Постанова № 76266210, 04.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1938/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, довіреність №9/А/Б від 23.04.2018 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 адвокат, довіреність №1 від 04.07.2016 р.;

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 ( повний текст складений 12.06.2018, суддя Рудовська І.А.) у справі №904/1938/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", м. Дніпро

про стягнення 877 331, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (далі - відповідач) про стягнення 729 251,91 грн. - основного боргу, 107 849,36 грн. - пені, 40 230,12 грн. – інфляційних, витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвокатського бюро (адвоката).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. № 15; код ЄДРПОУ 00387080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" (09083, м. Київ, проспект Науки, буд. 119Б; код ЄДРПОУ 36285674) 729 251,91 грн. (сімсот двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна грн. 91 коп.) - основного боргу, 107 849,36 грн. (сто сім тисяч вісімсот сорок дев'ять грн. 36 коп.) - пені, 40 230,12 грн. (сорок тисяч двісті тридцять грн. 12 коп.) - інфляційних, 13 159,97 грн. (тринадцять тисяч сто п'ятдесят дев'ять грн. 97 коп.) - судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "НАСІННЕВЕ" із апеляційною скаргою.

Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 у справі №904/1938/18 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" викладені в апеляційній скарзі зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не ознайомився з позицією відповідача зазначеною у відзиві, чим на думку скаржника порушив принцип змагальності сторін;

- суд першої інстанції не прийняв зустрічний позов, чим позбавив відповідача можливості реалізувати своє право на захист;

- згідно пункту 4.3.1. Договору поставки від 30.03.2018 року Постачальник Позивач у справі) зобов’язаний виставити та надати Покупцю (Відповідач у справі) рахунок. Ідентичні зобов’язання випливають і з пункту 3.2. вищезазначеного Договору.

Позивачем рахунки відповідачеві не надавались. Тож має місце прострочення.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України встановлено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права (вимагати оплату товару), і обов'язки (надати рахунок для здійснення оплати), вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони (надати рахунок), і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (вимагати оплату товару за наданим рахунком).

Також, згідно ч. 1 ст. 613 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тож, позивач є таким, що прострочив зобов’язання щодо надання рахунків.

Окрім того, ч.ч. 2, 4 ст. 613 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника (відповідача в частині виконання обов’язку зі сплати товару) не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора

Вважає, відповідальність за прострочення оплати товару лежить на позивачеві.

Частинами 1, 4 ст. 614 ЦКУ встановлено, що кредитор (позивач в частині вимоги оплатити товар) вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором (не надав рахунки на оплату, акти приймання передачі, інші супровідні документи на товар). Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. При цьому, судом стягнуто проценти за час прострочення.

Вважає, що судом першої інстанції зазначені норми матеріального права проігноровано (не застосовано), що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Зазначене є підставою для його скасування;

- позивачем не надано документів, що мали б підтверджувати виконання всіх обов'язків за договором поставки і ці факти проігноровані судом першої інстанції;

- договір поставки №30/03/2017-НАС від 30.03.2017 року підписано зі сторони ПРАТ "НАСІННЕВЕ" директором ОСОБА_3, який не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання цього правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 30.07.2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/1938/18, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н.В. та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.09.2018 року, у зв'язку з виходом з відпустки судді Верхогляд Т.А., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/1938/18, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.

04.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 року у справі №904/1938/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

Обставини, встановлені судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції і відповідні їм правовідносини полягають в тому, що 30.03.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "НАСІННЕВЕ" (покупець) укладений Договір поставки № 30/03/2017-НАС (далі - Договір), на умовах п. 1.1. якого постачальник зобов’язаний передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар, або товари) відповідно до умов Договору, а покупець зобов’язаний прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним Договором умовах.

Найменування, асортимент (номенклатура) товару, походження товару (країна та рік виробництва), його кількість, ціна (вартість) товару та код товару згідно УКТ ЗЕД визначаються у Специфікаціях до Договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється за даним Договором, і є невід’ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору загальна вартість/ціна товару за цим Договором (ціна Договору) складає суму вартості/ціни партії товару за всіма Специфікаціями до цього Договору.

Згідно п. 4.3. Договору у разі, коли ціна (вартість) товару має еквівалент у іноземній валюті за відповідною Специфікацією, то якщо інше не визначено сторонами у Специфікації, оплата товару за Специфікацією здійснюється покупцем в наступному порядку:

4.3.1. оплата у розмірі 30 % ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній Специфікації, здійснюється на умовах попереднього оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п’яти банківських днів з дати отримання покупцем наданого постачальником рахунку на оплату.

