Постанова № 76266054, 06.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа №922/3681/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Ільїн О.В.;

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Донець А.А. (вх.№1223Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 (суддя Кухар Н.М., повний текст рішення складено 10.04.2018),

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Анатоліївни, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1.фізична особа ОСОБА_2, с.Зелений гай Великобурлуцького району Харківської області,

2. Харківська міська рада, м. Харків,

про стягнення 31902,11 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця Донець Анастасії Анатоліївни вартості безпідставно спожитої теплової енергії у нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року у розмірі 31902,11 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Донець Анастасії Анатоліївни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року в розмірі 31902,11 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами про підключення споживача до джерела теплової енергії, які містяться у матеріалах справи. Приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, КП «Харківські теплові мережі» не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому і порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Можливості відключення окремих приміщень в житловому будинку немає. Проте відповідачем не укладено відповідного договору з теплопостачальною організацією, а відтак, теплова енергія споживалася безпідставно. Внаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 31902,11 грн за період з жовтня 2011 по квітень 2017 року, яка на даний час відповідачем не сплачена. Перевіривши розрахунок позивача щодо вартості безпідставно спожитої енергії суд визнав його обґрунтованим та задовольнив позовні вимоги. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а у разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Судом встановлено, що лист-вимога направлена засобами поштового зв'язку 20.09.20.17 та вручена особисто адресату 26.09.2017, а тому на день звернення з позовом (01.11.2017) строк позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 по квітень 2017 не закінчився.

Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду Харківської області, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання про судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. При цьому заявник апеляційної скарги не наводить обґрунтування, у чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

30.08.2018 від Донець А.А. надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№6751) без доказів надіслання учасникам справи.

Відповідно до ст.266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

З огляду на зазначені вимоги ст.266 Господарського процесуального кодексу України, ураховуючи не надання апелянтом доказів надіслання учасникам справи додаткових письмових пояснень, колегія суддів не бере до уваги надані апелянтом додаткові письмові пояснення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Анатоліївни на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційним господарським судом установлено, що заявником не дотримано вимог ст.258, 259 Господарського процесуального кодексу України - не надано доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі та описів вкладення як доказів направлення апеляційної скарги усім учасникам провадження у справі (позивачу та третім особам).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 повернуто апеляційну скаргу ФОП Донець А.А. на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17, оскільки заявником не усунуто недоліки, встановлені при поданні апеляційної скарги, а саме: не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у належному порядку та розмірі та не надано доказів направлення копії апеляційної скарги учасникам у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Донець А.А. на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 залишено без руху. Встановлено фізичній особі-підприємцю Донець А.А. десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 09.08.2018 о 14:30 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2018 у зв'язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Ільїн О.В.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 30.08.2018 о 15:30 год.

У судові засідання 09.08.2018 та 30.08.2018 представники апелянта та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не з'явилися, були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Про обізнаність апелянта про апеляційне провадження у даній справі свідчить той факт, що 30.08.2018 відповідачем надані додаткові письмові пояснення. Крім того, колегія суддів зазначає, що після відкриття апеляційного провадження ФОП Донець А.А. мала можливість довідатися з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є вільним.

30.08.2018 у судовому засіданні колегія суддів, розпочавши розгляд справи по суті, заслухавши правову позицію позивача у даній справі, дослідивши матеріали справи, оголосила перерву у судовому засіданні до 06.09.2018 о 09:15 год., про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 30.08.2018.

У судовому засіданні 06.09.2018 під час судових дебатів позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ураховуючи приписи частини 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також з огляду на передбачені ст.273 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає, що у ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі вимоги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, а також перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.05.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір оренди №4026, яким передано фізичній особі - підприємцю Донець Анастасії Анатоліївні (відповідач) у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 21-1-:-21-6, загальною площею 43,8 кв.м, у житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-13, том 1).

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4809-В-С від 07.03.2012 до ФОП Донець Анастасії Анатоліївни перейшло право власності на спірні нежитлові приміщення (а.с.14-16, том 1).

Право власності на спірні нежитлові приміщення підтверджується витягом Про державну реєстрацію прав від 10.04.2012 (а.с.17, том 1).

01.04.2015, 01.04.2016 та 03.04.2017 між ФОП Донець Анастасією Анатоліївною як орендодавцем та ФОП ОСОБА_2 як орендарем були укладені договори оренди спірних нежитлових приміщень №1-010415, № 1-010416 та № 1-030417 відповідно (а.с.115-125, том 1).

КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2011-2016 здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, протягом періоду: з жовтня 2011 року по квітень 2017 року.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом №173/16869 від 15.10.2011 про підключення споживача до джерела теплової енергії, актом №173/17919 від 09.04.2012 про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №173/17364 від 18.10.2012 про підключення споживача до джерела теплової енергії, актом №173/19765 від 15.04.2013 про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №173/28 від 05.10.2013 про підключення споживача до джерела теплової енергії, актом №173/1666 від 14.04.2014 про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №173/3631 від 23.10.2014 про підключення споживача до джерела теплової енергії та актом №173/6237 від 14.04.2015 про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №173/8725 від 15.10.2015 про підключення споживача до джерела теплової енергії, актом №173/10464 від 05.04.2016 про відключення споживача від джерела теплової енергії, актом №173/11844 від 15.10.2016 про підключення споживача до джерела теплової енергії та актом №173/13339 від 03.04.2017 про відключення споживача від джерела теплової енергії (а.с.25-30, том 1). Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та представниками житлової організації.

20.09.2017 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" направило на адресу фізичної особи-підприємця Донець А.А. вимогу №736/юр про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії, яка залишена без відповіді та реагування (а.с.35, том 1).

Відповідно до частини 4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною 2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

З матеріалів справи убачається, що позивач у серпні 2015 році звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії (а.с.34, том 1).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, фізична особа-підприємець Донець А.А. не уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", проте теплова енергія подавалась до спірних нежитлових приміщень на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017 років.

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, убачається, що термін "споживач" застосовується у значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє фізичну особу-підприємця Донець А.А. від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 та у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №922/2186/17.

Унаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії, у ФОП Донець А.А. утворилась заборгованість у розмірі 31902,11 грн за період: з жовтня 2011 року по квітень 2017 року.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що підключення та відключення споживачів, що мають єдину з житловими будинком систему опалення, здійснюється одночасно з підключенням та відключенням внутрішньої системи опалення та гарячого водопостачання житлового будинку в цілому. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення в житловому будинку.

Як убачається з технічного паспорту на квартирний багатоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленого станом на 14.07.2010 (а.с.99-114, том 1), у розділі "Інженерне обладнання" зазначено, про наявність централізованого опалення, яке постачається від ТЕЦ (а.с.104, том 1). У зв'язку з тим, що приміщення відповідача (підвал, що складається з наступних приміщень: коридор, санвузол, побутове, два кабінету, кладової)) не обладнані окремим тепловим вводом (що убачається з плану квартирного (багатоповерхового) будинку (а.с.102, том 1), КП "Харківські теплові мережі" не мало технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому і порушення прав та інтересів мешканців цього будинку. Можливість відключення окремих приміщень у (багатоквартирному) житловому будинку відсутня.

Згідно з актом приймання-передачі від 18.05.2011 до договору оренди №4026 від 18.05.2011, нежитлові приміщення підвалу №21-1-:-21-6 були передані відповідачу у задовільному стані і мали освітлення, водопровід, опалення та каналізацію (а.с.13 - на зворотній сторінці аркуша, том 1).

Відповідно до актів обстеження системи теплоспоживання об'єкту №173/2369 від 27.10.2015 та №173/2928 від 03.11.2016, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, під'єднаний до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі" (а.с.22-23, том 1). Зокрема, в актах зазначено, що система опалення приміщень ФОП Донець А.А. єдина із системою опалення житлового будинку.

Як стверджує відповідач, система опалення у належних їй нежитлових приміщеннях відсутня з 2013 року, оскільки була демонтована працівниками КП "Харківські теплові мережі" та ТОВ "Жилкомсервіс" у зв'язку з усуненням причин залиття, що сталися у період з 2010 по 2012 роки, та на момент набуття права власності ФОП Донець A.A. на вказані нежитлові приміщення за договором купівлі - продажу нежитлових приміщень №4809-В-С від 07.03.2012 опалення у спірні нежитлові приміщення не постачалось.

На підтвердження факту відключення спірних приміщень від теплопостачання відповідач посилається на звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 08.03.2013 (а.с.91-97, том 1), акт приймання-передачі нежитлових приміщень, що є додатком до договору оренди №1-01042015 від 01.04.2015 (а.с.117, том 1); акт обстеження системи теплопостачання об'єкта №173/2151 від 10.04.2015 (а.с.21, том 1).

Із копій листів та пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичної особи ОСОБА_2 (а.с.129-131, том 1), убачається, що він неодноразово звертався до позивача з вимогою щодо проведення обстеження орендованих ним приміщень з метою встановлення факту відсутності у цих приміщеннях системи опалення.

На вимогу фізичної особи ОСОБА_2 працівниками КП "Харківські теплові мережі" 10.04.2015, 27.10.2015 та 03.11.2016 було здійснено обстеження системи теплоспоживання об'єкта та складено відповідні акти, з яких убачається, що нежитлові приміщення підвалу № 21-1:21-6 закриті, у зв'язку з чим встановити тип та кількість приладів опалення, а також встановити призначення приміщення неможливо. При цьому, в актах обстеження вказано, що система опалення приміщень ФОП Донець А.А. є єдиною неподільною частиною системи централізованого опалення житлового будинку.

Матеріали справи містять адвокатський запит від 15.11.2017 до КП «Харківські теплові мережі» про надання інформації щодо залиття спірного нежитлового приміщення у період з 2010 по 2012 роки (а.с.65, том 1).

У відповідь на запит позивач зазначає про неможливість надання копій актів про залиття та копій нарядів на виконання ремонтних робіт нежитлових приміщень підвалу у житловому будинку АДРЕСА_1 та будь-якої інформації, у зв'язку із закінченням строку зберігання даних документів (а.с.67, том 1).

Таким чином, матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів, а саме: проектної документації, розробленої та узгодженої у встановленому чинним законодавством порядку, на підтвердження того факту, коли саме та ким демонтовано систему опалення у спірних нежитлових приміщеннях.

Колегія суддів зазначає, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення є порушенням вимог пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, згідно з якою споживач теплової енергії зобов'язаний не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди), пункту 30.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 №1268) (надалі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення), яким передбачено, що споживач зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

За положеннями частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

У відповідності до пунктів 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 "Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4" - надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.2 Порядку комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.

Оскільки система опалення та гарячого водопостачання будинку є спільною власністю всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку, то власник окремого приміщення не має права самовільно змінювати ці системи та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Переобладнання системи опалення призводить до розбалансування внутрішньо будинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку, як цілісного майнового комплексу. Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув'язнені для забезпечення стабільної роботи внутрішньо будинкової системи загалом.

Відповідно до статті 1 Закону України "По теплопостачання" місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно з пунктом 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві, є відгалуження від стояків у межах квартири.

Підведення централізованого опалення до стояка у межах нежитлових приміщень житлового будинку свідчить про виконання послуг позивачем.

Відповідно до пункту 11 Правил користування тепловою енергією самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Пунктом 41 зазначених Правил встановлено, що cпоживач несе відповідальність за самовільне переобладнання системи теплоспоживання.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відключення спірних приміщень від мережі централізованого опалення у встановленому законодавством порядку. У той час, як самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, зокрема, копії відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення спірного приміщення від мереж централізованого теплопостачання та ненадання відповідачу послуг з постачання тепла.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають не тільки на підставі договорів, а і на підставі закону, дій осіб, юридичних фактів.

Частиною 1 ст.1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст.1213 вказаного Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або не визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, передбачено також і у пункті 5 частини 3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на викладене, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги за теплову енергію, яку фактично отримано, оскільки нежитлове приміщення, яке належить ФОП Донець А.А., є частиною житлового будинку, що має централізовану систему опалення.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування за спожиту теплову енергію у нежитловому приміщенні, яке не обладнано приладами обліку на підставі пунктів 20, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, КТМ 204 України 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" з урахуванням теплового навантаження на опалення, середньомісячної температури зовнішнього повітря, фактичної кількості роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді тощо.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача за вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року у розмірі 31902,11 грн.

Щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності за заявою відповідача колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а у разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу про сплату боргу №736/юр від 20.09.2017 у порядку ст.530 Цивільного кодексу України та надано 7-денний термін для добровільного його виконання (а.с.35, том 1), який сплив 31.10.2017, і позивач набув право звернення до суду з позовною заявою. Лист -вимога був надісланий на адресу відповідача 20.09.2017 (а.с.35 на зворотньому аркуші, том 1). Відповідно до інформації з офіційного сайті УДППЗ "Укрпошта" (а.с.200, том 1), лист-вимога був вручений особисто адресату 26.09.2017. Отже, днем пред'явлення листа-вимоги про сплату боргу слід вважати дату його відправлення - 20.09.2017.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на день подання позову до господарського суду Харківської області - 01.11.2017, строки позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2017 року не закінчились, а тому господарський суд обґрунтовано не застосував позовну давність до позовних вимог.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2018 у справі №922/3681/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.09.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.В.Ільїн