Постанова № 76266066, 03.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа №922/970/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників учасників справи:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 30.07.2018, посвідчення №3888 від 29.10.2009,

відповідача – ОСОБА_2, посвідчення №1606 від 12.11.2008, ордер серія ХВ №423 000025 від 13.08.2018, свідоцтво №1606 від 12.11.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ СП «Колос» (вх.№1374Х/1-41 від 09.07.2017) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №922/970/18 (м. Харків, суддя Бринцев О.В., повний текст рішення складено 11.06.2018),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колос», с. Гоптівка, Дергачівський р-н, Харківська обл.,

про стягнення 176712,13 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2018 позивач ТОВ «Спектр-Агро» звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Колос» в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 14.284,65 грн - 28% річних, пеню в розмірі 30.609,98 грн та індекс інфляції в розмірі 131.817,50 грн.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою від 16.03.2015, затвердженою ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2015 у справі №922/786/15 та договору поставки на умовах товарного кредиту від 05.02.2014 №22-ХА. В якості правових підстав позову вказує на норми статей 11, 509, 525, 526, 625, 627-629 ЦК України, статті 173, 193, 232 ГК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №922/970/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» 28% річних у сумі 12284,65 грн, пеню в розмірі 30609,98 грн, індекс інфляції в розмірі 131817,50 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2650,68 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача судовий збір у розмірі 3976,50 грн.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував положень статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до тих спірних відносин, які виникли між позивачем та відповідачем; строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника сплив. Також апелянт зазначає, що в лютому 2015 року позивач вже звертався до Господарського суду Харківської області із позовом з підстав тотожних підставам вказаним у справі №922/970/18 і 16.03.2015 в межах справи №922/786/15 Господарським судом Харківської області вже було затверджено мирову угоду, копія якої міститься в матеріалах справи, а отже позивач на сьогодні вже не має права на судовий захист в межах справи №922/970/18, оскільки цей спір вже був предметом розгляду Господарського суду. Також, апелянт зазначає, що позивач станом на квітень 2018, коли звертався до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача, вже втратив право вимагати захисту своїх порушених прав у спосіб визначений положеннями статті 625 ЦК України, через пропуск ним строків позовної давності визначених положеннями ст.ст.257,258 ЦК України. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції, при вирішення рішення, що оскаржується, було неправильно встановлено підставу для позовних вимог – замість мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2015, як єдиної підстави господарських зобов’язань, судом першої інстанції було помилково за основу прийнято договір поставки на умовах товарного кредиту №22-ХА від 05.02.2014.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2018р. відкрито апеляційне провадження; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п’яти днів з дня вручення даної ухвали.

23.07.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5631), в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №922/970/18 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 призначено апеляційну скаргу ТОВ СП «Колос» до розгляду на 13.08.2018

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 задоволено клопотання ТОВ «Спектр-Агро» про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/970/18 яке відбудеться 13.08.2018 о 10:00 год., у залі судового засідання №105 в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-б) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/970/18, розгляд якої відбудеться 13.08.2018 о 10:00 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №105.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 оголошено в судовому засіданні перерву до 03.09.2018р. о 12:30 год. Ухвалено учасникам судового процесу у справі надати суду додаткові обґрунтовані пояснення та докази, з урахуванням питань, які були предметом дослідження у судовому засіданні, з посиланням на норми чинного законодавства та обставини справи. Доручено Господарському суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-б) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/970/18, розгляд якої відбудеться 03.09.2018 о 12:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

Від позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№6785 від 03.09.2018), які долучено до матеріалів справи.

Після перерви в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду з’явились ті ж представники сторін, що й в минулому судовому засіданні.

Представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити; представник позивача проти вимог скарги заперечував.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Спектр-Агро» (Постачальник) та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Колос» (Покупець) було укладено Договір поставки від 05.02.2014 №22-ХА на умовах товарного кредиту, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано зобов'язання щодо поставки продукції відповідачу за вищевказаним договором. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, ТОВ «Спектр-Агро» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення суми боргу, за яким було порушено провадження у справі №922/786/15.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2015 у справі №922/786/15 припинено провадження у справі та затверджено мирову угоду, укладену сторонами, наступного змісту, зокрема:

1. Відповідач (Сторона-2) визнає, що його заборгованість перед Позивачем (Сторона-1) за поставлені Товари (основний борг) в момент укладення цієї ОСОБА_3 угоди становить 991.109,10грн., а також визнає правильність нарахування Позивачем (Стороною-1) відсотків за користування товарним кредитом в сумі 8.151,89грн., пені в сумі 90.629,98грн., 28% річних в сумі 94.024,19 грн. та штрафу в сумі 198.221,83грн.