Постачальник зобов’язується виставити та надати покупцю рахунок в день підписання сторонами відповідної Специфікації. Ціна зазначена у рахунку, дійсна протягом п’яти банківських днів з дати отримання такого рахунку покупцем, не залежно від зміни офіційного курсу продажу іноземної валюти до гривні, встановленого Національним Банком України. Рахунок дійсний протягом п’яти банківських днів з дати отримання такого рахунку покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов’язання по оплаті товару (дата оплати), з дати списання грошових коштів з поточного рахунку платника (покупця або третьої особи, що не є стороною за цим Договором, згідно п. 4.5. Договору).

4.3.2. оплата решти 70 % ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній Специфікації (з урахуванням п. 4.2.1.1. Договору), здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника у строк/термін, визначений сторонами у відповідній Специфікації.

Покупець вважається таким, що виконав грошові зобов’язання по оплаті товару (дата оплати), з дати списання грошових коштів з поточного рахунку платника (покупця або третьої особи, що не є стороною за цим Договором, згідно п. 4.5. Договору).

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що покупець зобов’язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до Додатку №1 від 30.03.2017 р. до Договору відповідач зобов’язаний оплатити загальну вартість товару, зазначену в Специфікації а терміни, які визначені в "Графік оплати товару покупцем": 1. авансовий платіж – 270 410,62 грн. (30 % від ціни товару), згідно умов п. 4.3.1 Договору; 2. відстрочений платіж – 630 958,10 грн. (70 % від ціни товару) не пізніше 15 жовтня 2017 р.

Згідно Додатку № 2 від 30.03.2017 р. до Договору відповідач зобов’язаний оплатити загальну вартість товару, зазначену в Специфікації а терміни, які визначені в "Графік оплати товару покупцем": 1. авансовий платіж – 42 125,92 грн. (30 % від ціни товару), згідно умов п. 4.3.1 Договору; 2. відстрочений платіж – 98 293,81 грн. (70 % від ціни товару) не пізніше 15 жовтня 2017 р.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 041 788,45 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 283 від 05.04.2017 р. на суму 774 444,00 грн.; № 358 від 12.04.2017 р. на суму 126 924,72 грн.; № 647 від 19.05.2017 р. на суму 140 419,73 грн., копії яких долучено до матеріалів справи, що спростовує довід відповідача стосовно не надання позивачем документів які підтверджують виконання зобов'язання за договором поставки.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем зі сплати товару на суму 729 251,91 грн., що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого порушеного права та причиною виникнення спору.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного процесуального кодексу України).

На момент розгляду справи основний борг відповідача складає 729 251,91 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та правомірно задоволені судом.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 9.4. Договору у разі прострочення терміну (строку) оплати товару згідно п. 4.3.2 або п. 4.4.2. Договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 9.4. Договору, позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.10.2017 р. по 13.04.2018 р. на суму 107 849,36 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача інфляційних за період з 16.10.2017 р. по 31.03.2018 р. в сумі 40 230,12 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що здійснені позивачем нарахування розміру пені та інфляційних, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводу скаржника про те, що суд першої інстанції не прийняв зустрічний позов, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2018 року було запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву у строк до 22.05.2018 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 року було строк на надання відзиву відповідачу до 07.06.2018 року.

Отже, відповідач в силу приписів ч. 1. ст.180 Господарського процесуального кодексу України мав право подати зустрічний позов в строк до 07.06.2018 року.

Однак, відповідачем було подану зустрічну позовну заяву до суду лише 08.06.2018 року, тобто, поза межами встановленого судом строку, що підтверджується відбитком штепмеля канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області (а.с.124). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув зустрічну позовну заяву ПрАТ "НАСІННЕВЕ" ухвалою від 13.06.2018 року застосувавши при цьому ч.6 ст.180 Господарського процесуального кодексу України, а тому доводи скаржника в цій частині відхиляються колегією суддів.

Колегією суддів відхиляється довід скаржника стосовно того, що директор ПрАТ "НАСІННЕВЕ" ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання договору поставки №30/30/2017-НАС від 30.03.2017 року, оскільки в матеріалах справи міститься протокол №30/03-2017 Засідання наглядової ради ПрАТ "НАСІННЕВЕ" від 30.03.2017 року (а.с. 101). Згідно вказаного протоколу прийнято рішення укласти з ТОВ "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №30/30/2017-НАС від 30.03.2017 року та надано повноваження для підписання від імені Товариства з ТОВ "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" договору, що зазначено у п.1. порядку денного цього протоколу, та інших необхідних документів, супроводжуючих цей правочин директору Товариства, ОСОБА_3.

Стосовно ненадання рахунків та інших документів, це не звільняє відповідача від обов'язку оплати, оскільки факт поставки товару відповідачем не спростовано.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване рішення, і доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки викладені в рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 у справі №904/1938/18 слід залишити без змін, як таке що ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 у справі №904/1938/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2018 року у справі № 904/1938/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складений 06.09.2018року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд