порядок №1760) об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об'єктів місцевого значення). На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Пунктом 3 розділу Х “Прикінцеві положення” Закону №1805-III визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури”, визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1760 облікова документація на об'єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу X “Прикінцеві положення” Закону України “Про охорону культурної спадщини” визнаються пам'ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Облікова документація на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об'єктів культурної спадщини.

Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (пункт 4 Порядку №1760).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 (далі –Порядок №158), облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 2.3. Порядку №158).

Пунктом 3.1 Порядку №158 визначено, що облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному спорі на відповідача – Любешівську селищну раду покладається обов'язок виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини національного значення, що знаходяться на її території та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Надалі, за результатами оцінки консультативної ради органу культурної спадщини обласної держадміністрації у 15-денний строк надається висновок щодо доцільності занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. Результати розгляду висновку та облікової документації експертна комісія Мінкультури оформляє протоколом, що є підставою для занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку №158 форму облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року N 295/104 “Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за № 693/9292.

Пунктом 4.4. Порядку №158 визначено, що документи на об'єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов'язків.

Отже, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.

Суд зазначає, що об’єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №1805-III покладено обов’язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

Дії відповідача, спрямовані на виготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини (укладення охоронного договору № 36 від 12 квітня 2017 року; прийняття селищною радою на позачерговій сесії рішення про виділення коштів на оплату послуг по виготовленню облікової документації) суд не розцінює, як підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки зазначені дії не спричинили досягнення кінцевої мети і на момент прийняття судового рішення у даній справі у суду відсутні докази виготовлення облікової документації та вчинення подальших дій щодо подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня – ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації - про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову, зокрема, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд, задовольняючи даний позов, вважає за необхідне зобов’язати Любешівську селищну раду виконати вимоги Закону України “Про охорону культурної спадщини” щодо виготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини – Келії монастиря піарів 1684 року, що знаходиться на території селища міського типу Любешів Волинської області та подати до ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Керуючись статтями 72-77, 162, 243, 245, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури (44600, Волинська область, селище міського типу Маневичі, вулиця С.Наливайка, 2) до Любешівської селищної ради (44200, Волинська область, селище міського типу Любешів, вулиця Бондаренка, 90-А, ідентифікаційний код юридичної особи 04333170), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 02226984) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Любешівської селищної ради щодо невиготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини – Келії монастиря піарів 1684 року, що знаходиться на території селища міського типу Любешів Волинської області, та неподання ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Зобов'язати Любешівську селищну раду виконати вимоги Закону України “Про охорону культурної спадщини” щодо виготовлення облікової документації на об’єкт культурної спадщини – Келії монастиря піарів 1684 року, що знаходиться на території селища міського типу Любешів Волинської області, та подати до ОСОБА_1 культури Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський