Постанова № 76266252, 03.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа № 909/1061/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого – судді - О.Л. Мирутенко

суддів - С.М. Бойко

- ОСОБА_1

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018

у справі № 909/1061/17

за заявою: Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області

про: звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію у справі

за заявою: Калуського об’єднаного управління Пенсійного фонду України

до: ДП “Калійний завод” ВАТ “Оріана”

про: банкрутство

за участю представників:

від апелянта – не з’явився.

від заявника – не з’явився.

від боржника – не з’явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 (з врахування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2018 про виправлення описки в даті ухвалення), суддя Михайлишин В.В., було відмовлено у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

З даною ухвалою не погодився Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Ліквідатор боржника подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 у справі №909/1061/17- без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2018 було відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана", ведено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

19.04.2018 до суду першої інстанції надійшла заява начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області з вимогою постановити ухвалу, відповідно до якої звернути стягнення на описане та арештоване майно боржника - Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" за вимогами про стягнення заробітної плати згідно із виконавчими листами Калуського міськрайонного суду.

Заява обґрунтована тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебувають виконавчі провадження про стягнення з боржника - Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" на користь стягувачів заборгованості по заробітній платі. Заявник вказує на те, що кошти на арештованих рахунках боржника відсутні, у зв'язку із чим просить суд надати дозвіл на звернення стягнення на описане та арештоване майно боржника (відповідно до постанови про опис на арешт майна боржника від 15.12.2017) для погашення вказаної заборгованості.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, відповідно до частини 5 статті 19 Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Станом на день розгляду поданої заяви відділу примусового виконання рішень УДВС, триває процедура розпорядження майном боржника, в якій встановлюються активи та пасиви останнього. Вимоги кредиторів не розглянуті, реєстр вимог кредиторів не затверджено.

Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які в даному випадку є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону про банкрутство стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

В силу приписів пункту 3 статті 49 Закону, порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п’ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

При розгляді даної заяви суд першої інстанції правомірно врахував те, що звернення стягнення на майно боржника та реалізація його активів повинні здійснюватися із урахуванням особливостей процедури банкрутства та з урахуванням інтересів усіх кредиторів і самого боржника.

Поряд із цим, як вбачається із матеріалів справи, заява державного виконавця стосується заборгованості по заробітній платі перед 6 (шістьма) працівниками боржника. В той же час, відповідно до письмового повідомлення розпорядника майна (вх. № 6031/18 від 17.04.2018; том 5, арк. 176) до реєстру кредиторських вимог підлягають внесенню вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян - 48 (сорока восьми) працівників.

В такому разі, надання дозволу державному виконавцю на реалізацію описаного ним майна боржника і погашення за його рахунок заробітної плати лише невеликій частині працівників, які мають виконавчі документи, призведе до непогашення за рахунок цього ж майна вимог інших працівників, які не мають виконавчих документів, а відтак суперечитиме визначеному Законом принципу пропорційності погашення вимог однієї черги та не може вважатися справедливим.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірні висновки, що продаж майна підприємства - боржника поза межами процедури банкрутства, як того бажає відділ ДВС, суперечитиме принципу черговості та пропорційності задоволення вимог у справі про банкрутство і порушить права та законні інтереси кредиторів та боржника.

При цьому, судом також враховано, що від реалізованого відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області майна частина отриманих коштів буде спрямована на погашення виконавчого збору, в той час як при реалізації останнього у процедурі банкрутства такі витрати відсутні.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає зупиненню, зокрема, у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

З матеріалів заяви вбачається, що майно боржника було описане та арештоване, проте його продаж не здійснювався, отже розподіл грошових сум не відбувається.

Надання згоди відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про звернення стягнення на майно боржника буде порушувати норму статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід відмовити у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 у справі №909/1061/17 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 269,270,271,275,276,281,282 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.05.2018 року у справі №909/1061/17 залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

ОСОБА_3 Мирутенко

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_1