2. Відповідач (Сторона-2) зобов'язується здійснити повну оплату основного боргу в сумі 991.109,10 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 8.151,89 гри., пені в сумі 90.629,98грн., 28% річних в сумі 94.024,19грн., штрафу в сумі 198.221,83грн. та відшкодувати судовий збір в розмірі 27.642,74грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача (Сторони-1) за наступним графіком погашення заборгованості:

Термін платежу - Сума платежу: до 31.03.2015 - 30.000,00грн.; до 30.04.2015 - 30.000,00грн.; до 31.05.2015 - 30.000,00грн.; до 30.06.2015 - 30.000,00грн.; до 31.07.2015 - 1.289.779,73грн.; Всього: 1.409.779,73грн.

У період з 16.03.2015 по 20.08.2015 відповідачем на виконання взятих на себе зобов'язань, погоджених мировою угодою від 16.03.2015, сплачено на користь позивача 01.04.2015 - 30.000,00грн., 20.05.2015 - 30.000,00грн. та 27.05.2015 - 30.000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2015 у справі №922/4511/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Колос» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як зазначає позивач, під час процедури санації ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Колос» решта заборгованості по мировій угоді від 16.03.2015 була сплачена в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/4511/15 припинено процедуру санації ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Колос». Затверджено надану суду ОСОБА_3 угоду від 15.02.2018, укладену між кредиторами ТОВ «СГП «Колос» в особі голови комітету кредиторів та боржником в особі керуючого санацією ТОВ «СГП «Колос» ОСОБА_3 Припинено дію мораторію, введеного судом Ухвалою про порушення справи про банкрутство від 20.08.2015. Провадження у справі № 922/4511/15 закрито.

У зв'язку з порушенням умов мирової угоди (щодо сплати платежів за графіком) позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 14284,65 грн. - 28% річних, пені в розмірі 30609,98грн. та індексу інфляції в розмірі 131817,50грн., який не був предметом розгляду у справі №922/786/15.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог про стягнення 14284,65грн. - 28% річних, пені в розмірі 30609,98грн. та індексу інфляції в розмірі 131817,50грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст і договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов мирової угоди відповідач визнав перед позивачем заборгованість за поставлені товари на підставі Договору поставки від 05.02.2014 №22-ХА в розмірі 991109,10грн., відсотків за користування товарним кредитом у сумі 8.151,89грн., пеню в розмірі 90.629,98грн., 28% річних у сумі 94.024,19грн. та штрафу в розмірі 198.221,83грн. зобов'язався в повному обсязі сплатити суму боргу згідно графіку.

Однак відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань та сплачено борг з порушенням узгоджених строків, встановлених у мировій угоді.

Пунктом 7.2 договору поставки від 05.02.2014 №22-ХА передбачено, що у випадках порушення умов даного договору постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни товару) та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов договору покупець, зокрема сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При зверненні до суду з первісним позовом, за результатом розгляду якого судом винесено ухвалу від 16.03.2015, по справі №922/786/15, розрахунок позовних вимог (пені та 28% річних) проводився у строк до 02.02.2015.

Разом з тим до предмету позовних вимог не входила вимога про стягнення із відповідача індексу інфляції.

Розрахунок пені та 28% річних здійснюється із 01.05.2015 з урахуванням оплат відповідача та умов мирової угоди по 19.02.2015; розрахунок індексу інфляції здійснюється із листопада 2014 року (з урахуванням того, що останнім днем оплати вартості отриманого відповідачем товару є 01.11.2014) по лютий 2015 р. включно.

Таким чином, безпідставними та необґрунтованими є твердження Скаржника про те, що вже має місце прийняття судового рішення щодо заявлених вимог у даній справі, адже із матеріалів справи та позовних вимог вбачається, що має місце інший (відмінний) період здійснення нарахування пені, 28%-річних та інфляційних втрат, котрий не входив до предмету розгляду вимог у вказаних вище судових справах та ними також не охоплювався.

Перевіряючи періоди та суми, які нараховані позивачем, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно, перевіривши, розрахунок заявлених до стягнення втрат від інфляції в розмірі 131817,50 грн. за період із листопада 2014 року по лютий 2015 року дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач в обґрунтування розрахунку неустойки, викладеного в позовній заяві, посилається на пункт 7.2 договору, яким передбачено, що у випадках порушення умов даного договору постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків за користування товарним кредитом. За порушення даних умов покупець, зокрема, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань та сплачено борг з порушенням узгоджених строків, встановлених у мировій угоді.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 28% річних та пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28% річних у сумі 12696,71грн. та пені в розмірі 27207,24грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що помилковість та безпідставність тверджень скаржника щодо того, що мирова угода є новацією та припиняє дію попереднього зобов'язання щодо сплати суми основного боргу, а також припиняє додаткові зобов'язання, полягає у наступному.

Відповідно до ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Правовий аналіз названої норми свідчить про те, що замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Для припинення зобов'язання, передбаченим цією нормою способом, як вбачається із її змісту, сторони повинні оговорити умову припинення існуючого зобов'язання і заміну його новим зобов'язанням. При цьому, може мати місце зміна предмета існуючого зобов'язання або зміна способу його виконання. І Тобто, для угоди про припинення зобов'язання внаслідок його заміни іншим (новація) характерно те, що в угоді зазначається про припинення зобов'язання, яке було встановлено раніше, а також про заміну його новим.

Відтак, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонам (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором

Таким чином, законодавець пов'язує визначення існуючої домовленості сторін щодо первісного зобов'язання як новації та настання наслідків, передбачених наведеними вище положеннями, з волевиявленням сторін відповідно до змісту досягнутої ними домовленості.

Проте, між позивачем та відповідачем новації у правовідносинах не відбулось, адже старе зобов'язання не було змінено на якесь певне нове зобов'язання, встановлене сторонами за їх домовленістю. Між первісним кредитором та відповідачем мало місце у відповідності до умов мирової угоди, затвердженої судом у справі №922/786/15, визначення порядку виконання існуючого грошового зобов'язання в частині відстрочення та розстрочення позовних вимог про стягнення основного боргу та судових витрат без зміни предмета зобов'язання та способу його виконання.

Відповідної та аналогічної правової позиції, дотримується й Верховний Суд, котра викладена, зокрема, у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.06.2018 у справі №913/869/14, Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника, що судом першої інстанції не враховано та не застосовано позовну давність до вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, один лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Обставини на які послався в судовому засіданні представник відповідача щодо запізнення до судового засідання не є тими поважними причинами, що заважали представнику відповідача надіслати завчасно відповідне клопотання до суду для можливості його розгляду судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач мав можливість використати свої процесуальні права, зокрема, подати необхідні на його думку докази та клопотання, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і надати суду апеляційної інстанції докази, які б свідчили про неможливість подання відповідного клопотання до суду першої інстанції, однак такими правами не скористався. Тому, з огляду на приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не приймає клопотання про застосування строку позовної давності, заявлене вже після розгляду справи по суті.

Щодо підстав вважати зобов'язання відповідача припиненими, у зв'язку з укладенням мирової угоди у справі №922/4511/15 про банкрутство ТОВ «СГП «Колос» колегія суддів, також, не вбачається.

Частиною четвертої статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними.

З аналізу цих положень вбачається, що у разі затвердження звіту керуючого санацією боржника, затвердження мирової угоди, затвердження звіту ліквідатора або виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, якщо про це зазначено в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі.

Тобто, вимоги вважаються погашеними у випадку наявності одночасно таких умов:

1) наявність однієї з обставин визначених пунктами 4-7 частини першої статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

2) винесення господарським судом ухвали про закриття провадження у справі;

3) зазначення господарським судом у відповідній ухвалі про те, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними.

Проте остання умова наразі відсутня - в ухвалі Господарського суду Харківської області від 16.02.2018 у справі №922/4511/15, якою було затверджено мирову угоду від 15.02.2018, не зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними.

Більше того, в статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» йде мова про виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника.

Відповідно до частини 4 статті 23 вищевказаного Закону особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Тобто, зважаючи на те, що процедура банкрутства відносно відповідача не була завершена ліквідаційною процедурою у позивача є право на пред’явлення своїх вимог.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колос» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №922/970/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.В. Ільїн

Суддя М.М. Слободін